04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2013 р. Справа№ 911/2641/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
від позивача - Остапенко В.М. (представник за довіреністю);
від відповідача - Кашуба Л.Г. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 р.
по справі № 911/2641/13 (суддя - Щоткін О.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до комунального підприємства «Васильківтепломережа»
про стягнення 358 016,99 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 39 402,61 грн. 3% річних, 788,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. по справі № 910/2641/13 в частині відмови щодо стягнення 213 117,82грн. пені та 416 059,93 грн. 7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 213 117,82грн. пені та 416 059,93 грн. 7 % штрафу, по решті рішення залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження.
Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. у справі № 911/2641/13 без змін, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій із пропуском строку позовної давності.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р., у зв'язку із перебуванням суддів Гончарова С.А. та Мартюк А.І. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.
27.11.2013 р. у судовому зсіданні оголошувалась перерва.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
01.10.2011 р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник) та КП «Васильківтепломережа» (покупець) був укладений договір № 700700013-ТКЕ-Б0/11 поставки природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджеті, а також інших суб'єктів господарювання, за умовами якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. /а.с. 20-34/.
За період з жовтня по грудень 2011р. постачальник передав, а покупець отримав природний газ на суму 4 163 738,11 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу № б/н від 31.10.2011 року (за жовтень 2011 р.) року на суму 646 585,60 грн.; актом приймання - передачі природного газу № б/н від 30.11.2011 року (за листопад 2011) року на суму 1 717 013,74 грн.; актом приймання - передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2011 року (за грудень 2011 р.) року на суму 1 800 138,77 грн. /а.с. 35-38/.
Відповідно до п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Всупереч умовам договору у відповідача виникла заборгованість, яка становить 850 738,11 грн., за жовтень 2011р. - грудень 2011р. Зазначена заборгованість відповідачем не спростовується та відображена у акті взаєморозрахунків від 06.11.2013 р.
21.11.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (первісний кредитор) був укладений договір № 14/7099/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника КП «Васильківтепломережа» за договором № 700700013-ТКЕ-Б0/11 від 01.10.2011р. у сумі 850 738,11 грн. /а.с. 15-16/.
Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.
За актом приймання-передачі документів від 27.11.2012 р. передані документи на виконання п. 2.2. договору про відступлення права вимоги /а.с. 17/.
Листом № 12-42/4242 від 27.11.2012 р. ПАТ «Київоблгаз» повідомило КП «Васильківтепломережа» про укладення договору про відступлення права вимоги, зокрема по договору № 700700013-ТКЕ-БО/11 від 01.10.2011 р. на суму 850 738,11 грн. /а.с.55/.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що частина суми боргу в розмірі 615 820,25 грн. була сплачена в постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». /а.с. 70-75/.
Платіжним дорученням № 41 від 29.03.2013 р. було сплачено решту заборгованості на суму 239 908,86 грн. /а.с. 69/.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з цим, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Пунктом 7.5 договору поставки встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору, споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, як строку в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме для звернення з вимогою до відповідача про стягнення пені та штрафу за договором №700700013-ТКЕ-БО/11 від 01.11.2011 року за порушення зобов'язань за жовтень-грудень 2011 року, а, отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 130094,94 грн. та 170921,67 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом з цим, до стягнення заявлено 39 402,61 грн. 3 % річних та 17 597,77 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 17 597,77 грн. інфляційних витрат.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних, то дана вимога є обґрунтованою, розрахунок 3 % річних арифметично вірним, в цій частині позовна вимога підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 у справі № 911/2641/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. у справі № 911/2641/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 911/2641/13 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.Г. Смірнова
О.В. Тищенко