Рішення від 16.12.2013 по справі 1630/1532/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1630/1532/2012

Номер провадження 22-ц/786/4276/2013

Головуючий у 1-й інстанції Лисенко В. М.

Доповідач Абрамов П. С.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Винниченко Ю.М. Корнієнко В.І.

При секретарі: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

На рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 8 листопада 2013 року

У справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та розподіл майна

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначав, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 3.11.2005 року.

Під час спільного проживання в АДРЕСА_1 вони збудували сарай, гараж та не добудували будинок.

Уточнивши в ході судового розгляду справи свої позовні вимоги прохав визначити за ним та відповідачкою розмір часток , по ? частини на будівельні матеріали, обладнання, вироби конструкції використані в процесі будівництва на ці об'єкти та стягнути на його користь грошову компенсацію вартості ? частини зазначених матеріалів.

Рішенням Чутівського районного суду від 8 листопада 2013 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будівельні матеріали, обладнання, вироби конструкції використані у процесі будівництва за час спільного проживання житлового будинку,сараю та гаража, що розташовані в АДРЕСА_1.

У порядку розподілу майна залишено у власності ОСОБА_1 ці матеріали та стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 53228 грн. грошової компенсації замість його частки у спільному майні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог вказуючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не було враховано те, що на час будівництва спірних об'єктів вони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог , колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом що приблизно з 1985 -1987 років ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у фактичних шлюбних відносинах до 6.04.1999 року. В квітні 1999 році сторони зареєстрували свій шлюб.

В зазначений період в АДРЕСА_1 в домогосподарстві, яке на праві власності належить ОСОБА_1 в 1993 році сторони спільно побудували сарай, у 1997 році двоповерховий будинок, та в 1999 році гараж.

Тобто, спірні об'єкти сарай та житловий будинок були побудовані до реєстрації шлюбу між сторонами, а гараж побудований влітку 1999 року після реєстрації шлюбу.

13 лютого 2001 року на сарай та гараж було видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_1.( а. с.38)

Житловий будинок на даний час не введений в експлуатацію та має 82 % готовності, що вбачається з технічного паспорту.

Встановивши зазначені обставини місцевий суд не звернув увагу, що відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю.

В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Виходячи з наведеного не можна визнати правильним застосування місцевим судом до спірних правовідносин , щодо вирішення питання щодо права власності на будівельні матеріали використані при будівництва сараю та житлового будинку норм КПШС України.

Як зазначено вище , спірні правовідносини між сторонами регулювалися нормами ст. 16, 17 Закону України «Про власність», який і підлягає до застосуванню.

В цій частині судове рішення підлягає зміні, шляхом зазначення , що при вирішенні питання про право власності на будівельні матеріали на сарай та житловий будинок до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми ст. 16, 17 Закону України « Про власність».

Оцінюючи у сукупності надані сторонами докази місцевий суд зробив вірні висновки, що позивачем надані достатні та належні докази того, що спірні об'єкти були побудовані під час фактичного проживання сторін однією сімєю. Оцінивши ступінь участі кожного з позивачів у створенні власності місцевий суд правильно визнав, що розмір часток сторін повинен бути рівним.

В ході розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 зазначені обставин не спростувала. В зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки доказів у справі.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги і в частині пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки строк позовної давності визначається з моменту виникнення спору про право, а не з моменту розірвання шлюбу. З матеріалів справи вбачається що спір між сторонами виник в 2011 році.

До суду позивач звернувся в 2012 році, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають.

За таких обставин керуючись ст. 303, 307, п4 ч.1 ст. 309, 315, 316, 317 , 319 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 8 листопада 2013 року змінити.

Зазначити , що при вирішенні питання про стягнення частки у праві власності за ? частину сараю та будинку необхідно застосувати вимоги ст. 16, 17, закону України «Про власність».

В іншій частині рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 8 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді : (підписи)

Копія згідно:

Попередній документ
36131741
Наступний документ
36131743
Інформація про рішення:
№ рішення: 36131742
№ справи: 1630/1532/2012
Дата рішення: 16.12.2013
Дата публікації: 20.12.2013
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Апеляційний суд Полтавської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність