Справа: № 826/11784/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
31 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Бойку А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Піблічне акціонерне товариство «Ерде Банк» про скасування рішення, стягнення вкладу, -
У липні 2013 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Піблічне акціонерне товариство «Ерде Банк» про скасування рішення, стягнення вкладу. Свої вимоги обгрунтовує недотриманням відповідачем положень ст. 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що відповідач в односторонньому порядку вирішив не сплачувати вкладнику - дитині позивача відшкодування суми його вкладу, наслідком чого завдано матеріальних збитків та душевних страждань.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
28.09.2012 року між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 0928/01дит. («Дитячий»), згідно п.1.1. якого Вкладник передає, а Банк приймає на вкладний (депозитний рахунок) НОМЕР_1 грошові кошти у сумі визначені п. 3.1 Договору 20000,00 USD в валюті долар США, на умовах, визначених Договором на строк 331 місяць з 28.09.2012 року по 25.08.2023 року. При цьому, відповідно до п. 1.1 та п. 3.1 Договору № 0928/01дит. його укладено на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_3.
Водночас, 28.09.2012 року між ПАТ «Ерде Банк» та позивачем було укладено Договір № 0928/02кварт., згідно п. 1.1 якого Вкладник передає, а Банк приймає на вкладний (депозитний рахунок) НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 20000,00 USD на умовах, визначених Договором на строк 3 місяці з 28.09.2012 року по 28.12.2012 року.
09.01.2013 року, розглянувши пропозицію Фонду, керуючись ст.ст. 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність, ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», постановою НБУ від 09.01.2013 року № 4 було ухвалено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Ерде Банк».
Згідно з цим, виконавча дирекція Фонду 10.01.2013 року прийняла рішення № 3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк».
22.01.2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до реєстру вкладників Банку на відшкодування гарантованої суми Фондом, що формується згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: доповнити реєстр даними стосовно вкладу ОСОБА_3, який було відкрито згідно Договору № 0928/1дит.
Крім того, 28.01.2013 року позивачка звернулась до уповноваженої особи Фонду із заявою про визнання вимог кредитора до банку, в якій просила визнати кредитором ПАТ «Ерде Банк», включити в реєстр акцептованих вимог кредиторів та сплатити суму, нарахованих відсотків по валютному вкладу в доларах США згідно Договору № 0928/1дит.
29.04.2013 року відповідачем на адресу позивачки було направлено лист з відповіддю на заяву від 22.01.2013 року, в якому повідомлено, що, керуючись ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 25.04.2013 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 051/13 про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку. При цьому, вимога позивача включена до Реєстру та підлягає задоволенню у сумі 129337,53 грн. згідно до 4 черговості, визначеною ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вважаючи, що відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_3 під час прийняття відповідачем рішення № 051/13, тому позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом з вимогою його скасувати та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 суму гарантованого вкладу у розмірі 159800,00 грн. за Договором №0928/01дит.
Вважаючи, що відповідачем порушено права її дитини, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1063 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатись такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно взято до уваги доводи відповідача про те, що син позивача не набув прав вкладника за Договором № 0928/01дит., оскільки він в особі своїх законних представників, не пред'являв до ПАТ «Ерде Банк» вимоги, що випливає з прав вкладника, а також не виражав іншим способом наміру скористатися такими правами. У зв'язку з цим, вкладником за депозитним договором, укладеним на користь ОСОБА_3, є сама позивачка.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 52 цього Закону.
Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що 16.01.2013 року Фондом було виплачено позивачу 200000,00 грн. суми відшкодування за вкладами, відшкодування здійснено позивачу згідно Договору № 0928/02 кварт. та Договору № 0928/01 дит.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно виплачено позивачу 200000,00 грн., оскільки даний розмір суми відшкодування є максимальним.
Отже, підстави для проведення Фондом виплат відшкодування ОСОБА_3 відсутні, оскільки вкладником за Договором № 0928/01дит. є лише позивачка.
При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилань позивача щодо протиправного включення вимог позивачки до Реєстру акцентованих вимог кредиторів відповідачем суми відшкодування з огляду на наступне.
Згідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду: письмово сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог; щотижня публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з реєстром акцептованих вимог кредиторів, та про дату затвердження цього реєстру виконавчою дирекцією Фонду.
Так, позивач звернулась від свого імені до уповноваженої особи з заявою про визнання вимог кредитора від 28.01.2013 року за Договором № 0928/01дит.
Розглянувши дану заяву, відповідач визначив суму заборгованості перед позивачкою в розмірі 129 337,53 грн. (залишок після виплати гарантованої суми) та відніс її до 4 черги. Вимога позивача була включена до Реєстру, що був затверджений рішенням № 051/13, про що було проінформовано позивачку відповідним листом.
Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів позивача щодо заниження відповідачем акцептованої суми, оскільки акцептована вимога в сумі 129337,53 грн. розрахована з врахуванням виплаченої позивачу суми відшкодування за її вкладами.
При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону країни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладених положень та обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.