16.12.13р. Справа № 904/8597/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК"Зембуд-Сервіс", м. Київ
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", м. Дніпропетровськ
Відповідача-2: Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Хмельницький
Відповідача-3: Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ
про визнання недійсним договору про постачання
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Бондик Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Від відповідача-3: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК "Зембуд-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір про постачання № 28/06-2009 від 26.05.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", Дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Публічним акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Позов обґрунтовано тим, що за договором поруки № 27/05-09 від 27.05.2009р., ТОВ "НВК"Зембуд-Сервіс" взяло на себе зобов'язання перед ТОВ "НВК Полюс" за виконання боржником - Дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" обов'язку, визначеного умовами Договору поставки.
Однак, при укладенні Договору поруки поручитель не був обізнаний з умовами Договору поставки. Та, як зазначив у позові позивач, лише у лютому 2012р. він зміг ознайомитися з умовами спірного договору і вважає, що цей договір має бути визнаний судом недійсним, як такий, що вчинений особою (директором Відповідача-1), що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, під впливом помилки щодо можливості збільшення ціни договору, під впливом обману - вмисного введення в оману відповідача-1 шляхом повідомлення останньому відомостей відповідачем-2 та відповідачем-3, які не відповідають дійсності.
Відповідач -2 проти позову заперечив, у запереченнях на позов зазначив, що доводи Позивача щодо помилки при укладенні договору Відповідачем -1 базуються лише на незнанні законодавства України та помилці розрахунку одержаної вимоги від вчиненого правочину. Також Відповідач -2 зазначає, що у діях Відповідача -2 та Відповідача -3 відсутній умисел та Позивачем не доведено факт обману і наявність йог безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину, на підставі викладеного відсутні правові підстави визнання договору недійсним.
Відповідачі -1 та -3 відзив на позов не надали, явку повноважних представників в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи (а.с. 17-18, 50-51).
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач в судове засідання свого повноважного представника не направив. через канцелярію суду надав заяву про залишення позову без розгляду не обґрунтовуючи її жодною підставою.
Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.
Перелік підстав, з яких суд залишає позов без розгляду є вичерпним.
Неявка представника позивача до суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відхиляє заяву позивача та розглядає справу по суті позовних вимог за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України та за відсутності представників відповідачів -1 та -3, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчить підпис представників відповідачів -1 та -2 в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 46, 77, 78, 79).
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялось.
26.11.2013р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 16.12.2013р.
В судовому засіданні 16.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
26.05.209р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Відповідач-3, замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" (далі - Відповідач-1, постачальник) та Дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Відповідач-2, отримувач-платник), враховуючи рішення Тендерного комітету ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 18.05.2009р., укладено Договір про постачання № 28/06-2009 (Далі Договір постачання), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити, а Отримувач-Платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної Замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітуми нафтові в'язкі БНД 60/90; БНД 90/130, названі в подальшому Товар.
Згідно з п.п. 1.2., 1.4. Договору загальна кількість товару становить: - БНД 90/130 - 3 000 тн. Загальна кількість Товару, що підлягає постачанню за цим Договором, складає суму поставленого товару зазначену в Додатках до Договору, за весь час договірних відносин.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору ціна на Товар, який продається за цим договором, встановлюється в гривнях і вказується у специфікації до цього договору. Специфікація до Договору складається та погоджується Сторонами на кожну місячну партію (поставку) Товару окремо, у вигляді Додатку, що є невід'ємною частиною Договору.
У випадку зміни ціни на Товар з дати укладання договору, зміни відповідного законодавства (що підтверджується відповідним законодавчими актами), кон'юнктури ринку нафтопродуктів, що вплинуло на коливання цін на товар, а також зміни кон'юнктури на ринку перевезень, Сторони мають право змінити ціну Товару, який ще не було поставлено, а також вартість 1т/км при перевезенні автомобільним транспортом. Зміна ціни оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових угод (п.2.4. Договору).
Сторони планують за цим договором поставити та здійснити розрахунок за Товар на загальну суму 10 740 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 790 000 грн., а також за транспортні витрати при перевезенні автомобільним транспортом з розрахунку 0,50 грн. на 1 т/км (п. 2.5. Договору).
Пунктом 3.1. Договору Сторони погодили, що Постачальник здійснює поставку товару за замовленням Отримувача-Платника залізничним транспортом (рухомий склад обладнаний термооболонкою), а також, за домовленістю сторін, автотранспортом, на адресу станції (місця) призначення Отримувача-Платника, яка зазначається в заявці.
Вважається, що Постачальник виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту передачі його в розпорядження Отримувача-Платника на станції (місці) призначення. Датою поставки товару залізничним транспортом (автотранспортом) вважається дата передачі товару на станції призначення (у місці призначення), що підтверджується актом прийому-передачі та відповідною залізничною чи товарно-транспортною накладними (п.3.8. Договору).
Відповідно до розділу 6 Договору Отримувач-Платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами Постачальника в термін не пізніше ніж 30 банківських днів з дати постачання. У разі здійснення Постачальником постачання автомобільним транспортом, Отримувач-Платник сплачує витрати на транспортування, згідно даних, зазначених в товаротранспортних накладних з розрахунку 0,50 на 1т/км. транспортні витрати сплачуються Отримувачем-Платником протягом 5 банківських днів, з моменту отримання відповідного рахунку.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
27 травня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК "Полюс" (далі - кредитор, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВК Зембуд-сервіс" (далі - поручитель, позивач) укладено Договір поруки № 27/05-09 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання боржником зобов'язань по договору про постачання №28/06-2009 від 26.05.2009 року, укладеного між Боржником та Кредитором, та за всіма доповненнями до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (надалі іменується основний договір). Боржник - Дочірнє підприємство "Хмельницький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код 31100492) (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Боржником зобов'язання, визначеного умовами Основного договору, якими встановлено наступне:
"Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Плюс" зобов'язалося поставити Дочірньому підприємству "Хмельницький Одлавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товар - бітум нафтовий БНД 90/130 в кількості 3 000,00 тони, загальною вартістю 10 740 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, а Дочірнє підприємство "Хмельницький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в строки, передбачені договором".
Згідно п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов'язання з оплати послуг, передбаченим Основним договором, Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Боржником цих зобов'язань на умовах, визначених цим договором.
У випадку невиконання Боржником зобов'язань з оплати товару, зазначеного в п. 1.2. Договору, в строки, обумовлені Основним договором, Поручитель зобов'язується виконати дані зобов'язання перед Кредитором протягом наступного дня, що слідує за днем закінчення строку, встановленого для виконання зобов'язання Боржником (п. 2.2. Договору поруки).
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Кредитор зобов'язаний протягом трьох календарних днів із дня виконання Поручителем своїх обов'язків перед Кредитором в порядку, визначеному в п. 2.2. Договору, письмово повідомити Боржника про прийняття такого виконання.
Відповідно п. 2.4. Договору поруки до Поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять всі права Кредитора у цьому зобов'язанні по відношенню до Боржника на суму виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України та вимогами даного договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання зобов'язань, визначених в п. 1.2. та 2.2. цього договору (п. 6.1. Договору поруки).
На виконання умов Договору поруки Відповідач -1 звернувся до Позивач з вимогою від 29.02.2012р. про сплату боргу, в якій вимагав у Позивача виконати зобов'язання боржника (Відповідача-2) та сплатити за рішенням суду 1 687 330, 56 грн. (а.с.40).
Як зазначив Позивач, при укладенні Договору поруки він не був обізнаний з умовами Договору поставки, з умовами спірного договору зміг ознайомитися лише у лютому 2012р. при отриманні вимоги на оплату разом із спірним договором і вважає, що цей договір має бути визнаний судом недійсним, як такий, що вчинений особою (директором Відповідача-1), що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, під впливом помилки щодо можливості збільшення ціни договору, під впливом обману - вмисного введення в оману відповідача-1 шляхом повідомлення останньому відомостей відповідачем-2 та відповідачем-3, які не відповідають дійсності.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову на підставі наступного.
Позивач, як на одну з підстав визнання Договору постачання недійсним посилається на те, що у спірному Договорі зазначено про можливе збільшення ціни товару в майбутньому, що заборонено нормативно-правовими актами. Таке ж положення зазначено і у Договорі поруки.
Суд вважає, що зазначення в договорі поруки про те, що поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору постачання, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому в разі збільшення ціни товару, не звільняє сторін основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення) з поручителем. Умова договору поруки про забезпечення виконання зобов'язань, що можуть виникнути в майбутньому, не є попередньої згодою поручителя на зміну умов основного договору, оскільки положення договору не містять інформації про те, що у майбутньому зміни основного зобов'язання повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-172цс12, постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року № 6-67цс11 та постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2009 року у справі № 6-100цс12, які згідно ст. 11128 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України).
Крім того, Відповідачем-2 до матеріалів справи долучено копії рішень та постанов господарський судів щодо стягнення з Дочірнього підприємством "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" грошових коштів по спірному договору постачання.
Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013р. у справі № 22/5025/1930/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс"до Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1687330 грн. 56 коп.
- встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі №6/5025/769/12 додаткові угоди №1 від 01.09.2009р. та №2 від 14.10.2009р., якими вносилися зміни до договору поставки №28/06-2009 від 26.05.2009р. щодо зміни ціни товару в сторону збільшення, визнано судом недійсними;
- рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 у справі №22/5025/1930/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Полюс" до Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1687330 грн. 56 коп. змінено,
- стягнуто з Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" 1 062 376 грн. 81 коп. боргу, 10623 грн. 77 коп. витрат зі сплати державного мита та 148 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 624953 грн. 75 коп. відмовлено (а.с. 91-94).
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі. Якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав на це належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу та ін..) у такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням від 10.01.2012р. по справі № 22/5025/1930/11 встановлено факт виконання сторонами умов Договору постачання на загальну суму 2 933 632,92 грн. частину якої в розмірі 1 246 302,36 грн. сплачено Дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". (а.с. 102-110).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (постанова Вищого господарського суду України від 22.12.2009 № 9/346-08).
Отже, факт схвалення договору постачання та його виконання Відповідачем-1 підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання Договору постачання недійсним з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди та з мотивів того, що Договір укладено без спрямування на реальне настання правових наслідків, задоволенню не підлягає.
Щодо тверджень Позивача відносно того, що спірний Договір постачання укладений під впливом помилки суд зазначає наступне.
Позивач в обґрунтування свого позову зазначає, що Відповідач -1 укладаючи Договір помилився щодо можливості збільшення ціни товару протягом дії договору, в результаті чого помилився щодо розрахунку очікуваної вигоди від вчиненого правочину.
З даними доводами позивача суд не погоджуємося виходячи з наступного.
Так заборона на зміну ціни договору, укладеного за підсумками процедури державних закупівель, передбачена П. 84 "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за Державні кошти" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року. Зокрема в даному пункті зазначається, що істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами. Тобто заборона на зміну ціни Договору передбачена нормативно-правовим актом.
Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" помилка внаслідок власного
недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ у своїй Постанові Пленуму від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Крім того, відповідно до вище згаданої Постанови Пленуму ВСУ при визнанні договору недійсним не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що доводи Позивач щодо помилки при укладенні Договору Відповідачем -1 базуються лише на незнанні законодавства України та помилці розрахунку одержаної вигоди від вчиненого правочину, правові підстави для визнання Договору недійсним відсутні.
Щодо тверджень Позивача відносно того, що спірний Договір постачання укладений під впливом обману суд зазначає наступне.
Пунктом 20 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Тобто, важливою обставиною при вирішенні справ щодо визнання правочинів недійсними, що укладені під впливом обману є саме наявність умислу особи, що вчиняє оман.
Таким чином, в даній справі мав бути доведений умисел кожного з Відповідачів.
Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. При цьому, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).
Позивач зазначає, що Відповідач-2 та Відповідач-3 приховали від Відповідача-1 приписи п. 84 "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за Державні кошти" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року, яким заборонено змінювати істотні умови договору при здійсненні закупівель за державні кошти.
Однак з даними доводами Позивача погодитися не можна оскільки постанова Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 року якою затверджене "Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за Державні кошти" є загальнодоступною, а тому Відповідач-2 та Відповідач -3 не могли приховати факт неможливості зміни істотних умов Договору. Більше того ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Враховуючи відсутність умислу в діях Відповідача-2, Відповідача-3 та недоведеності позивачем факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину відсутні правові підстави визнання Договору недійсним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що укладаючи Договір поруки Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК "Зембуд-Сервіс", як поручитель повинен був ознайомитися з умовами Договору постачання, зобов'язання за яким він поручався виконати.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов'язковою передумовою деліктної відповідальності, покладається на позивача, чого останнім зроблено не було.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 17.12.2013р.