Справа № 530/943/13-к
Номер провадження 11-кп/786/269/2013
Категорія ч.2 ст. 289 КК України - Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Дем"янченко С.М.
Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
14 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Захожай О.І.
суддів: Герасименко В.М., Ландаря О.В.
при секретарі Козин Н.В.
з участю
прокурора: Акулової С.М.
засудженого: ОСОБА_2
захисника: адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, прокурора прокуратури Зіньківського району Полтавської області Чубенка А.І.
на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2013 року, -
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з повною загальною середньою освітою, працюючого різноробочим в АТП 15339 м. Зіньків Полтавської області інваліда третьої групи загального захворювання, раніше судимого 19.03.2012 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання на 1 рік
засуджено за ч.2 ст. 289 КК України на 5 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком та визнано остаточно ОСОБА_2 засуджено на 5 років 3 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 29 грудня 2012 року близько 05.30 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у дворі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зриву навісного замка таємно проник до приміщення гаража, який належить ОСОБА_5 та незаконно заволодів належним останньому автомобілем марки ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 12628 грн., після чого в м. Зінькові Полтавської області був затриманий працівниками міліції. В результаті чого спричинив ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 12828 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а провадження закрити, так як вважає себе невинним у вчиненні даного злочину, вказує, що викрадення вчинене іншою особою, а він про це навіть не здогадувався. Також вказав, що у разі неможливості встановлення його невинуватості, просить пом'якшити покарання, оскільки вважає, що при обранні покарання суд не врахував його стан здоров'я, те, що він є інвалідом третьої групи, працює та навчається, а також відсутність тяжких наслідків.
Адвокат ОСОБА_3 також просить скасувати вирок, а кримінальне провадження закрити з тих підстав, на які посилається засуджений, вважаючи вину його підзахисного недоведеною. Разом з цим вважає, що вирок постановлений з істотним порушенням Конституційних прав і свобод ОСОБА_2 та кримінального процесуального законодавства, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В своїй апеляції прокурора прокуратури Зіньківського району просив вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 289 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, на підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка не підтримала надану прокуратурою апеляцію, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали надані ними апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій згідно її меж, колегія суддів вважає, що всі апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини скоєних злочинів та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину за який він засуджений. Винуватість засудженого доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.
Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку дій із відповідною їх кваліфікацією.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України, кваліфіковані вірно та по суті підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у ході судового розгляду. Підстав для скасування вироку , відповідно до наданих апеляцій у справі, колегія суддів не вбачає.
Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку , колегією суддів не встановлено.
Апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_2 та його захисника про недоведеність вини у скоєнні інкримінованого злочину, невірно встановлених фактичних обставинах їх вчинення, неповноти досудового та судового слідства, істотних вимог процесуального законодавства не відповідають дійсності і їх, колегія суддів, вважає методом захисту засудженого з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідків, зазначеними у вироку суду, в сукупності з матеріалами кримінального провадження дослідженими під час судового слідства.
В матеріалах кримінального провадження відсутні достовірні данні про те , інкримінований злочин засуджений скоїв з іншою особою і вказане ОСОБА_2 , що відповідно є більшим тяжким обвинуваченням, не інкримінується. Відповідно колегія суддів переглядає вказану справу в межах пред*явленного обвинувачення, згідно якого останній і був засуджений. Факт скоєння ОСОБА_2 вказаного злочину підтверджується не тільки затриманням його працівниками міліції під час перебування в салоні автомобіля потерпілого , але і ще сукупністю інших доказів зазначених у вироку відповідно до матеріалів кримінального провадження наданих суду. А саме, фактом противоправного відкриття (шляхом зриву навісного замка) гаража потерпілого, який виявив в своєму гаражі не належний йому металевий предмет по типу лома та зірваний навісний замок, мобільний телефон, який як пізніше було встановлено належить засудженому. Сусідка потерпілого, ОСОБА_7 ( директор школи), вказала суду, що фактично на місці скоєння злочину, після заволодіння автомобілем потерпілого, бачила засудженого за кермом вказаного автомобіля, коли той забуксував, та впізнала його. На указаному місці, працівниками міліції були зафіксовані на снігу тільки сліди взуття одної людини, залишені під час вимушеного виходу з транспортного засобу. Вказані сліди були не тільки сфотографовані, а ще їх розмір був заміряний та ідентифікований за допомогою масштабної лінійки. Всі інші шість свідків, зазначені у вироку суду, вказують, що саме засуджений керував самостійно автомобілем потерпілого, без наявності в салоні та рядом іншої особи на місті , де автомобіль потерпілого застрягав, та надання ними допомоги з цього приводу. Працівник міліції ОСОБА_8 який затримав засудженого в автомобілі потерпілого, також зазначив про одноособовість ОСОБА_2 під час затримання. Крім того в куртці засудженого, яка була вилучена в автомобілі, був вилучений паспорт ОСОБА_10 , з якою перед скоєнням злочину в барі відпочивав засуджений. Достовірні данні про те, що інкримінований злочин засуджений скоїв з своїм знайомим ОСОБА_11, який згідно матеріалів провадження проводив ОСОБА_10 та випадково побачив, що автомобіль під керуванням засудженого застряг та допоміг його витаскати , а після цього, його підвозив засуджений, у справі відсутні. В апеляції засуджений та його захисник , вказують , що вказаний злочин здійснила незнайома ОСОБА_2 особа, про злочинні наміри якої, засудженому було не відомо. Зазначене засудженим, вже само по собі є не реальним та заздалегідь не достовірним. Вказане спростовується достовірно встановленим ранковим часом скоєння злочину в умовах тиші та відсутності різних шумових звуків в умовах приватного сектору райцентру та наявності прилягаючої до місця скоєння злочину, вільного від забудов, відкритого простору ( згідно матеріалів фото таблиці протоколу огляду місця події) , слідами проникнення до гаражу потерпілого - шляхом зриву навісного замка , який вчинити безшумно не можливо, фактом знаходження в гаражі, під час скоєння злочину засудженого ( згідно виявленого там його мобільного телефону), неодноразово та незаперечно підтвердженого факту керування автомобілем потерпілого виключно тільки самим ОСОБА_2, показаннями працівників міліції , яким засуджений вказував про обставини скоєного ним злочину. Твердження засудженого про те , що працівники міліції під час кримінального провадження вчинили його побиття, спростовуються матеріалами спеціально проведеної прокурорської перевірки, правильність висновків, якої у колегії суддів не викликає жодних сумнівів. Засуджений був затриманий працівниками міліції через незначний час після скоєння злочину, безпосередньо в автомобілі засудженого, яким той самостійно керував,без наявності там інших осіб. Крім того засуджений, під вартою не утримувався і був повернутий його матері. Ні яких заяв про незаконність досудового слідства від засудженого та його матері, про безпідставність пред*явленої підозри у злочині та в тому рахунку і про побиття працівниками міліції, ні до прокуратури, ні до інших установ не надходило. Тілесні ушкодження у засудженого, внаслідок заявленого ним побиття міліціонерами, були відсутні і взагалі ні де не зафіксовані. До медичних закладів про допомогу засуджений не звертався та свідків, які б могли зазначить та підтвердить наявність тілесних ушкоджень не вказував, при наявності здійснення його захисту професійним адвокатом, який тривалий час займається вказаною практикою. Відповідно до вказаного, твердження засудженого про його побиття під час досудового слідства колегія суддів також визнає методом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, шляхом зазначення штучних та не дійсних процесуальних порушень.
Крім того свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10, з якими засуджений відпочивав у барі перед скоєнням злочину, не зазначили про наявність факту знайомства там ОСОБА_2 з незнайомою особою по імені ОСОБА_11, тривалість знайомства з яким давала б підстави засудженому для його участі в скоєнні тяжкого злочину. Крім того засуджений, не зважаючи на молодий вік, вже має значний кримінальний досвід, оскільки вже третій раз притягується до кримінальної відповідальності і за наявності зазначених ним в апеляції обставин про не скоєння ним злочину, від дачі показань на досудовому слідстві відмовився на підставі ст. 63 Конституції України в присутності захисника.
Такім чином правильність висновків суду першої інстанції зазначених у вироку про скоєння інкримінованого злочину засудженим у колегії суддів, не викликає сумнівів.
Покарання засудженому відповідно санкції ст. 289 ч.2 КК України визначено мінімальне, відповідно до молодого віку засудженого та даних про його особу, наявності інвалідності. При цьому також було вірно враховано судом першої інстанції обставини скоєння засудженим злочину в стані алкогольного сп*яніння та під час іспитового строку. Потерпілий ОСОБА_5 наполягав на реальному відбутті засудженим покарання , вказував про його обман засудженим стосовно наміру добровільності відшкодування завданої злочином шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, яка так і не була відшкодована.
Таким чином, передбачені діючим законодавством підстави для застосування стосовно засудженого вимог ст.ст. 75, 69 КК України відсутні.
Підстави вважати , що визначене засудженому покарання є м*яким або суворим, відсутні внаслідок обрання судом першої інстанції покарання ОСОБА_2 на підставі вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
апеляції засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, прокурора прокуратури Зіньківського району Полтавської області Чубенка А.І. - залишити без задоволення, а вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Судді:
___________ ___________ ____________
Захожай О.І. Ландар О.В. Герасименко В.М.