КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/8242/13-ц
Провадження № 2/552/2800/13
11.12.2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя КузінаЖ.В.
при секретарі - Павленко Л.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого управління теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору укладеним посилаючись на те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання , які надаються позивачем за адресою АДРЕСА_1. Розмір щомісячної плати складає 186 грн. 56 коп. На пропозицію позивача відповідач відмовляється укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, визнати договір укладеним.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що крім неї, власником даної квартири є син ОСОБА_4, з яким також повинен укладатися договір, не згодна взагалі з сумою боргу, просила відмовити у їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідач не заперечує укладення договору між сторонами, проте договір , що направлений відповідачу не може бути нею підписаний. У п.2 даного договору не зазначені всі власники квартири, які повинні нести відповідальність за утримання майна. Крім того, у договорі зазначена сума боргу, яка стягнута з відповідача ОСОБА_2 рішеннями судів, які набрали законної сили та позивач має право звернутися до виконавчої служби для їх виконання. Зазначення даної суми заборгованості призведе до подвійного стягнення. Просив відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази по справі , приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1998 року виданого відділом приватизації житла Полтавської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 .
30 вересня 2013 року позивачем підготовлений договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води , який направлений на адресу ОСОБА_2, проте остання даний договір не підписала.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пуктом 1 ч. 3 ст. 20 цього закону передбачено , що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст. 21 даного Закону, а саме підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків в споруд та прибудинкових територій» затверджена форма та зміст (умови) типового договору.
Відмова відповідача ОСОБА_2 від укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1998 року виданого відділом приватизації житла Полтавської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 .
Зазначені обставини не були відомі позивачу, а тому до п. 2 договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води необхідно внести відомості про обох власників.
Підп. 13 п. 19 даного договору визначено обов'язок споживача погасити заборгованість до 01 квітня 2014 року, що склалась станом на 01 вересня 2013 року в сумі 9 922,07 грн. ( дев'ять тисяч дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн.. 07 коп.), крім того 85,52 грн. інфляційні витрати, 26,20 грн. 3% річних, 141 грн. судові витрати .
Як слідує з пояснень представника позивача та досліджених судовому засіданні письмових доказів, зазначена сума заборгованості стягнута з відповідача на підставі рішень Київського районного суду м. Полтави у період з 2005 по 2011 роки включно. Рішення по даним справам набрали законної сили .
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно ст. 19 цього ж закону, позивач не позбавлений права звернутися до ДВС з заявою про примусове виконання рішення суду.
Таким чином, оскільки сума заборгованості за послуги теплопостачання стягнута з відповідача ОСОБА_2 на підставі рішень судів, тому зазначення у договорі погашення такої заборгованості є безпідставним.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 статті 60, ч.1 ст. 131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
Враховуючи, що позивачем надаються послуги, а відповідач ОСОБА_2 їх отримує, а також суду не надано доказів в розумінні ст. 57 ЦПК України щодо не надання послуг або надання позивачем неналежної якості послуг, тому суд приходить до висновку про визнання між сторонами договору укладеним, до якого необхідно внести зміни в частині зазначення всіх власників та виключення суми заборгованості.
Оскільки суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витратиу розмірі 114 грн. 70 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.627 ЦК України, ст..ст. 19, 20 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст..ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води між Полтавським обласним комунальним виробничим управління теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_2 в редакції типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», де вказати, що власниками АДРЕСА_3 є ОСОБА_2, ОСОБА_4 та без зазначення у договорі суми заборгованості станом на 01 вересня 2013 року у розмірі 9 922 грн. 07 коп., 141 грн. судових витрат, 85 грн. 52 коп. інформаційних витрат, 26 грн. 20 грн. 3 % річних зі строком погашення до 01 квітня 2014 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого управління теплового господарства “Полтаватеплоенерго” судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий Ж.В.Кузіна