Іменем України
12 грудня 2013 р. (о 11:05) Справа №801/10654/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,
позивача - не з'явився;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі в АР Крим
про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі в АР Крим (надалі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з відмовою направити на адресу позивача документи, вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., надавати відповіді на звернення і скарги позивача;
зобов'язати відповідача припинити протиправну бездіяльність, пов'язану з відмовою направляти на адресу позивача документи, вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012, надавати відповіді на звернення та скарги позивача, направленням до виконавчої служби вимог про сплату позивачем неіснуючого боргу тим самим перешкоджаючи реалізації права позивача на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності та оскарження протиправних рішень УПФ в Ленінському районі АР Крим;
зобов'язати відповідача направити на адресу позивача вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., обчислюючи строк на оскарження такої вимоги з дати вручення позивачу вказаної вимоги;
зобов'язати відповідача відкликати із виконавчих служб Ленінського району АР Крим, м. Керчі вимоги УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до завершення процедури адміністративного та судового оскарження спірної вимоги;
зобов'язати відповідача повернути незаконно утримані з пенсії позивача суми на користь відповідача у повному обсязі;
зобов'язати відповідача провести перевірку за фактом направлення на адресу позивача конверта рекомендованого поштового відправлення №9820001835858 без вкладання в такий конверт документів, а також про заходи вжиті щодо посадових осіб відповідача за результатами протиправної діяльності, в тому числі, підтвердженої постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.2013 у справі №801/3689/13-а та повідомити на адресу позивача про причини порушення діючого законодавства з зазначенням винних осіб, а також про причини відмови розглядати скарги та заяви позивача №78 від 23.08.2013, №87 від 11.09.2013 та №99 від 25.10.2013;
стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі 3500,00 грн. та моральну шкоду у сумі 12000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим № Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. позивач не отримала (отримала 09.08.2013 тільки конверт рекомендованого поштового відправлення без будь-яких документів), що позбавила її права на оскарження вказаної вимоги у встановлені діючим законодавством строки. В порушення вимог діючого законодавства відповідач відмовляється направити на адресу позивача зазначену вимогу незважаючи на неодноразові звернення з цього питання з серпня 2013 р. по жовтень 2013 р., у зв'язку з чим вказані незаконні дії відповідача привили до стягнення неіснуючого боргу позивача шляхом примусового виконання вимоги № Ф-394.15 від 01.08.2012 органом виконавчої служби. Позивач підкреслює, що на звернення позивача відповіді вона не отримала. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненаправлення на її адресу вимоги та відповідей на звернення, у зв'язку з чим просить також стягнути на її користь матеріальні збитки та моральну шкоду.
У судове засідання, яке відбулось 12.12.2013, позивач не з'явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутністю та підтримання позовних вимог.
Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. була спрямована на адресу позивача у відповідності до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, рекомендованим поштовим відправленням, про що свідчить поштове повідомлення про отримання поштового відправлення. Окрім того, представник відповідача також зазначив, що на всі звернення позивача у встановлені діючим законодавством строки були надані відповіді, які також спрямовані на адресу ОСОБА_1 Представник відповідача також вказує, що у зв'язку з наявністю заборгованості вимога на суму боргу була направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, що передбачено нормами пенсійного законодавства та Законом України «Про виконавче провадження». На даний час заборгованість у повному обсязі не погашена, тому підлягає стягненню у примусовому порядку.
Враховуючи заявлене клопотання позивача, суд, відповідно до вимог статей 122, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (до 01.01.2011 - внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).
Судом встановлено, що відповідно до звіту про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів пенсійного фонду України за 2010 р. позивачем визначений розмір страхових внесків у сумі 504 грн.
Матеріали справи свідчать, що на адресу позивача була спрямована вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн.
Разом з тим, позивач зазначає, що на її адресу було направлено рекомендоване поштове відправлення без будь-яких документів, зокрема, вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., про що позивач повідомила Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим листом вих. № 88 від 10.08.2012.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Управління пенсійного фонду в Ленінському районі в АР Крим листом вих. №78 від 23.08.2013, №87 від 11.09.2013, №99 від 25.10.2013, в яких ставила питання про направлення на її адресу вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., відкликання з органів виконавчої служби вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до завершення процедури адміністративного та судового оскарження, повернення незаконно утриманих з пенсій сум на користь УПФУ в Ленінському районі АР Крим та інші питання.
Позивач вказує, що ані вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., ані відповідей на свої звернення не отримала, що і стало підставою для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог суд зважає на наступне.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (надалі Закон №2464), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 Закону №1058 визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Відповідно до п.5 статті 14 Закону №1058 страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663 (далі - Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.
Як було зазначено вище, відповідно до звіту про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів пенсійного фонду України за 2010 р. позивачем визначений розмір страхових внесків на 2010 р. у сумі 504 грн.
Судом встановлено, що відповідач на адресу позивача надіслав вимогу №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., відповідно до якої станом на 01.08.2012 сума недоїмки із внесків складає 632,46 грн. Зазначена вимога отримана позивачем 09.08.2012, про що свідчить відмітка на повідомленні 9820001483072, копія якого залучена до матеріалів справи.
Отже, судом встановлено, що позивач отримала вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. 09.08.2012.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Пунктом 8.2 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадках, визначених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з п. 8.3. Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Отже, виходячи з наведених правових норм, у разі наявності заборгованості відповідним органом Пенсійного фонду України формується вимога на суму боргу, зокрема, на підставі даних облікових даних з карток особових рахунків страхувальників, при цьому, якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків така вимога направляється щомісячно.
Окрім того, у разі несплати заборгованості та неоскарження вимоги у встановлені строки така вимога є виконавчим документам та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», направляється для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.
Згідно з абз. 9 п. 8.2. Інструкції вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Суд вважає неспроможними доводи позивача, що вимогу №Ф-394.15 від 01.08.2012 вона не отримала, а отримала тільки пустий конверт, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини позивач суду не надав. При цьому судові рішення у справі 801/6398/13-а, 801/3689/13-а також не встановлюють зазначену обставину.
Суд зауважує, що відповідачем виконані вимоги Інструкції щодо належного відправлення сформованої вимоги про суму боргу, у зв'язку з чим, вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 вважається врученою позивачу саме 09.08.2012.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача були направлені звернення вих. №78 від 23.08.2013, №87 від 11.09.2013, №99 від 25.10.2013, в яких позивач ставила питання про направлення на її адресу вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., відкликання з органів виконавчої служби вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до завершення процедури адміністративного та судового оскарження, повернення незаконно утриманих з пенсій сум на користь УПФУ в Ленінському районі АР Крим та інші питання.
Аналізуючи зміст заяв позивача, суд дійшов висновку, що вказані заяви містять виклад обставин та питання, які стосуються виключно діяльності владного суб'єкту та його службових осіб, а тому такі заяви має розглядатись у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР (надалі Закон №393) .
Відповідно до преамбули названого Закону, він регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Також Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Стаття перша Закону № 393 закріплює, що громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Положеннями статті 15 Закону №393 встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до статті 20 Закону №393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що відповіді на усі звернення, про які згадує позивач у позовній заяві, надані відповідачем, а саме: відповідь від 09.09.2013 вих. №85/с-01 (на вих. №78 від 23.08.2013), від 24.09.2013 вих. № 92/с-01 (на вих. №87 від 11.09.2013), від 01.11.2013 вих. №14003/02-26 (на вих. №99 від 25.10.2013).
Зазначена обставина підтверджується копіями фіскальних чеків та реєстраційно-контрольними картами.
При цьому, відповідач при розгляді звернень позивача діяв у межах повноважень та при наданні відповідей останнім використано належне джерело інформації, виходячи з якого вірно визначено предмет відповіді, який відповідає зверненню. Жодних фактів, які б містили недостовірну інформацію у відповідях судом не встановлено. Тобто відповідачем своєчасно надано повну, змістовну та обґрунтовану відповідь на звернення позивача вих. №78 від 23.08.2013, №87 від 11.09.2013, №99 від 25.10.2013.
Таким чином, відповідач на звернення позивача відреагував належним чином, надав у встановлені строки відповіді, у зв'язку з чим, будь-яких порушень норм Закону України «Про звернення громадян», суд не вбачає. Тому дії відповідача щодо надання відповідей вчинені з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.
Суд звертає увагу позивача, що норми Закону України «Про звернення громадян» не встановлюють форму та порядок відправлення відповідей на звернення. Отже, суд вважає, що реєстрація відповідей та копії фіскальних чеків є належними доказами на підтвердження дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян».
Окрім цього, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Суд також зазначає, що бездіяльність посадової чи службової особи - це певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України. Тобто особа уникає дій, які вона могла і зобов'язана була вчинити, виходячи з покладених на неї правових обов'язків. Такі обов'язки можуть випливати безпосередньо із закону, з договору, професійних обов'язків, а також загальновизнаних моральних принципів суспільної поведінки.
Водночас, судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень були надані відповіді на звернення позивача, отже, у цьому випадку відсутні підстави вважати про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача.
Суд зазначає, що строки звернення до суду позивачем не пропущені, оскільки предметом спору є бездіяльність відповідача щодо відмови направити вимогу та відповіді на звернення, які були спрямовані позивачем з серпня 2013 р. по жовтень 2013 р.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з відмовою направити на адресу позивача документи, вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., надавати відповіді на звернення і скарги позивача; зобов'язання відповідача припинити протиправну бездіяльність, пов'язану з відмовою направляти на адресу позивача документи, вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012, надавати відповіді на звернення та скарги позивача, направленням до виконавчої служби вимог про сплату позивачем неіснуючого боргу тим самим перешкоджаючи реалізації права позивача на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності та оскарження протиправних рішень УПФ в Ленінському районі АР Крим; зобов'язання відповідача направити на адресу позивача вимогу УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., обчислюючи строк на оскарження такої вимоги з дати вручення позивачу вказаної вимоги; зобов'язання відповідача провести перевірку по факту направлення на адресу позивача конверта рекомендованого поштового відправлення №9820001835858 без вкладання в такий конверт документів, а також про заходи вжиті щодо посадових осіб відповідача за результатами протиправної діяльності, в тому числі, підтвердженої постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.2013 у справі №801/3689/13-а та повідомити на адресу позивача про причини порушення діючого законодавства з зазначенням винних осіб, а також про причини відмови розглядати скарги та заяви позивача №78 від 23.08.2013, №87 від 11.09.2013 та №99 від 25.10.2013
Окрім того, позивач вважає, що відповідач повинен відкликати із виконавчих служб Ленінського району АР Крим, м. Керчі вимоги УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до завершення процедури адміністративного та судового оскарження спірної вимоги; повернути незаконно утримані з пенсії позивача суми на користь відповідача у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що на адресу позивача була спрямована вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. Доказів оскарження та скасування вказаної вимоги у встановленим діючим законодавством порядку матеріали справи не містять.
Відповідно до виписки з особового рахунку позивача за період з 01.01.2010 по 28.11.2013 підтверджена наявність недоїмки по внесках у сумі 357,82 грн. Позивачем не надані докази сплати заборгованості у повному обсязі. Отже, твердження позивача про наявність неіснуючого боргу суд вважає безпідставним.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим з заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф 394.15 від 01.08.2012 на суму 632,46 грн.
04.03.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 36823680) з примусового виконання виконавчого документу - вимоги № Ф 394.15, виданої 01.08.2012р. УПФУ в Ленінському районі АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 632,46 грн.
Постановою від 25.10.2013 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу - вимоги № Ф 394.15 від 01.08.2012 поновлено.
Отже, на даний час здійснюється примусове виконання вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження"), від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 606).
Згідно із ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
На вимогу ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. № 202/98-ВР становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Врегульовані приписами статті 11 Закону № 606 обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, поміж іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У статті 17 Закону № 606 зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606).
Частина 1 ст. 25 Закону № 606 передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 2 наведеної статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Матеріали справи свідчать, що вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження на даний час не скасовані та не визнані протиправними (позивачем не надані докази оскарження вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн.), тому державний виконавець зобовязаний вчиняти дії щодо примусового виконання виконавчого документу - вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до повного погашення боргу за вказаною вимогою. Окрім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 47 Закону №606 відкликання вимоги це виключне право стягувача.
Отже, враховуючи, що заборгованість за даними відповідача не погашена, позивачем не надані докази сплати недоїмки у повному обсязі, вимога №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження на даний час не скасовані та не визнані протиправними (позивачем не надані докази оскарження вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн.), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання відповідача відкликати із виконавчих служб Ленінського району АР Крим, м. Керчі вимоги УПФУ в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01.08.2012 на суму боргу 632,46 грн. до завершення процедури адміністративного та судового оскарження спірної вимоги; зобов'язання відповідача повернути незаконно утримані з пенсії позивача суми на користь відповідача.
У зв'язку з тим, що суд не знайшов підстав для задоволення адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди.
Таким чином, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 12.12.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 17.12.2013.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.Л.Тоскіна