Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
17.12.2013 справа №927/1414/13
Справа за позовом: Приватного підприємства «Моденгруп»,
вул. Грибоєдова, 17, м. Чернігів, 14034;
до відповідача: Приватного підприємства "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика",
вул. Шевченка, 18, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;
про стягнення 664 302,41грн
Суддя А.В.Романенко
за участю представників сторін:
від позивача: В.П.Лось, директор;
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 17.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Приватним підприємством «Моденгруп» подано позов до приватного підприємства "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика" про стягнення 554 000,00грн боргу, 41 208,49грн пені, 3% річних у розмірі 19 699,92грн за договором №4 від 24.09.2013 про відступлення права вимоги, а також 49 394,00грн боргу за договором поставки №3 від 15.09.2011.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №02917063 (отримано 06.12.2013 за довіреністю Пишко), проте в судове засідання повноважного представника не направлено, причин нез'явлення суду не повідомлено.
Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Нормами ст. 22 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Статтею 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також враховуючи положення ст. 69 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами на підставі ст.75 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом.
В усних поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару.
Через представника позивача відповідачем подано суду письмове клопотання №58 від 17.12.2013 про залучення до матеріалів справи копій Статуту та наказу про призначення директора відповідача від 31.08.2006 №20 та відзив на позов від 17.12.2013 вих.№57, яким позов визнано повністю, в тому числі в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних.
Розглянувши матеріали справи та подані документи, які мають юридичне значення для вирішення спору та заслухавши пояснення повноважного представника позивача господарський суд, встановив:
02.09.2009, між фізичною особою-підприємцем Бородухою Миколою Михайловичем та приватним підприємством «Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика» укладено Договір купівлі-продажу №0209/9 (надалі - Договір-1) за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти у власність технологічну оснастку для ткацьких станків СТБ, АТ згідно специфікації №1.
За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п.1.3 Договору-1 вартість технологічної оснастки становить 554 000,00грн.
Фізичною особою-підприємцем Бородухою М.М., на виконання умов Договору-1 передано, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання-передачі технологічної оснастки по договору №0209/9 від 02.09.2009; накладною №450 від 02.09.2009 та довіреністю від 01.09.2009 №21, виданою на ім'я Хоменка Юрія Анатолійовича на отримання від ФОП Бородухи М.М. технологічної оснастки на суму 554 000,00грн.
Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не надано, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Договору-1, покупець зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок продавця 554 000,00грн відповідно до графіка: до 31.12.2009 - 50 000,00грн, до 31.12.2010 - 168 000,00грн; до 31.12.2011 - 168 000,00грн та до 02.09.2012 - 168 000,00грн.
Угодою №1 від 05.01.2010 сторонами Договору-1 внесено зміни до нього, а саме визначено новий термін дії Договору-1 - до виконання взаєморозрахунків та встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті поставленого товару за вищевказаним договором у повному обсязі та в строк не виконав.
Договором №4 від 24.09.2013 (надалі - Договір-2), укладеним між фізичною особою-підприємцем Бородухою Миколою Миколайовичем (первісний кредитор) та приватним підприємством «Моденгруп» (новий кредитор, позивач у справі) закріплено передачу належного первісному кредиторові права вимоги за договором від 02.09.2009 №0209/9 (Договір-1) новому кредиторі - приватному підприємству «Моденгруп».
Відповідно до п.п. 1.2., 3.1.2, 5.1 Договору-2 новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Договору-1 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору-2.
Не пізніше п'яти робочих днів первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про укладення Договору-2.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 1 частини першої ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
Відступлення вимоги полягає в передачі кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі.
Листом від 24.09.2013 №24 фізичною особою-підприємцем Бородухою М.М. повідомлено відповідача про укладення між ним та ПП «Моденгруп» Договору-2 про відступлення права вимоги по договору №0209/9 від 02.09.2009.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтями 193 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач вимоги позивача належним чином не оспорив, в порушення умов договору та вищенаведених норм чинного законодавства України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався.
Беручи до уваги наведені вище обставини, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 554 000,00грн.
Одночасно, в п.4.1. Договору-1 сторони визначили, зокрема, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення.
Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга ст. 193, частина перша ст. 216 та частина перша ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф і пеню (частина перша ст. 230 ГК України).
Посилаючись на вказаний вище пункт Договору, позивач просить стягнути пеню у сумі 41 208,49грн за період з 03.09.2012 по 02.03.2013.
Одночасно, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 19 699,92грн за період прострочення з 03.09.2012 по 28.10.2013.
Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, користуючись своїм правом, здійснив перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних та дійшов висновку, що вони не відповідають чинному законодавству України та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню частково, а саме: пені у розмірі 41 133,85грн та 3 % річних у розмірі 19 154,99грн за вказані вище періоди.
Крім того, між Позивачем та відповідачем укладено Договір № 3 від 15.09.2011 (надалі - Договір-3), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, у кількості, за цінами, вказаними у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.
Пунктами 1.2., 4.1., 4.2., 6.1. Договору-3 передбачено, що загальна сума складає 100 000,00грн. Поставка товару здійснюється на умовах EXW - м.Чернігів (ІНКОТЕРМС-2000) партіями в період дії договору. Партії формуються згідно заявок покупця. Поставка товару здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту зарахування грошових котів на поточний рахунок продавця. За відвантажений товар (за кожну окрему партію відвантаженого товару) покупець проводить 100% попередню оплату.
Угодою від 01.03.2012 №5 змінено умови Договору-3, а саме п. п. 1.1., 1.2. та 10.4. Договору-3 викладено в наступній редакції:
Продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти його на умовах, у кількості, за цінами, що вказані в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Загальна сума договору складає 300 000,00грн.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до того часу, поки одна із сторін не заявить про його розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору-3 позивачем виписано накладні №23 від 08.10.2012 на суму 26 401,61грн та №3 від 31.05.2013 на суму 34 369,92грн.
Отримання товару підтверджується підписами про отримання на накладних №23 від 08.10.2012 та №3 від 31.05.2013, довіреностями на отримання товару №56 від 02.10.2012 та №10 від 31.05.2013, виданими на ім'я Хоменка Юрія Анатолійовича, а також не заперечується відповідачем у відзиві на позов від 17.12.2013.
Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 49 394,20грн підтверджується також двосторонньо підписаним актом звірки взаєморахунків станом на 01.09.2013 між ПП «Моденгруп» та ПП «Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика».
Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не подано, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.
Часткову оплату здійснив у розмірі 11 377,53грн.
У зв'язку з неспроможністю покупця через складне фінансове становище виконувати в подальшому зобов'язання за Договором-3 від 15.09.2011 позивачем та відповідачем укладено угоду №10 від 01.10.2013 про розірвання договору №3 від 15.09.2011.
Пунктом 2 цієї Угоди сторони погодили, що з моменту набрання Угодою чинності, покупець має негайно оплатити продавцю суму коштів за отриманий товар у розмірі 49 394,20грн.
Проте, на час ухвалення даного судового рішення вищевказане зобов'язання відповідачем виконано не було.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України та те, що відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача суду не надав, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за Договором-3 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 49 394,00грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, підлягає стягненню 13 273,66грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика», вул. Шевченка, 18, м.Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., 16000, код ЄДРПОУ 00306779 (п/р №260043001342 в Ощадбанку м. Новгород-Сіверський, МФО 343143) на користь приватного підприємства «Моденгруп», вул. Грибоєдова, 17, кв. 2, м. Чернігів, 14034, код ЄДРПОУ 36144311 (п/р №26002031342001 в АТ «ІмексБанк» м. Одеса, МФО 328384) 603 394,00грн боргу, 41 133,85грн пені, 3% річних у розмірі 19 154,99грн та 13 273,66грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя А.В. Романенко
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2013
Суддя А.В.Романенко