Номер справи 623/3356/13-ц
Номер провадження 2/623/910/2013
іменем України
17 грудня 2013 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Бутенка В.М.
при секретарі судового засідання - Костенко В.В.
судового розпорядника - Павлюченко Т.А.
розглянувши| у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну| справу| за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
У вересні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаною позовною заявою, яку уточнили у грудні 2013 року, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилаються, що станом на теперішній час правова та технічна документація на вказаний будинок не приведена у відповідність, в зв'язку із чим державний нотаріус відмовляється видати свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Тому вони звернулися із позовом до суду і просять суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини, за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини житлового будинку загальною площею 61,5 м.кв., житловою площею 40,1 м.кв., з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-4, 36-40).
Позивачі та представник позивача за довіреністю в судове засідання не з'явилися, надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності і просять суд позов задовольнити (а.с.45, 46).
Представник відповідача Ізюмської міської ради Харківської області у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, письмові заперечення на позовні вимоги не надавав, надав письмову заяву про розгляду справи без участі відповідача, покладається на думку суду (а.с. 31).
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, письмові заперечення на позовні вимоги не надавав, надав письмову заяву про розгляду справи без його участі, підтримує позовні вимоги повністю і просить позов задовольнити (а.с. 23).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін без здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору забудови (умови про право забудування земельної ділянки) від 11 жовтня 1938 року, посвідченого 19 липня 1955 року та 29 жовтня 1959 року нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3994 та № 6016, гр. ОСОБА_7 зобов'язувався побудувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, для цього міське господарство виділило йому під забудову земельну ділянку розміром 2900 кв.м. на строк 50 років (а.с. 20-22).
ОСОБА_7 у 1960 році помер.
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради депутатів трудящих Харківської області № 14/96-Е від 15 березня 1960 року ОСОБА_6 (сину спадкодавця) надано дозвіл на введення через нотаріальну контору згідно закону в права на спадщину на недобудований будинок по АДРЕСА_2, який належав його батьку ОСОБА_7, та внесли зміни до пункту 1 договору забудови від 11 жовтня 1938 року, - замість 2900 кв. м. залишити у користуванні 1200 кв. м.. Разом з цим в тимчасове користування залишили 1422 кв. м. земельної ділянки. Вказаним рішенням вирішили після оформлення правових документів в нотаріальній конторі на ім'я ОСОБА_6 подовжити строк будівництва недобудованого будинку строком на один рік з дня винесення цього рішення. Разом з цим даним рішення було зобов'язано бюро технічної інвентаризації оформити відповідну документацію (а.с. 16).
Відповідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 17 червня 1963 року гр. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізюмі Харківської області (а.с. 17).
Суд приймає по уваги пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року щодо застосування правил книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, з урахуванням роз'яснення, які містяться в абз. 3 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7.
Суд звертає увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).
Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
За правилами ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до змісту ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
А тому зі змісту цих норм вбачається, що спадкоємець приймає (або не приймає) спадщину в повному обсязі.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за позовом осіб, які мають право спадкування за законом відповідно до статей 529- 531, 535 ЦК УРСР.
Передбачений ст. 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване. Така практика узгоджується із роз'ясненнями, що містяться в пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування».
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 від 25.10.1952 року гр. ОСОБА_6, 1925 року народження, і ОСОБА_3, 1928 року народження, зареєстрували шлюб 25 жовтня 1952 року (а.с. 15).
ОСОБА_3 є дружиною покійного ОСОБА_6 (а.с. 5).
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Ізюмським міським відділом ЗАГС Харківської області 02 липня 1975 року, та змінила прізвище після реєстрації шлюбу 29 грудня 1982 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 30 липня 2013 року (а.с. 6, 7, 13).
ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 10 січня 1955 року (а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді зазначеного житлового будинку по АДРЕСА_2. В зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_2 мешкали разом із спадкодавцем ОСОБА_6, вони, відповідно до діючого на той момент законодавства фактично вступили у спадщину, позивачі у даному домоволодінні мешкають і на сьогоднішній день.
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради депутатів трудящих № 328 від 1968 року «Про впорядкування назв вулиць та перенумерації будинків та домоволодінь у м. Ізюмі» домоволодіння по АДРЕСА_2 на № 45, що підтверджується архівною випискою архівного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 779 від 03.09.2013 року (а.с. 24).
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів № 209 від 19 березня 1991 року гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 було надано дозвіл на оформлення перебудови кухні в житлову кімнату, розширення сіней та перебудову їх в жилу кімнату, загальним розміром 3,15x2,80м., розширення веранди та перебудову її в житлову кімнату загальним розміром 3,25x2,70м., добудову камори 3,25x1,80м. та кухні 4,15x2,15м., та дозволити будівництво сараю 6,0x4,0м. (а.с. 18).
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів № 928 від 22.10.1992 року гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 дозволили змінити межі земельної ділянки без зміни раніше зареєстрованої площі (а.с. 19).
Для оформлення спадщини після смерті чоловіка та батька спадкодавця гр. ОСОБА_6 позивачі звернулися до Ізюмської державної нотаріальної контори, але в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на зазначений будинок на ім'я ОСОБА_6 державний нотаріус порадив їм звернутися до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, при цьому письмову відмову у вчиненні нотаріальної дій надати відмовилась (а.с. 41, 42, 43, 44).
Технічним паспортом на житловий будинок з надвірними будівлями, складеного БТІ 13.06.2013 року, підтверджується, що на земельній ділянці площею 2022 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться: житловий будинок під літ. «А-1» загальна площа якого - 61,5 кв.м., в том числі жила - 40,1 кв.м., допоміжна - 21,4 кв.м.; господарські будівлі та споруди: прибудова під літ. «а», «а1», ганок під літ. «а2», навіс під літ. «В», сарай під літ. «Б», літній душ під літ. «Г», вбиральня під літ. «Д», паркан № 1 (а.с. 9-11).
Згідно довідки Ізюмського БТІ від 13.06.2013 року правова реєстрація житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, відсутня, дійсна вартість становить 140586 гривень (а.с. 12).
Судом установлено, що спадкоємцями за законом після смерті гр. ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_3 і його донька ОСОБА_2, які після смерті спадкодавця не оформили свої спадкові права у нотаріуса, але прийняли спадщину фактично - вступили в управління та володіння спадковим майном. Так, позивачі із 1952 року та із 1958 року значаться зареєстрованими і фактично проживали разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1.
Син спадкодавця ОСОБА_5 відмовився від спадщини на користь позивачів (а.с. 23).
Таким чином, у відповідності до ст. 529 ЦК УРСР, дружина спадкодавця ОСОБА_3 має право на спадкування за законом у першу чергу на 3/4 частини спадкового майна, а дочка спадкодавця ОСОБА_2 має право на спадкування за законом у першу чергу на 1/4 частини спадкового майна.
У задоволенні позовних вимог відповідач Ізюмська міська рада та третя особа не заперечували.
Та обставина, що позивачі просять про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, вбачається з їх позовної заяви, і умови, передбачені ЦК УРСР, за яких суд може визнати за особою право власності на таке майно, у судовому засіданні найшли своє підтвердження.
Порушень чиїх або законних прав, свобод чи інтересів не виявлено.
Судові витрати суд, які сплатили позивачі за судовий збір, не компенсуються їм у зв'язку із вимогами про це позивачів (а.с. 1-2).
Керуючись статтями 524-529, 548-550 ЦК УРСР, статтями 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
Позов| ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/4 частини на: житловий будинок під літ. «А-1» загальна площа якого - 61,5 кв.м., в том числі жила - 40,1 кв.м., допоміжна - 21,4 кв.м.; господарські будівлі та споруди: прибудова під літ. «а», «а1», ганок під літ. «а2», навіс під літ. «В», сарай під літ. «Б», літній душ під літ. «Г», вбиральня під літ. «Д», паркан № 1, які розташовані на земельній ділянці площею 2022 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 140 586 гривень, в порядку спадкування за законом після смерті гр. ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 3/4 частини на: житловий будинок під літ. «А-1» загальна площа якого - 61,5 кв.м., в том числі жила - 40,1 кв.м., допоміжна - 21,4 кв.м.; господарські будівлі та споруди: прибудова під літ. «а», «а1», ганок під літ. «а2», навіс під літ. «В», сарай під літ. «Б», літній душ під літ. «Г», вбиральня під літ. «Д», паркан № 1, які розташовані на земельній ділянці площею 2022 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 140 586 гривень, в порядку спадкування за законом після смерті гр. ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові витрати по справі залишити за ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| шляхом| подачі в строк 10 днів |з дня отримання копії рішення апеляційної скарги| ||ладу|до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.
Головуючий: суддя -