Справа № 552/4387/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4141/2013
Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В.
Доповідач Омельченко Л. М.
10 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Омельченко Л.М.
Суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.
При секретарі Ачкасовій О.Н.
З участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
Позивача ОСОБА_3
Відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,
У червні 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1996 року по 2011 рік. Від зазначеного шлюбу вони мають спільну дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем ОСОБА_3
У 2003 році сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, яка оформлена на відповідача.
Після розірвання шлюбу відповідач відмовився у добровільному порядку поділити вищевказане нерухоме майно.
Посилаючись на вище викладене і на те, що ОСОБА_4 ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, ОСОБА_3 просила суд відступити від рівності часток подружжя і визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Згідно зміненої позовної заяви від 1 жовтня 2013 року позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири, стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя відмовлено.
В апеляційному порядку рішення суду оскаржила ОСОБА_3
Апелянт просить рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того факту, що у рішенні про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, зазначено про припинення сторонами з 2000 року сімейних та шлюбних стосунків, тому спірна квартира придбана лише відповідачем і не може бути спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає розподілу.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ч. 1 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 214 ч. 1 п. 1 - 6 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом ст.22 КпШС України (дія якого розповсюджується на правовідносини з питань щодо розподілу майна подружжя, яке було придбане до набрання чинності Сімейним Кодексом України, тобто до 1 січня 2004 року), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. ст. 28, 29 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Згідно положень ст.27-1 КпШС України, особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім»ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов»язки подружжя.
Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів даної справи, а також з матеріалів оглянутої судом апеляційної інстанції цивільної справи №2-1049/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та цивільної справи №2-1874/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, що 24 лютого 1996 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Шлюбного контракту, який би передбачав майнові права та обов»язки подружжя, не укладалось.
Також встановлено, що під час шлюбу була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2003 року, укладеного між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_9, продавцями, і ОСОБА_4, покупцем, посвідченого Другою Полтавською державною нотаріальною конторою. Право власності зареєстровано в КП ПБТІ «Інвентаризатор» на ім»я відповідача 20.11.2003 року (а.с.28-30).
З наданої суду першої інстанції копії паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 видно, що 21.11.2003 року позивачка була зареєстрована разом з малолітньою донькою у спірному житлі (а.с.10-11). Відповідач за даною адресою зареєструвався у 2004 році. Даний факт не заперечувався сторонами у суді апеляційної інстанції.
Крім того, наданими в засідання суду апеляційної інстанції фотокартками із зазначеними під ними датами, які не заперечував відповідач ОСОБА_4, також підтверджується, що сторони на момент придбання квартири проживали однією сім»єю.
З цивільної справи №2-1049/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу видно, що позивачка лише 16.12.2011 року звернулася до суду з даними позовними вимогами. За клопотанням ОСОБА_4 сторонам надавався 1 місяць строку на примирення та шлюб розірвано згідно рішення Київського районного суду м. Полтави 29 квітня 2011 року.
Отже, наявними у справі доказами підтверджується факт придбання спірної квартири подружжям ОСОБА_4 в період шлюбу.
Приписами ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідач ОСОБА_4 в заперечення позовних вимог не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних та допустимих доказів, що спірна квартира була придбана за його власні грошові кошти та є його особистим майном, яке не підлягає розподілу між сторонами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що змінені позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.
Тому рішення місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв»язку з цим, судові витрати на користь позивача підлягають стягненню з відповідача лише у підтвердженому документально розмірі, тобто в сумі 1353 грн.80 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2013 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та стягнення судових витрат частково задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у розмірі 1353 грн. 80 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: суддя (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: