79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" грудня 2013 р. Справа № 914/3539/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С.М.
Малех І.Б.
при секретарі Борщ І.О.
за участю сторін (представників) :
від позивача - ОСОБА_6( представник за довіреністю);
від відповідача (апелянта) - Войтович О. В. ( представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська область, від 11.11.2013 року
на рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. (суддя Кидисюк Р.А.)
у справі № 914/3539/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, смт. Східниця, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська область,
про стягнення 245 057,30 грн. заборгованості
рішенням господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. у справі № 914/3539/13 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 239 389,26 грн. заборгованості за надані послуги згідно Договору № 1 від 04.01.2011 року та Договору № 13ф/0212 від 01.02.2012 року, 5 668,04 грн. 3 % річних та 4 902,00 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача послуги згідно актів здачі - приймання робіт за договорами про надання послуг, повністю не оплатив своєчасно надані послуги, внаслідок чого у нього утворилася прострочена заборгованість, на суму якої було нараховано три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 5333,55 грн. та 107, 52 грн. судового збору скасувати, і в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з тих мотивів, що відповідач не отримав від позивача рахунків на оплату послуг, а тому умова договору про оплату не настала. Вважає, що три проценти річних повинні бути стягнуті лише за період з 15.07.2013 року по 31.07.2013 року, оскільки позивачем надсилалась вимога про здійснення оплати наданих послуг до 15.07.2013 року. В іншій частині просить рішення залишити без змін.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.01.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (Замовник) укладено Договір № 1, згідно з п.1.1. якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника, у разі виникнення в останнього потреби, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, надавати Замовнику послуги прання і прасування постільної, столово-кухонної білизни, предметів інтер'єру (штор, тюлів, занавісок, покривал тощо), а Замовник зобов'язався оплатити ці послуги.
Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору № 1 від 04.01.2011 року вартість послуг визначається на підставі цін Виконавця (Додаток № 1) та фіксується в Акті про надані послуги. Оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 7 банківських днів після підписання Акту про надані послуги.
Також 01.02.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (Замовник) укладено Договір № 13ф/0212 про надання послуг, у відповідності до п.1.1. якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги по пранню та прасуванню постільної, столово-кухонної білизни, предметів інтер'єру (штор, тюлів, занавісок, покривал тощо) згідно заявок Замовника, а Замовник зобов'язався оплатити ці послуги.
Згідно з п.4.1. Договору № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року ціна Договору визначається вартістю послуг з прання, які будуть надані протягом строку дії Договору і на момент підписання Договору орієнтовно становить 360000 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п.4.2. цього Договору вартість наданих послуг з прання за кожну партію визначається на підставі цін виконавця, погоджених сторонами в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість транспортних витрат щодо доставки білизни включається у вартість послуг прання.
Пунктами 4.4., 4.5. Договору № 13ф/0212 передбачено, що фактично надані послуги оформляються Актом приймання-передачі наданих послуг, що підписуються Сторонами щомісячно після надання послуг у звітному періоді. Остаточна вартість Договору визначається як сума всіх наданих послуг згідно підписаних актів про надані послуги. При цьому, згідно з п.4.3. Договору № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року оплата послуг проводиться у національній валюті України: згідно з виставленими рахунками-фактури: шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, до 10 числа наступного місяця за звітним за послуги, надані в звітному місяці.
З долучених позивачем до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 1 від 04.01.2011 року (з січня 2011 року по січень 2012 року) та за Договором № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року (з лютого 2012 року по червень 2013 року), що підписані сторонами, вбачається, що загальна вартість послуг, наданих за Договором № 1 від 04.01.2011 року становить 295 799,65 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 65 коп.), а загальна ціна послуг, наданих за Договором № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року становить 588 849,61 грн. (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 61 коп.). Всього позивачем надано послуг відповідачу на загальну суму 884 649,26 грн.
Проте, відповідач не виконав належно своїх зобов'язань, сплативши позивачу за надані послуги лише суму в розмірі 645 260 (шістсот сорок п'ять тисяч двісті шістдесят) гривень 00 коп. Таким чином, у результаті порушення своїх зобов'язань за Договором № 1 від 04.01.2011 року та Договором № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року, у відповідача перед позивачем з червня 2012 року по липень 2013 року виникла заборгованість у розмірі 239 389 (двісті тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 26 коп.
При цьому, надісланий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків з сумою заборгованості в розмірі 239389,26 грн. станом на червень 2013 року відповідач не підписав (а.с.41 Т.1), а претензії від 09.07.2013 року та від 15.07.2013 року залишив без відповіді.
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем основної заборгованості, що входить до предмету позову
Згідно ст. 175 Господарського Кодексу (надалі - ГК) України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, згідно п.п.3.1., 3.2. Договору № 1 від 04.01.2011 року, та п.4.3. Договору № 13ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 року оплата послуг повинна була здійснюватися відповідачем після підписання актів здачі - приймання робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, всі акти здачі - приймання робіт за укладеними Договорами підписані сторонами без застережень та підтверджують факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплати наданих послуг, що також підтверджує сам факт оплати відповідач частини наданих позивачем послуг в розмірі 645 260,00 грн.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи підписані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків протягом чинності договірних відносин між сторонами (зокрема, за липень 2012 року, серпень 2012 року), що підтверджують сам факт існування грошового зобов'язання, адже відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.
Як вбачається з Листа Міністерства фінансів України від 18.09.2007 № 31-34000-10-10/18896, при інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передавати) дебіторам саме скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначається номер договору, дата і сума перерахування коштів, тощо, а дебітор повинен протягом десяти днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями. Отже, повертаючи окремі підписані акти звірки взаєморозрахунків, відповідач фактично визнавав факт існування своєї заборгованості за відповідний період.
Рахунки про оплату за своєю правовою природою, відповідно до норм цивільного та господарського законодавства не являються вимогою про оплату товарів/послуг чи підставою для виконання обов'язку з оплати за отримані товари/послуги, а лише додатково засвідчують кількість та вартість наданих послуг. Зокрема, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отримані послуги випливає, зокрема, зі змісту статті 903 Цивільного кодексу України.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 239389,26 грн. Слід зазначити, що у своїй апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти стягнення такого розміру заборгованості.
Відповідно до п.5.1. Договору № 1 від 04.01.2011 року Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором згідно з діючим законодавством України, а у відповідності до п.7.1. Договору № 13ф/0212 від 01.02.2012 року за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Виконавець і Замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні кредитором компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Такі проценти є наслідком невиконання грошового зобов'язання, входять до складу останнього та нараховуються незалежно від вини боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 5 668,04 грн., нарахованих на суму основної заборгованості з червня 2012 року по липень 2013 року.
Відтак, господарський апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми трьох процентів річних в розмірі 5668,05 грн.
Разом з тим, апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що у зв'язку з тим, що йому не пред'являлися рахунки - умова договору про оплату не настала, з огляду на те, що згідно п.п. 3.1., 3.2 Договору № 1 та п. 4.3. Договору № 13ф/0212 від 01.02.2012 року оплата послуг повинна здійснюватися у встановлені строки після підписання актів про надані послуги (протягом 7 банківських днів після підписання акту про надані послуги; до 10 числа наступного місяця за звітним за послуги, надані у звітному місяці), в яких вказана чітка сума для здійснення оплати. Крім того, виставлені рахунки не можуть вважатися вимогою про оплату чи підставою для виникнення обовязку про оплату за надані послуги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у встановлені договором строки не було оплачено наданих послуг, внаслідок чого у нього і виникла прострочена заборгованість з червня 2012 року, на суму якої позивачем правомірно нараховано три проценти річних за цей період.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. у справі № 914/3539/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська область, від 11.11.2013 року - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 16.12.2013 р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Судді Бойко С.М.
Малех І.Б.