"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2618/13
За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення 1817,20 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: Зуб О.Ю., за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд, з урахуванням уточнень (від 18.12.2013р.) стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1019,86 грн., пеню у сумі 692,80 грн. та 3%річних у сумі 104,54 грн., а також відшкодувати понесені позивачем при поданні позовної заяви судові витрати у розмірі 1720,50 грн. судового збору.
Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 14.10.2013 року, що також вбачаєьбся з наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення узвали суду. З огляду на вищевикладене, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
01 листопада 2006 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 2214, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими договором.
За умовами п. 2.1 Договору, додатку 1 до договору теплова енергія постачається Споживачу на опалення нежилого приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Гагаріна, 12.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору Споживач прийняв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені Договором.
Згідно п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії визначається на опалення розрахунковим способом.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.4 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову електроенергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011р. № 133 „Про встановлення тарифів на теплову енергію КП „Теплопостачання міста Одеси" з 1 жовтня 2011 року встановлено тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 836,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 846,30грн. за 1 Гкал (без ПДВ)
Умовами п.10.1 Договору передбачався строк його дії по „31" грудня 2007 року.
Згідно до умов п. 10.4, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, дія Договору неодноразово продовжувалась, за відсутності заперечень жодної із сторін в порядку п. 10.4 Договору.
Відповідно до даних розрахунку позивача, проведеного на момент звернення з позовними вимогами за період з грудня 2011р. по квітень 2013р., відповідачем не сплачено повну вартість спожитих послуг, у зв'язку з чим на момент звернення з позовним вимогами за відповідачем рахувалась заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 4186,22 грн., яка підтверджувалася даними розрахунків позивача.
Під час розгляду справи судом Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 3166,36 грн., що вбачається з залучених до матеріалів справи копій банківських виписок, у зв'язку з чим представником Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" надано суду уточнення позовних вимог від 18.12.2013р.
Відповідно до п. 6.7 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.
У зв'язку з простроченням сплати вартості спожитої теплової енергії, позивачем здійснено розрахунок пені та 3% річних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується пеня у сумі 692,80 грн. та 3%річних у сумі 104,54 грн., що розраховані станом на 03.09.2013р.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії та направлені на стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1019,86 грн., пені у сумі 692,80 грн. та 3% річних у сумі 104,54 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п.п. 2, 3.1 постанови Пленуму „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року № 10 з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Проаналізувавши склад учасників спору та характер правовідносин сторін спору, які полягають у постачанні позивачем відповідачу теплової енергії для опалення офісного приміщення, тобто цілей, пов'язаних з господарською діяльністю відповідача, а також враховуючи урегульованість правовідносин сторін нормами цивільного та господарського законодавства, суд приходить до висновку щодо підвідомчості даного спору господарським судам України.
Згідно положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1019,86 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.7 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені у сумі 692,80грн. та 3% річних у сумі 104,54 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1019,86 грн., пені у сумі 692,80грн. та 3%річних у сумі 104,54 грн..
Також на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код 34674102; р/р 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078) 1019 (тисяча дев'ятнадцять) грн. 86 коп., 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 80 коп. пені, 104 (сто чотири) грн. 54 коп. 3% річних та 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2013 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Д'яченко Т.Г.