12.12.2013 р. Справа № 914/3909/13
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор» (м.Харків)
до відповідача:Військової частини А2678 (м. Львів)
про:стягнення 103310 (сто три тисячі триста десять) грн. 10 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних; 2204,32 грн. - пеня)
Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С.
Представники:
Позивача:Євков О. М. - представник (довіреність б/н від 01.10.2013 р.)
Відповідача:Шостак В. В. - представник (доручення від б/н 01.02.2013 р.)
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.
17.10.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4491 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор» (м. Харків) до Військової частини А2678 (м. Львів) про стягнення 103310 (сто три тисячі триста десять) грн. 10 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних; 2204,32 грн. - пеня).
Ухвалою суду від 18.10.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.11.2013 р.
11.11.2013 р. до суду за вх. № 47596/13 від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначеного клопотання долучено додаткові пояснення з розрахунком заборгованості, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ, довідку з ЄДРЮОФОП № 17519265 від 06.11.2013 р., копію відзиву на позовну заяву, копію акту звіряння станом на 22.10.2013 р. та довіреність від 01.10.2013р.
12.11.2013 р. до суду за вх. № 47739/13 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову. До зазначеного відзиву долучено копію довідки про зміну річного розпису бюджету (кошторису) на 2012 рік, копію довідки про зміни до помісячного розпису асигнувань на 2012 рік, копію платіжного доручення № 434 від 07.12.2012 р., копію довідки про зміни до кошторису на 2013 рік, копію повідомлення про призначення коштів на 2013 рік № 4 від 27.03.2013 р. та копію довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік.
12.11.2013 р. до суду за вх. № 47740/13 від представника Міністерства оборони України поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та задоволити клопотання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача. До зазначеного відзиву долучено клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).
Ухвалою суду від 12.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.12.2013 р.
Позивач вимог суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
02.12.2013 р. до суду за вх. № 51279/13 від відповідача поступило клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Львівській області. Суд відмовляє в задоволенні такого клопотання, оскільки у даних спірних правовідносинах Головне управління Державної казначейської служби України в Львівській області не виступає зобов'язаною стороною.
Представник відповідача не заперечив заборгованості перед позивачем, стягнення якої є предметом даного спору, лише зазначив, що відповідачем вжито всіх заходів для належного виконання обов'язку щодо оплати за отриманий товар.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
04.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монітор» (позивач) та військовою частиною А2678 (відповідач) був укладеним договір № 37 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність замовника (відповідача) вироблене в Україні речове майно (надалі - товар), а замовник (відповідач) зобов'язується забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості і за цінами згідно специфікації.
Згідно з п. 3.7. Договору, прийняття товару за кількістю та якістю оформляється підписом відповідальної особи замовника (відповідача) на видатковій накладній постачальника (позивача).
Відповідно до п. 4.2. Договору, орієнтована сума даного договору складає 99294 грн. 00 коп.
На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 99294 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 37/12 від 06.12.2012 р. та актом приймання № 30 від 06.12.2012 р. підписаними сторонами без зауважень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).
Згідно з п. 4.4. Договору, розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 20 банківських днів з дня фактичного отримання замовником (відповідачем) належним чином оформлених документів постачальника (позивача) (рахунків-фактур, витратних накладних, інших товаросупровідних документів) та за фактично отриманий товар.
Отже, відповідач був зобов'язаний здійснити розрахунок за отриманий товар у строк до 04.01.2013 р.
Порушуючи умови Договору, відповідач не провів оплату за отриманий товар.
Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно Договору становить 99294 грн. 00 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується також і актом звіряння станом на 22.10.2013 р. (долучено до матеріалів справи). Крім того, вказану суму заборгованість визнано відповідачем у відзивах на позовну заяву та представником відповідача в судовому засіданні.
Відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості перед позивачем, яка є предметом даного спору.
За неналежне виконання умов Договору, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 3% річних за період з 04.01.2013 р. по 13.08.2013 р. на суму 1811,78 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 04.01.2013 р. по 13.08.2013 р. на суму 2204,32 грн.
Суд вважає, що позивачем невірно та необґрунтовано нараховано пеню, тому відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 2204,32 грн. виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами договору, стягнення заборгованості по якому є предметом даного спору, не передбачено нарахування неустойки за неналежне виконання замовником (відповідачем) зобов'язання щодо оплати вартості товару.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У наведеному позивачем розрахунку пені зазначено період нарахування такої з 04.01.2013 р. по 13.08.2013 р., що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а отже такий розрахунок не відповідає вимогами ст. 232 ГК України.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор» (м. Харків) до Військової частини А2678 (м. Львів) про стягнення 103310 (сто три тисячі триста десять) грн. 10 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних; 2204,32 грн. - пеня) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 101105 (сто одна тисяча сто п'ять) грн. 78 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних).
Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 2204,32 грн. пені.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно платіжного доручення від 02.10.2013 р. № 117 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 20 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 526, 549, 551, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор» (м. Харків) до Військової частини А2678 (м. Львів) про стягнення 103310 (сто три тисячі триста десять) грн. 10 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних; 2204,32 грн. - пеня) задоволити в частині стягнення 101105 (сто одна тисяча сто п'ять) грн. 78 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних).
2. Стягнути з Військової частини А2678 (вул. Левандівська, 5, м. Львів, 79025; код ЄДРПОУ 08477090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор» (вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; код ЄДРПОУ 30036167) 101105 (сто одна тисяча сто п'ять) грн. 78 коп. (з яких: 99294,00 грн. - основний борг; 1811,78 грн. - 3% річних) та 2066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору
3. В задоволенні позову в частині стягнення 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 32 коп. пені - відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 грудня 2013 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.