Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
12 грудня 2013 року справа №805/14329/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.
секретар судового засідання Запорожцева Г.В.
за участі представника позивача Голуб О.Ю.
представника відповідача Середи Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/14329/13-а за позовом Приватного підприємства "АТРІ" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення №0000261501/5034 від 19.09.2013 р., -
В жовтні 2013 року Приватне підприємство "АТРІ" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області (далі - Інспекція), Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення № 0000261501/5034 від 19.09.2013р., яким Підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 62 394,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 598,50 грн., стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області на користь Приватного підприємства "АТРІ" шляхом перерахування на розрахунковий рахунок суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 62 394,00 грн.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000261501/5034 від 19.09.2013р., яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 62 394,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 15 598,50 грн. (а.с.131).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за червень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.
Посилається на безпідставність встановлення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення штрафної санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.
Вказує, що за результатами камеральної перевірки, яка оформлена довідкою від 09.08.2013р. № 215/15-1-33620412, податковим органом підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року у розмірі 62 394,00 грн.
Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про неможливість підтвердження операцій по проведеним розрахункам з постачальником ВАТ "ММК ім. Ілліча" через те, що ним надано до перевірки комп'ютерні роздруківки виписок банку за травень та червень 2013 року без штампу банку, тобто, не підтверджені банком та не завірені підприємством.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у цій справі позов задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000261501/5034 від 19.09.2013р про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62 394,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15 598,50 грн.
Не погодившись з таким рішенням, Інспекція подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем надано до перевірки комп'ютерні роздруківки виписок банку за травень та червень 2013 року без штампу банку, тобто, не підтверджені банком та не завірені підприємством, що свідчить про порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу (далі - ПК) України.
В судовому засіданні представник Інспекції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача. Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області до апеляційного суду не прибув.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Приватне підприємство (далі - ПП) "АТРІ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 33620412, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 001861, перебуває на податковому обліку в Інспекції з 29.06.2005р. (а.с.6-9).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.26-33), Інспекцією проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "АТРІ" з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за червень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.
Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 ПК України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В матеріалах справи наявний наказ Інспекції від 16.09.2013р. № 309 та направлення на перевірку від 13.09.2013р. № 322, 323, які вручено під підпис директору позивача (а.с.111-113).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.
З 16.09.2013р. по 18.09.2013р. Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за червень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. (а.с.26-33).
За результатами перевірки податковим органом 19.09.2013р. згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 за порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000261501/5034, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 62 394,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 15 598,50 грн. (а.с.34).
Вказаним актом зазначено, що згідно з поданою позивачем до Інспекції податковою декларацією з ПДВ та додатками:
- за травень 2013 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року, складає 62 394,00 грн.;
- за червень 2013 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року, складає 49 641,00 грн. (а.с.29).
При цьому, в акті перевірки відповідач вказав, що ПП "АТРІ" за травень, червень 2013 року надані до перевірки комп'ютерні роздруківки виписок банку без штампу банку, тобто, не підтверджені банком та не завірені підприємством. Таким чином, відповідач встановив, що неможливо підтвердити операції по проведеним розрахункам з постачальником - ВАТ "ММК ім. Ілліча".
Перевіркою встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України - відображення у рядку 23.1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 62 394,00 грн., по якій не підтверджена фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у червні 2013 року на суму 62 394,00 грн.
Позивачем до вказаного акту перевірки надано до податкового органу заперечення (а.с.36-37), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки було залишено без змін.
Так, судом встановлено, що позивачем по декларації за травень 2013р. до рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" включено суму в розмірі 62 394,00 грн. (а.с.10-11).
Вказана сума, як вбачається з наданого до матеріалів справи реєстру отриманих та виданих податкових накладних, виникла за рахунок включення податкових накладних № 325295 від 29.05.2013р., № 314759 від 28.03.2013р., № 322141 від 10.05.2013р., № 334419 від 22.05.2013р. від ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (а.с.12).
За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62 394,00 грн.
Судом встановлено, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 62 394,00 грн., виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що було задекларовано ПП "АТРІ" в період з 01 по 31 травня 2013 року.
Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 62 394,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 15 598,50 грн..
Як встановлено судом, між сторонами у справі відсутній спір щодо дійсності договору, укладеного позивачем з ВАТ "ММК ім. Ілліча". Проте суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.
На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування визначались ст. 185, 188, 200, 201 ПК України.
Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.
Ухвалою місцевого суду від 29.10.2013р. слідчий відділ з розслідування особливо важливих справ і злочинів вчинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ було зобов'язано надати суду документи по ПП "АТРІ" стосовно взаємовідносин з ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Однак, витребувані зазначеною ухвалою документи суду надані не були (а.с.125,130).
Як встановлено судом, про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом, а також про фактичне виконання договору позивачем відповідач не заперечує.
Єдиною підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення є ті обставини, що під час проведення перевірки позивачем були надані комп'ютерні розпечатки виписок банку без штампу банку, таким чином ПП "АТРІ" було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у червні 2013 року на суму 62 394,00 грн.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи (а.с.38-42,103-107), розрахунки за придбані товари підтверджуються завіреними банком банківськими виписками.
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування в травні, червні 2013 року у розмірі 62 394,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача щодо не підтвердження фактичної сплати отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки такі висновки спростовані матеріалами справи. За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 200.4 ст. 200 ПК України, є безпідставним.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 62 394,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 15 598,50 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 19.09.2013р. № 0000261501/5034, є безпідставним.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
В повному обсязі ухвалу виготовлено 16 грудня 2013 року.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/14329/13-а за позовом Приватного підприємства "АТРІ" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення №0000261501/5034 від 19.09.2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.В.Жаботинська
О.О.Шишов