Справа: № 826/7765/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
31 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, -
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року провадження в даній справі в частині позовних вимог про встановлення листа відповідача від 13.05.2013 року № 4546/П-83816.1 протиправним закрито.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала судді суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Закриваючи провадження у справі в частині визнання протиправним листа відповідача суддя суду першої інстанції виходив з того, що позов в цій частині не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.
Як встановлено суддею суду першої інстанції зі змісту позовної заяви позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 04.04.2013 року, який отримано уповноваженою особою відділу 08.04.2013 року згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У своєму запиті на інформацію позивач просив повідомити йому чи надійшла до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області заява ОСОБА_2 від 15.02.2013 року і коли саме? Який вхідний номер присвоєно заяві від 15.02.2013 року? чи надсилалась відповідь на заяву та за яким номером?
Листом від 13.05.2013 року відповідач надав відповідь на заяву позивача від 04.04.2013 року, в якій повідомив, що скарга на бездіяльність державного виконавця, вказана у його зверненні, надійшла до відділу примусового виконання рішень 26.02.2013 року за вхідним № 47/6.1-31 та за результатами розгляду скарги 01.03.2013 року винесено постанову про перевірку. Також позивачу повідомлено, що згідно ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» строки при розгляді скарги начальником відділу не порушено.
Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до справи матеріалів колегія суддів вважає правильним висновок судді суду першої інстанції про неналежність вимог позивача в частині визнання листа відповідача протиправним до юрисдикції адміністративного суду з огляду на наступне.
Статтею 17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
В теорії права нормативно-правовий акт - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту/актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта /суб'єктів/, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що лист відповідача від 13.05.2013 року щодо надання відповіді на заяву позивача від 04.04.2013 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому спір в цій частині в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України не є публічно-правовим, що виключає розгляд справи в цій частині у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статей 109, 157 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі або закриває провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок судді суду першої інстанції про закриття провадження в даній справі у вказаній частині позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 155, 159, 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.