73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
12 грудня 2013 р. Справа № 821/4289/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 48 900, 20 грн.,-
встановив:
12 листопада 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, ОДПІ) до комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" (далі - відповідач, КП «Бериславкомуненерго») з позовними вимогами про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 48 900, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має узгоджений податковий борг по податку на додану вартість. Заборгованість виникла в зв'язку з не повною сплатою відповідачем податкових зобов'язань самостійно визначених ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-вересень 2013 року, а також штрафних санкцій в розмірі 3504,20 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 15 листопада 2013 року №0001381500. На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 48900,20 грн. Стягнення податкового боргу є предметом судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не прибув, але надіслав 12 грудня 2013 року заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що комунальне підприємство «Бериславтеплокомуненерго» зареєстроване Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області 01.10.1996 року № 14, що підтверджується наявними матеріалами (а.с.6-7).
На обліку, як платник податків відповідач знаходиться в Бериславському відділенні Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області за №185 від 07.10.1996 року.
Згідно облікових карток, що ведуться Бериславським відділенням Новокаховської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області податкова заборгованість КП «Бериславтеплокомуненерго» перед бюджетом по податку на додану вартість становить 48900, 20 грн.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 16.1.3 та п.16.1.4 ст. 16 ПК України, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до ОДПІ декларації по податку на додану вартість, а саме:
- за червень місяць 2013 року від 16.07.2013 нараховано 6982,00 грн.;
- за липень місяць 2013 року від 14.08.2013 нараховано 13347,00 грн.;
- за серпень місяць 2013 року від 19.09.2013 нараховано 7402,00 грн.;
- за вересень місяць 2013 року від 21.10.2013 нараховано 17665,00 грн.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року №0001381500 (отримано відповідачем 23 липня 2013 року) не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку, отже воно є чинним.
Податковий борг по податковим деклараціям та по зазначеному податковому повідомленню-рішенню не сплачено.
Так, відповідно до п.14.1.175., ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органи державної податкової служби є контролюючими щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби (пп.41.1.1 п.41.1. ст.41 ПК України).
Як зазначено в п.16.1.4 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Крім цього, відповідно до пп. 20.1.28 п.20.1 ст. ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Таким чином, ОДПІ має право звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок та строки сплати податкових зобов'язань. Строки для сплати податкових зобов'язань настали, а оскільки відповідач не сплачує такі зобов'язання, вони визнаються податковим боргом.
Згідно із пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкові вимоги про сплату податкового боргу сформовані ДПІ: перша податкова вимога №1/166 від 04.12.2001 та друга податкова вимога №2/110 від 05.02.2002, згідно з вимогами податкового законодавства, чинного на момент прийняття вимог, вручені відповідачу. Податковий борг з моменту виставлення другої податкової вимоги до моменту звернення позивача до суду не сплачувався в повному обсязі, а тому відсутні підстави для відкликання податкових вимог.
Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Таким чином, враховуючи дату надіслання відповідачеві податкової вимоги його податковий борг підлягає стягненню.
Факт та розмір боргу підтверджується наявними матеріалами справи. Доказів сплати податкового боргу, що є предметом позовних вимог, суду не надано.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «ОСОБА_1 та інші проти України» (Заява 23510/02) суд зазначає, що «представники першої заявниці брали участь у всіх підготовчих судових засіданнях і мали можливість подати доводи та клопотання під час судового провадження. Через те що два рази поспіль перша заявниця та її представники не з'явилися в судове засідання з причин, які національний суд визнав непереконливими, розгляд справи відбувся в їхню відсутність. Таке рішення не видається необґрунтованим», також в рішенні зазначено «… Суд повторює, що саме національні суди мають кращі можливості оцінити належність доказів у справі».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОДПІ є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 48 900, 20 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" (74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. Луначарського, 9, код ЄДРПОУ 21306772) на погашення податкового боргу з податку на додану вартість кошти у сумі 48900 грн. 20 коп. (сорок вісім тисяч шістсот дев'ятсот гривень двадцять копійок), код платежу 14010100, р/р №31114029700039 ГУДКСУ в м. Херсоні, МФО 852010, одержувач УДКСУ у Бериславському районі, код 37858658.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 8.1.5.