"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2959/13
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.
при секретарі судового засідання Бєлих К.В.,
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка" про стягнення 26549,27 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013 р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, порушено провадження у справі № 916/2959/13 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 25.11.2013 р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 25.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2013 р.
Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення та розпискою представника позивача.
Відповідач жодного разу не скористався наданим ст.22 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, тому розгляд справи здійснено за відсутності його представника.
При цьому 16.12.2013 р. до канцелярії суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою представника підприємства, в задоволенні якого суд відмовляє, оскільки ніяких доказів в обґрунтування клопотання всупереч ч.1 ст.33 ГПК України не додано.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка" (далі - ТОВ „Торгово-промислова спілка") 26549,27 грн. заборгованості, з яких 25900,00 грн. основного боргу, 649,27 грн. 3% річних, вказуючи на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг за договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 посилається на положення ст.ст.525,526,530,612,625,629 ЦК України, ст.ст.173,193,307,311 ГК України, умови названих вище договорів-заявок, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні, докази надсилання цих доказів, претензію, гарантійний лист тощо.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, а, відтак, розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.
19.10.2012 р., 22.10.2012 р., 27.10.2012 р., 29.10.2012 р., 30.10.2012 р., 31.10.2012 р., 08.11.2012 р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) укладено договори-заявки б/н на перевезення вантажів (Договори-заявки), згідно умов яких Перевізник зобов'язується своєчасно надати технічно справний автомобіль під завантаження та здійснити з його допомогою перевезення за маршрутом Великі копані - Нова Каховка, а Замовник оплатити вартість кожного перевезення в сумі 3700,00 грн. з ПДВ по деяким Договорам-заявкам на протязі 5-10 банківських днів після отримання оригіналів документів, що підтверджують перевезення, а по іншим - без зазначення строку оплати.
Договори-заявки підписані та скріплені печатками контрагентів.
На виконання Договорів-заявок ФОП ОСОБА_2 здійснив перевезення вантажів за обумовленим сторонами маршрутом, доказом чого являються товарно-транспортні накладні від 19.10.2012 р. серії 01ААБЛ № 173731, від 22.10.2012 р. серії 01ААБЛ № 173729, від 27.10.2012 р. серії 01ААБЛ № 173728, від 29.10.2012 р. серії 01ААБЛ № 173727, від 30.10.2012 р. серії 01ААБЛ № 173723, від 31.10.2012 р. серії 01ААБФ № 221309, від 08.11.2012 р. серії 01ААБФ № 221314.
Вказуючи на те, що ТОВ „Торгово-промислова спілка" не оплатило вартість спожитих ним послуг, ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.
Перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Господарський суд, проаналізувавши наведені приписи матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є письмові Договори-заявки на перевезення вантажу.
При цьому ФОП ОСОБА_2 як Перевізником виконано належним чином взяті на себе обов'язки по перевезенню вантажу, про що свідчать досліджені в описовій частині рішення товарно-транспортні накладні.
В свою чергу ТОВ „Торгово-промислова спілка" в порушення приписів ст.ст.525,526,610,612,629 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, ст.307 ГК України, умов Договорів-заявок не оплачено вартість перевезень в загальній сумі 25900,00 грн., не дивлячись на те, що з урахуванням ч.ч.1,2 ст.530 ЦК України та змісту Договорів-заявок строк виконання відповідних зобов'язань настав.
Враховуючи викладене та текст гарантійного листа від 08.12.2012 р., в якому директор Замовника гарантував оплату послуг Перевізника в сумі 25900,00 грн. до 14.11.2013 р. включно, чим фактично визнав наявність заборгованості та зобов'язався її оплатити до певної дати, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на доведення матеріалами справи факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 25900,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що ТОВ „Торгово-промислова спілка" має сплатити 3% річних у розмірі 649,27 грн. за період з 01.12.2012 р. по 01.10.2013 р. (всього - 305 днів), у зв'язку з чим позов і в цій частині підлягає задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка" (63000, м. Одеса, вул. Радісна,2/4, код 33386626) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 25900/двадцять п'ять тисяч дев'ятсот/грн. 00 коп. основного боргу, 649/шістсот сорок дев'ять/грн. 27 коп. 3% річних та 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 18.12.2013 р.
Суддя Лічман Л.В.