17.12.2013 Справа № 901/3631/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримриба»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія»
про стягнення 111339,40 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - Бойко С.Л., представник, дов. б.н. від 01.11.2013; Токмаков А.О., директор.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримриба» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 103331,23 грн. та пеню у розмірі 8008,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором №28 від 05.04.2011, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
16.12.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від представника позивача надійшли докази направлення розрахунку пені на адресу відповідача.
Вказані документи залучено до матеріалів справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (а.с. 86, 88).
Судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, згідно якого адреса відповідача співпадає із адресою зазначеною у позовній заяві, та з адресою на яку направлялася кореспонденція.
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд
05.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримриба» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Версія» (Покупець) було укладено Договір №28 (далі - Договір) (а.с. 32).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар у кількості і асортименті, обумовленому сторонами.
Оплата за риботовари і продукти харчування - передплата або протягом 14 банківських днів (пункт 2.1. Договору).
Згідно пункту 6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку якщо за 10 днів до закінчення дії даного договору ні одна із сторін не заявить про свої наміри розірвати договір, договір зберігає свою силу на той же строк і на тих же умовах.
Якщо за один місяць до закінчення строку даного договору ні одна із сторін не заявить про розірвання договору, даний договір вважається продовженим строком на один рік (пункт 6.3. Договору).
Договір підписано обома сторонами та завірено відповідними печатками підприємств.
Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.
Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду, якою було змінено реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримриба» (а.с. 33).
Позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором, а саме було поставлено відповідачу товар, що підтверджено видатковими накладними: №590 від 13.06.2011 на суму 137,65 грн., №615 від 15.06.2011 на суму 675,00 грн., №626 від 17.06.2011 на суму 1563,55 грн., №639 від 20.06.2011 на суму 1662,74 грн., №650 від 21.06.2011 на суму 319,80 грн., №666 від 23.06.2011 на суму 4727,80 грн., №677 від 25.06.2011 на суму 1638,00 грн., №678 від 25.06.2011 на суму 691,38 грн., №680 від 27.06.2011 на суму 1260,18 грн., №683 від 29.06.2011 на суму 4547,12 грн. всього за ченрвень позивачем було поставлено товару на суму 17223,22 грн. Видатковими накладними №704 від 01.07.2011 на суму 3351,92 грн., №700 від 01.07.2011 на суму 485,60 грн., №727 від 01.07.2011 на суму 997,30 грн., №747 від 04.07.2011 на суму 4944,54 грн., №762 від 06.07.2011 на суму 2672,88 грн., №774 від 07.07.2011 на суму 3383,50 грн., №775 від 07.07.2011 на суму 1068,70 грн., №785 від 08.07.2011 на суму 2204,00 грн., №796 від 09.07.2011 на суму 2600,20 грн., №806 від 11.07.2011 на суму 3566,81 грн., №813 від 11.07.2011 на суму 495,38 грн., №817 від 12.07.2011 на суму 1844,58 грн., №827 від 13.07.2011 на суму 4538,65 грн., №840 від 14.07.2011 на суму 3639,78 грн., №856 від 16.07.2011 на суму 2235,12 грн., №877 від 18.07.2011 на суму 4091,35 грн., №886 від 19.07.2011 на суму 982,62 грн., №900 від 20.07.2011 на суму 3805,79 грн., №914 від 21.07.2011 на суму 2285,00 грн., №920 від 22.07.2011 на суму 1340,25 грн., №921 від 22.07.2011 на суму 2429,20 грн., №929 від 25.07.2011 на суму 7840,79 грн., №945 від 26.07.2011 на суму 3428,65 грн., №953 від 28.07.2011 на суму 4529,86 грн., №963 від 29.07.2011 на суму 5238,62 грн. Всього за липень позивачем було поставлено товару на суму 74001,09 грн. Видатковими накладними №970 від 01.08.2011 на суму 727,68 грн., №990 від 02.08.2011 на суму 3120,00 грн., №1000 від 04.08.2011 на суму 885,60 грн., №1003 від 04.08.2011 на суму 318,40 грн., №1006 від 05.08.2011 на суму 583,20 грн., №1018 від 06.08.2011 на суму 2842,28 грн., №1035 від 09.08.2011 на суму 3629,76 грн. Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 12106,92 грн. (а.с. 37-78).
Докази направлення видаткових накладних наявні в матерілах справи (а.с. 34-36).
Товар було отримано представником відповідача, що підтверджується підписом на видаткових накладних.
Крім того, між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.2012, згідно якого за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 103331,23 грн. (а.с. 79).
Акт звірки підписаний бухгалтерами підприємств та завірений відповідними печатками підприємтсв.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримриба» було направлено на адресу відповідача претензію вих. №41 від 24.07.2013 про погашення наявної заборгованості у розмірі 103331,23 грн. (а.с. 80).
На сьогоднішній день відповідачем заборгованість не погашена.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у розмірі 103331,23 грн. в примусовому порядку.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Доказів, що спростовують вищенаведене до суду не надано.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, отже дана сума заборгованості у розмірі 103331,23 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8008,17 грн.
Пункт 2.2. Договору передбачено, що за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,5% від усієї суми за кожен день прострочки.
Згідно наданого до суду розрахунку суд вбачає, що позивач просить стягнути пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у договорі сторони фактично погодили застосування відповідальності за невиконання зобов'язань у вигляді пені, розмір якої перевищує розмір встановлений законодавством.
Перевіривши розрахунок, який наданий позивачем, суд встановив, що пеня розрахована із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.
Таким чином, позивачем не порушено встановлений законом граничний розмір пені, а саме подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок позивача є вірним.
У зв'язку з вище викладеним вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 8008,17 грн. обґрунтовані.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримриба» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія» заборгованості у розмірі 103331,23 грн. та пені у розмірі 8008,17 грн. підлягають задоволенню.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.12.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримриба» заборгованість у розмірі 103331,23 грн., пеню у розмірі 8008,17 грн. та 2226,76 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова