Справа № 541/2895/13-ц
Номер провадження 2/541/1140/2013
іменем України
17 грудня 2013 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Гриб М.В.,
при секретарі - Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
30.09.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав, що відповідно укладеного договору №РLIWRX 10600194, від 21.01.2007 року, відповідачка отримала кредит у розмірі 1978,75 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між нею та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідачки в заяві. В порушення умов договору та ст.ст.526, 527, 530 ЦК України відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 21.05.2013 року має заборгованість у розмірі 56960 грн 25 коп., що складається з наступного: 1820 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 19 369 грн. 61 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 533,28 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 32 048 грн. 03 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2688 грн. 58 коп. -штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути на його користь з відповідачки ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитним договором та 569 грн. 60 коп. судових витрат.
Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності (а.с.13), у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги. Одночасно вона в судовому засіданні уточнила, що з часу закінчення строку виконання договору відповідачка дійсно не вчиняла будь-яких дій, які б свідчили про визнання нею свого боргу перед позивачем, не вносила платежів на погашення боргу, але строк позовної давності перервався зверненням у 2011 році позивача із позовом до Октябрського районного суду міста Полтави про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором із відповідачки та її поручителя, ОСОБА_3, який був повернутий без розгляду ухвалою судді (справа №2-5439/11).
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що з часу закінчення строку виконання споживчого кредитного договору, зазначеного позивачем у своїй позовній заяві, тобто з 21.01.2008 року, вона не вчиняла ніяких дій (в тому числі і внесення платежів на погашення боргу), які б свідчили про визнання нею свого боргу перед позивачем і позивач до неї ніяких вимог не пред'являв. З огляду на те, що з 21.01.2008 року до часу звернення позивача до суду пройшло понад 5 років, вона просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності. Крім цього, вона просила суд відмовити позивачу в задоволенні його позову з підстав несправедливості умов кредитного договору та порушення порядку його укладення, оскільки вона не була ознайомлена належним чином із умовами його укладення.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем 21.01.2007 року було укладено кредитний договір №РLIWRX 10600194, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 1978,75 грн. на строк 12 місяців, по 21.01.2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах (а.с. 4).
За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до заяви відповідачки від 21.01.2007 р. (а.с.4) вона виразила свою згоду на те, що вказана заява, разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами, складає між нею та банком кредитно-заставний договір (а.с.4-8).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Умови Договору відповідачкою ОСОБА_1 порушені, про що свідчить розрахунок, наданий позивачем (а.с. 3). Як вбачається з цього розрахунку, на момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі воно відповідачкою виконане не було.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором, встановлено сторонами тривалістю 5 років. Отже позовна давність за вимогою позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом сплинула 21.01.2013 року. Позивач із позовом до відповідачки ОСОБА_1 звернувся в Миргородський міськрайонний суд 30.09.2013 року (а.с.2). Сама позовна заява позивача датована 23.09.2013р. (а.с.2). Отже позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, встановленого сторонами в договорі.
Будь-яких дій, що свідчили б про визнання відповідачкою свого боргу по згаданому кредитному договору після закінчення строку його виконання, позивачка не вчиняла, що підтвердив і сам представник позивача в судовому засіданні.
Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що строк позовної давності був перерваний пред'явленням позову до відповідачки у Октябрський районний суд м. Полтави у справі №2-5439/11, суд не може прийняти до уваги, оскільки позовна заява позивача у зазначеній справі була визнана ухвалою згаданого суду, неподаною (а.с. 44), що не може вважатися пред'явленням позову, а отже не тягне за собою переривання строків позовної давності.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Оскільки кредит відповідачці надавався відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які є його невід'ємною частиною, на придбання продукції, то він є споживчим (а.с.4-8). В зв'язку з цим суд повинен застосувати позовну давність до правовідносин, що виникли між сторонами.
Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до вищевказаних роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Таким чином, представниками позивача, ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду в строки, передбачені ст.. 131 ЦПК України, не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, що свідчили б про зупинення строку позовної давності, його переривання або наявність поважних причин його пропущення. Тому суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення з відповідачки заборгованості слід відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 213-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 256, 259, 260, 261, 266, 267, 526, 527, 530, 610, 623, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-
У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №РLIWRX 10600194, від 21.01.2007 року, в сумі 56 960 грн. 25 коп. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд в 10 діб з моменту його проголошення.
Суддя:
ОСОБА_4