83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.12.2013 Справа № 905/8406/13
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», Донецька область, м.Білозерськ,
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк,
про: стягнення 5765грн.43коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ляшко Д.В. (довіреність від 01.04.2013р. №Н-01/792);
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська», Донецька область, м.Білозерськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 5765грн.43коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 312-1РА від 03.01.2012р. ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» оформило накладну №53567947, однак вагон № 56229040 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, що підтверджено складеним комерційним актом БА 786624/41 від 25.06.2013р. Позивач стверджує, що недостача вантажу виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.
Позивач участь своїх представників у судовому засіданні 17.12.2013р. не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час судового засідання, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.
Представник відповідача у судове засідання 17.12.2013р. з'явився, усно заперечив проти задоволення позовних вимог, підстави заперечень до відома суду не довів, письмову позицію по суті спору не виклав.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Явка представників сторін у судове засідання 17.12.2013р. не була визнана судом обов'язковою.
В матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представника позивача. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.
З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець) був укладений договір поставки №312-1ра від 03.01.2012р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, цінам і в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
15.06.2013р. за накладною №53567947 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник) зі станції відправлення Лобовські Копі Донецької залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці відвантажив на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (вантажоотримувач) у вагоні № 56229040 вантаж - антрацит у вологому стані. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 69000кг.
Згідно даних накладної № №53567947 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.1, 4.3, 8, гл1прил14 кСМГС, поверхня вантажу розрівняна та ущільнена, вантаж маркований нанесенням вапна
На станції призначення, з посиланням на складений на станції Добропілля акт №ФГУ-23 №211 від 23.06.2013р., залізницею був складений комерційний акт № БА 786624/41 від 25.06.2013р., відповідно до якого було здійснено комісійне переважування вагона №56229040 з вантажем на тензометричних 150 тонних вагонних вагах вантажовідправника ТДО «Шахта «Білозерська» (перевірених 15.04.2013р.), за результатами чого фактично виявилось: брутто 84750кг., тара з накладної 22300кг., нетто 62450кг., що менш ніж зазначено у перевізному документі на 6550кг. В комерційному акті містяться відомості про те, що розміщення антрациту у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 300мм., з нанесенням на поверхню вантажу маркування двома паралельними смугами вапняного розчину. Над 7-м люком за ходом руху потягу виявлено поглиблення довжиною 1,0м., шириною 1,5м, глибиною 0,3м., у місці поглиблення маркування відсутнє. Відвантажувальні люки щільно закриті, течі вантажу не було.
Статтею 920 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно ст. 110 Статуту та ст. 25 Закону України „Про залізничний транспорт" перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Частиною 2 ст. 23 цього Закону передбачена відповідальність залізниць за незбереження (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставини невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку відправника № 1355 від 15.06.2013р. вартість 1 тони вугілля складає 1115,17грн. з ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах якщо в тому числі вантажі здані до перевезення у вологому стані.
Нестача згідно комерційного акту № БА 786624/41 від 25.06.2013р. складає 6550кг. Таким чином, відповідальна недостача у спірному вагоні складає 5,17т.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, виходячи із вартості вантажу, зазначеного у рахунку ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» № 1355 від 15.06.2013р. та складає 5765грн.43коп. Судом встановлено, що розрахунок позовних вимог є арифметично вірним.
Відповідач заперечень проти розрахунку не надав.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
З урахуванням встановлених комерційним актом слідів доступу до спірного вантажу, про що свідчить відсутність маркування вантажу в місті виявлених поглиблень на 7 люком, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню у розмірі 5765грн.43коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», Донецька область, м.Білозерськ, до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 5765грн.43коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, м. Білозерське; вул. Строїтельна, буд. 17; код ЄДРПОУ 36028628) суму нестачі вугілля у розмірі 5765грн.43коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.50коп.
В судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 18.12.2013р.
Суддя Ю.В. Макарова