18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 грудня 2013 року Справа № 925/1996/13
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 386, кв. 1, (фактична адреса: м. Київ, провул. Куренівський, 12А, офіс 601)
до державного підприємства «Златодар», Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47
про зобов'язання видати складську квитанцію та здійснити відвантаження пшениці,
за участю представників сторін:
від позивача: Шейко А.О. - за довіреністю, Хорсун А.С. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства «Златодар», в якому просить суд зобов'язати ДП «Златодар»:
- видати складську квитанцію на пшеницю групи «А» 2-класу, загальною вагою 1193,900 т. відповідно до умов складського зберігання пшениці від 02.07.2013р.;
- здійснити відвантаження належної позивачу пшениці групи «А» 2-класу, загальною вагою 1193,900 т. відповідно до умов складського зберігання пшениці від 02.07.2013р., та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по зберіганню пшениці на елеваторі ДП «Златодар».
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити. Зазначили, що позивач має всі підстави вважати, що тривале невиконання договору зі сторони відповідача спричинене відсутністю зерна пшениці, що належить позивачу на праві приватної власності. Окрім того, відповідач позбавляє позивача можливості отримати нову складську квитанцію на залишок зерна позивача, що знаходиться на зерновому складі відповідача, що є прямим порушенням Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних підприємствах.
Суд вважає вимоги позивача як примусове виконання обов'язку в натурі, що охоплюється положеннями ст. 16 ЦК України про захист цивільних прав та інтересів судом.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання не направив, витребувані документи не надав. Подав до суду клопотання від 13.12.2013р. №561 про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника ДП «Златодар» у розгляді цивільної справи в Золотоніському міськрайонному суді. Ухвалу суду від 05.12.2013р. про порушення провадження у справі вручено уповноваженому представнику відповідача 10.12.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Представники позивача проти відкладення розгляду справи заперечили, оскільки на підприємстві ДП «Златодар» є інші працівники. Керівник юридичної особи не позбавлений можливості забезпечити належну участь відповідача в даному судовому засіданні.
Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах. Місце проведення господарської діяльності відповідно до положень ст. 93 ЦК України відповідає адресі реєстрації.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:
02.07.2013р. між державним підприємством «Златодар» (Зерновим складом - Відповідач у справі), в особі генерального директора Лошакова А.С., що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Поклажодавцем - Позивач у справі), в особі комерційного директора Шеремети О.І., що діє на підставі Статуту, було укладено договір складського зберігання пшениці (далі - Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язується передати зерно пшениці з супроводжуючими документами на Зерновий склад, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
В процесі зберігання Зерновий склад виконує послуги по прийманню, сушці, доробці (вторинній очистці) від домішки і доведенню якісних показників до ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» (вологості, сміттєва, зернова домішки), а також виконує послуги по лабораторним дослідженням, відвантаженню пшениці, документальному оформленню переходу прав власності на продукцію від Поклажодавця до третьої особи (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
В Розділі 3 Договору визначені права та обов'язки Поклажодавця та Зернового складу.
В п. п. 7.1, 7.2 Договору встановлено, що термін зберігання фуражної пшениці - до 30 листопада 2013 року; продовольчої пшениці - до 31 грудня 2013 року. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до п. 4.2 Договору розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 4.3 Договору Поклажодавець сплачує вартість наданих послуг по прийманню, сушці, витрат на оформлення документів при прийманні зерна протягом 7 днів з моменту приймання зерна (дата приймання вказується у реєстрі накладних) відповідно до виставлених рахунків та Акту приймання виконаних робіт. Послуги по збереженню сплачуються за місяць в строк до п'ятого числа наступного за звітним місяця, відповідно до виставлених Зерновим складом рахунків та складеними сторонами Актами виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Зернового складу здійснюється Поклажодавцем до відвантаження або переоформлення зерна на третю особу.
Відповідно до п. 5.1 Договору Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частинами) Поклажодавця.
На виконання умов Договору Зерновий склад прийняв від Поклажодавця зерно пшениці групи «А» 2-го класу урожаю 2013 року загальною вагою 2 000 тон, що підтверджується складською квитанцією на зерно від 30.07.2013р. № 1648 (а.с. 16) та карткою аналізу зерна від 29.07.2013р. № 24 (а.с. 17).
Поклажодавець листом від 30.07.2013р. звернувся до Зернового складу з проханням відвантажити пшеницю в кількості 2000 тон з 20.08.2013р. з показниками якості згідно складських квитанцій (а.с 18).
Зерновим складом було гарантовано відвантаження продукції з 20.08.2013р., про що зроблено помітку на листі від 30.07.2013р., скріплену підписом директора і печаткою підприємства (а.с 18).
Листом від 05.08.2013р. №329 Зерновий склад, у зв'язку з погіршенням якості пшениці, яка належить Поклажодавцю, а саме зниження показників клейковини пшениці 2 класу, яка зберігається на складі ДП «Златодар», просило перевести пшеницю в кількості 1193900 кг до 3 класу (а.с. 27).
Зерновим складом було відвантажено лише 806,100 тон пшениці, що підтверджується накладними (а.с. 19-21):
- від 23.08.2013р. 208,100 т;
- від 29.08.2013р. 459,900 т.;
- від 03.09.2013р. 138,100 т.
23.10.2013р. на адресу Зернового складу було направлено вимогу №2613 щодо повернення переданого на зберігання зерна, в якій вимагається негайно відвантажити продукцію та попереджено про звернення до суду з позовом про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій та збитків, а також про звернення до правоохоронних органів щодо перевірки фактів можливого зникнення належного товариству зерна на складі відповідача (а.с.22-24).
Вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.
Листом від 01.11.2013р. №446 Зерновий склад повідомив Поклажодавця, що на даний час в державну інспекцію сільського господарства України підприємством направлено відповідний пакет документів для прийняття рішення комісією з сертифікації послуг зернових складів щодо продовження дії сертифікату. Після отримання нового сертифікату буде вирішуватись питання відносно виконання ДП «Златодар» своїх договірних зобов'язань по договорах складського зберігання зерна.
Станом на 04.12.2013р. Зерновий склад не відвантажив Поклажодавцю 1193,900 тон.
Окрім того, Зерновий склад відмовляється видати Поклажодавцю складську квитанцію на невідвантажене зерно на 1193,900 тон.
У зв'язку з неналежним виконанням Зерновим складом зобов'язань по договору, Поклажодавець звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового здійснення відвантаження зерна та видачі складської квитанції на залишок зерна на зберіганні.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та обгрунтування представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Предметом спору у справі є зобов'язання примусового виконання обов'язку в натурі - видати складську квитанцію на пшеницю та здійснити відвантаження належної позивачу пшениці зі складу відповідача.
Згідно статутних та реєстраційних документів, позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регламентуються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон), відповідно до норм якого за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язаний за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна (ст. 26 Закону), а також забезпечувати зберігання зерна протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна, якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (ст. 27 Закону) та повернути поклажодавцеві зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством (ст. 32 Закону).
Таким чином між сторонами виникли договірні відносини складського зберігання зерна пшениці урожаю 2013 року за складською квитанцією, що регламентовані також Параграфом 2 гл. 66 ЦК України.
Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Судом встановлено, що на виконання умов даного договору Позивачем було передано на зберігання Відповідачу зерно пшениці групи «А» 2-го класу урожаю 2013 року загальною вагою 2 000 тон, що підтверджується виданими відповідними складськими документами (складською квитанцією на зерно). Факт передачі 2 000 тон зерна пшениці на зберігання не заперечується сторонами.
Відповідно до приписів частини 3 статті 957 Цивільного кодексу України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Згідно п. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:
- складську квитанцію;
- просте складське свідоцтво;
- подвійне складське свідоцтво.
В силу статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна. Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Обов'язок зернового складу з повернення зерна унормований і приписами статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Згідно зі статтею 24 цього ж Закону зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі сплином звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.
Договір складського зберігання пшениці від 02.07.2013р. не заперечений сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Згідно частини 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.7 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003р. №198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно» встановлено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.
Згідно з частиною 5 статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та пункту 11.3 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003р. №198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно» видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
В п. 1.5. Розділу V Наказу Міністерства Аграрної політики України №661 від 13.10.2008р. «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» встановлено, що у разі повернення зерна частинами зерновий склад повинен видати його власнику новий складський документ на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданого складського документа на зерно, перший та другий примірники якого повинні бути погашені в установленому порядку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі - видати складську квитанцію на залишок пшениці на зберіганні у відповідача - підлягають до задоволення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» був власником зерна пшениці групи «А» 2-го класу урожаю 2013 року загальною вагою 2 000 тон, що передано на зберігання Відповідачу, яке позивач придбав згідно договору поставки від 30.07.2013р. №1307-3607 у ТОВ «Гердем» по ціні 1 535,00 грн., тому вправі був вчиняти дії щодо розпорядження належним йому майном.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 317 ЦК України, змістом права власності є права володіння, користування та розпорядження майном.
Позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права.
Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду мотивованих заперечень чи доказів про об'єктивну неспроможність виконати зобов'язання за договором.
З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, не спростовані відповідачем у належний спосіб в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі - здійснити відвантаження належної позивачу пшениці групи «А» 2-класу, загальною вагою 1193,900 т. підлягають до задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 36 652,74 грн. судового збору за майновою вимогою та 1 147,00 грн. за немайновою вимогою.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ДП «Златодар», Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545 - виконати обов'язок в натурі:
- видати позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 386-Б, кв. 1, (фактична адреса: м. Київ, провул. Куренівський, 12А, офіс 601), код ЄДРПОУ 30307207, номер рахунку в банку невідомий
складську квитанцію на пшеницю групи «А» 2-класу, загальною вагою 1193,900 т. відповідно до умов складського зберігання пшениці від 02.07.2013р.;
- здійснити відвантаження товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», належної позивачу пшениці групи «А» 2-класу, загальною вагою 1193,900 т. відповідно до умов складського зберігання пшениці від 02.07.2013р.
Стягнути з державного підприємства «Златодар», Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545, номер рахунку в банку невідомий
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 386-Б, кв. 1, (фактична адреса: м. Київ, провул. Куренівський, 12А, офіс 601), код ЄДРПОУ 30307207, номер рахунку в банку невідомий
36 652,74 грн. судового збору за майновою вимогою та 1 147,00 грн. за немайновою вимогою.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 18.12.2013р.
Суддя Г.М. Скиба