Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
11 грудня 2013 року справа №2а/0570/17734/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарька М.Г.
Білак С.В.
при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,
за участю представників сторін по справі:
від позивача:Лавриненко Е.В., Мазнєв О.Г.
від відповідача: Лобата О.В.,Смирнова І.А., Чернікова Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. по справі № 2а/0570/17734/2012 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним та протиправним податкове повідомлення - рішення форми «П» від 23.10.12р. №000001520/23191/10/15-17-2,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Мін доходів про визнання нечинним та протиправним податкове повідомлення - рішення форми «П» від 23.10.12 №000001520/23191/10/15-17-2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 806 611 750,00 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. позов задоволено в повному обсязі, внаслідок чого визнано нечинним та протиправним податкове повідомлення - рішення форми «П» від 23.10.12 №000001520/23191/10/15-17-2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 806 611 750,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, пп.153.2.6 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, пп.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.153.8 ст.153 ПК України, із врахуванням пп.7.6.5. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 31.03.12р. за наслідками якої складено акт перевірки від 05.10.12р. №418/15-17-2-05761614 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.12р. № 0000091520/23191/10/15-17-2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 806 611 750,00 грн.
Однією із підстав для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України щодо включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, які не підтверджені первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» в загальній сумі 2 997 191 грн.
За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.
Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» було укладено договір постачання від 26.04.11 №054/11, відповідно до умов якого останній зобов'язується передати у власність позивача товар згідно специфікацій до договору, які є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.
Факт отримання позивачем товару від ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, платіжні доручення.
На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.
Іншою підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про те, що на порушення ст..138 ПК України позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, віднесено витрати за надані ТОВ «Остхем Україна» послуги з суборенди офісного приміщення за період з 01.07.11 по 31.01.12 в загальній сумі 976 277 грн., які не пов'язані з провадженням господарської діяльності
При здійсненні перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Остхем Україна» було укладено договір суборенди від 01.04.11 №1837, відповідно до якого орендар зобов'язується передати позивачу (суборендарю) в тимчасове платне користування (суборенда) частину території будинку Торгово-офісного комплексу «Парус».
В подальшому між сторонами значаться укладеними додатковий договір від 30.09.11р. №1 щодо зміни розміру орендної ставки, додатковий договір від 01.11.11р. №2 щодо суборенди додаткових 24,95 м2 та додаткова угода від 30.01.12 р. щодо зміни строку суборенди, акт прийму - передачі приміщення до договору суборенди від 01.04.11р. №1837, яким позивачем було прийнято зазначене орендоване приміщення, акт прийому-передачі приміщення від 01.11.11р. №2, акт прийому - передачі приміщення від 31.01.12р. позивач повернув а орендар прийняв приміщення.
На підтвердження факту отримання послуг суборенди позивачем надано до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору 01.04.11р. №1837, отриманих від ТОВ «Остхем Україна», платіжні доручення.
Висновок про те, що послуги з суборенди офісного приміщення не пов'язані з провадженням господарської діяльності відповідач обґрунтовує тим що в м. Київ у позивача відсутній відокремлений підрозділ, (філія або представництво).
У якості обґрунтування зв'язку витрат з суборенди офісного приміщення з господарською діяльністю, позивачем надані накази, посвідчення на відрядження, звіти про виконання завдання на відрядження, з яких вбачається, що відповідальні працівники підприємства, які займають такі посади як фінансовий директор, комерційний директор, головний інженер проекту, інженери, начальники відділів, департаменту, тощо, також голова правління неодноразово у період липень 2011 року по січень 2012 року були відряджені у м. Київ, зокрема, для проведення переговорів з контрагентами, укладання договорів, проведення технічних нарад, семінарів, оформлення документів, ліцензій, тобто для вирішення питань, пов'язаних з безпосередньою виробничою діяльністю позивача.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За приписами п.138.10.2 наведеної норми до адміністративних витрат, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, належать, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені у ст.139 Податкового кодексу України , згідно до п.п.139.1.1, 139.1.9. п.139.1 якої, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що платник податку має право на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування від придбання товарів (робіт, послуг) якщо вказані товари (роботи, послуги) придбані для цілей ведення господарської діяльності та наявні відповідні первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку вказаних витрат та регістри бухгалтерського обліку (показники яких, формуються на підставі первинних документів).
Вичерпний перелік витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, встановлено у пп.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, до якого витрати на суборенду офісного приміщення не відносяться. Чинним законодавством не передбачено, що оренді офісного приміщення поза місцезнаходженням юридичної особи для здійснення її виробничої діяльності передує обов'язковість відкриття відокремленого підрозділу (філії або представництва). Орендована підприємством площа може бути використана для будь-якої іншої господарської діяльності підприємства, а не лише функціонування відокремленого підрозділу.
Враховуючи, що позивачем послуги з суборенди приміщення були придбані для цілей ведення господарської діяльності, та наявні відповідні первинні документи на підтвердження здійснення позивачем вказаних витрат, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем витрат за наведеною господарською операцію.
При здійсненні перевірки встановлено, що на порушення пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України позивачем при продажу готової продукції пов'язаним особам: фірмі «NF TRADING AG» (одночасно нерезиденту), ТОВ «Остхем Україна», ТОВ «НФ Трейдінг Україна», застосувало ціни менші за звичайні понад 20 відсотків, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 206 067 564 грн.. Позивачем при продажу готової продукції нерезиденту «Portling Continental Ltd», що не є платником податку на прибуток за нормами податкового законодавства України що, застосувало ціни менші за звичайні понад 20 відсотків, що призвело до заниження доходів, враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 106 376 260 грн. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих позивачем у рядку 02 декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.07.11 по 31.03.12 на загальну суму 312 443 824 грн.
Актом перевірки встановлено, що між позивачем та фірмою «NF TRADING AG» було укладено контракти на підставі яких було реалізовано аміак на умовах ФОБ порт Південний, Україна, від 12.07.11 №LA-13/2011, від 02.08.11 №LA-14/2011, від 15.08.11 №LA-15/2011, від 05.09.11 №LA-16/2011, від 13.09.11 №LA-17/2011, контракти на підставі яких було реалізовано карбамід від 23.05.11 №U-16/2011, від 14.06.11 №U-17/2011, від 15.03.11№GR-2/2011, від 16.03.11 №GR-3/2011, від 22.06.11 №GR-4/2011.
Відвантаження ПАТ «Концерн Стирол» карбаміду насипом та карбаміду гранульованого на експорт здійснювалося за наступними цінами: в липні 2011 року - карбамід насипом 350, 380 дол. США, карбамід гранульований 330, 390 дол. США, в серпні 2011 року - карбамід насипом 350 та 380 дол. США, в лютому 2012 року - карбамід гранульований 300 дол. США.
Відповідно до листа ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 20.06.2012 №43/1046, за даними ДП «Держзовнішінформ» середній рівень експортних цін на мінеральні добрива українського виробництва (за 1 тону карбаміду без зазначення марки) на умовах FOB-порти Чорного моря в дол. США складав: в липні 2011 року - 475 дол. США, в серпні 2011 року - 480 дол. США, в лютому 2012 року - 390 дол. США.
Відвантаження ПАТ «Концерн Стирол» аміаку на експорт здійснювалося за наступними цінами: в вересні 2011 року - 450 дол. США, в жовтні 2011 року - 450 дол. США.
Відповідно до листа ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 20.06.2012 №43/1046, за даними ДП «Держзовнішінформ», середній рівень експортних цін на мінеральні добрива українського виробництва (за 1 тону аміаку) на умовах FOB-порти Чорного моря в дол. США складав: в вересні 2011 року - 590 дол. США, в жовтні 2011 року - 635 дол. США.
Між позивачем та ТОВ «ОСТХЕМ Україна» укладено контракт від 09.12.10р №СХТ-КТУ-1/10 на поставку карбаміду на умовах ЕХW склад Постачальника, який знаходиться за адресою: Донецька обл., місто Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10.
Відповідачем було відвантажено ТОВ «ОСТХЕМ Україна» за договором №СХТ-КТУ-1/10 від 09.12.2010 р. продукції (карбамід ТУ) за наступними цінами: в липні 2011 року - 829,17 грн./тн (без ПДВ), в серпні 2011 року - 829,17 грн./тн (без ПДВ), в вересні 2011 року - 333,33 грн./тн (без ПДВ) та 829,17 грн./тн (без ПДВ), в жовтні 2011 року - 333,33 грн./тн (без ПДВ) та 829,17 грн./тн (без ПДВ), в листопаді 2011 року - 829,17 грн./тн (без ПДВ).
Відповідно до листа Донецької торгово-промислової палати від 28.03.2012р. №683/06.06-03 (наданий ДПІ на клопотання експерта) та листа Торгово-промислової палати України від 18.06.2012 №1234/08.2-8 (т.3 а.с.136-138), ціни на карбамід (без зазначення марки) на ринку України склали: в липні 2011 року - 4400,00 грн./тн (з ПДВ), або 3666,67 грн. (без ПДВ), в серпні 2011 року - 4400,00 грн./тн (з ПДВ), або 3666,67 грн. (без ПДВ), в вересні 2011 року - 4550,00 грн./тн (з ПДВ) або 3791,67 грн./тн (без ПДВ), в жовтні 2011 року - 4500,00 грн./тн (з ПДВ) або 3750,00 грн./тн (без ПДВ), в листопаді 2011 року - 4350,00 грн./тн (з ПДВ) або 3625,00 грн./тн (без ПДВ).
Між позивачем та ТОВ «НФ Трейдінг Україна» укладено контракт від 01.12.11 №1915 на підставі якого було реалізовано аміак рідкий технічний.
Відповідачем було відвантажено ТОВ «НФ Трейдінг Україна» за договором №1915 від 01.12.2011 р. продукції (аміаку рідкого технічного) у березні 2012 року - 3 567,50 грн./тн (без ПДВ).
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 18.06.2012р. №1234/08.2-8 (т.3 а.с.147), ціни на аміак на ринку України у березні склали 2012 року - 5380,00 грн./тн (з ПДВ), або 4483,33 грн. (без ПДВ).
Між позивачем та «Portling Continental Ltd», укладено контракти від 01.12.11 №1915 від 10.01.12 № U-1/2012, від 01.02.12 №U-3/2012, від 27.02.12 №U-4/2012, U-28/2011 від 23.12.11, від 01.02.12 №GR-1/2012, від 27.02.12 №GR-2/2012, від 27.10.11 №GR-6/2011 на підставі яких було реалізовано карбамід.
Відвантаження позивачем карбаміду та карбаміду гранульованого на експорт здійснювалося за наступними цінами: в лютому 2012 року - карбамід насипом 300 дол. США, карбамід гранульований 300 дол. США, в березні 2012 року - карбамід насипом 300 та 320 дол. США, карбамід гранульований 300 та 320 дол. США.
Відповідно до листа ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 20.06.2012 №43/1046, за даними ДП «Держзовнішінформ» середній рівень експортних цін на мінеральні добрива українського виробництва (за 1 тону карбаміду без зазначення марки) на умовах FOB-порти Чорного моря в дол. США складав: в лютому 2012 року - 390 дол. США, в березні 2012 року - 423 дол. США.
Згідно до п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
За приписами ст.14 цього Кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначено ст. 39 Податкового кодексу України, яка згідно п.1 розділу ХІХ Прикінцеві положення набрала чинності з 1 січня 2013 року.
За приписами п.8 розділу XX «Перехідні положення» у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
За приписами п. 1.20.2 наведеного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту ( п. п. 1.20.8 Закону).
Як вбачається з акту перевірки, звичайні ціни реалізації аміаку та карбаміду на експорт податковим органом було визначено на підставі інформації, отриманої від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» в листі від 20.06.2012 №43/1046, звичайні ціни реалізації мінеральних добрів на внутрішньому ринку України було визначено на підставі інформації, отриманої від Донецької торгово-промислової палати в листі від 28.03.2012 №683/06.06-03 та від Торгово-промислової палати України в листі від 18.06.2012 №1234/08.2-8» .
У листі Торгово-промислової палати України від 18.06.2012 №1234/08.2-8, відповідно до якого випливає, що «інформація щодо середньої ціни поставки на митній території України та за її межами за період 2011-2012рр. хімічної продукції (добрива мінеральні, полістирол, масло середне кам'яновугільне, пек кам'яновугільний - всього 31 позиція) в довідково-інформаційному фонді ТПП України відсутня». Водночас, ТПП України повідомляється, що до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку надається інформація, наявна в довідково-інформаційному фонді ТПП України, яка є дещо відмінною від специфікації запиту від 29.05.2012 р. №6893/10/15-17-2, а саме: довідкові ціни експорту з України деяких продуктів хімічної промисловості, ціни на мінеральні добрива на внутрішньому ринку України - жовтень 2011 - травень 2012 р.р. згідно наступних джерел: Бюлетень «Оглід цін українського та світового товарних ринків», листопад 2011-червень 2012р., видавник ДП «Держзовнішінформ». Додатково відповідач повідомлений, що з питання цін на хімічну продукцію він (відповідач) також може звернутися до спеціалізованих інформаційних підприємств/компаній: ДП «Держзовнішінформ», «Укрпромзовнішекспертиза».
У листі Донецької торгово-промислової палати від 28.03.2012р. №683/06.06-03 зазначено, що довідка носить консультаційний характер та міститься примітка, що ціна може змінюватися в залежності від умов та строків поставки, об'єму партії.
У листі ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 20.06.2012 №43/1046 також звертається увага на те, що контрактні ціни залежать від умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов .
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом тих обставин, що застосована позивачем ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Використана податковим органом інформація від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», Донецькою торгово-промисловою палатою, Торгово-промисловою палатою України, не містить в собі відомостей щодо ціни експорту за договорами з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, як того вимагає п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Інших доказів на підтвердження тих обставин, що застосована позивачем ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, податковим органом не надано.
Позивачем, в свою чергу, на підтвердження відповідності ціни реалізації товару рівню звичайної ціни,надано експертні висновки щодо цін на хімічну продукцію, яку виробляє, зокрема:
- Висновок Гільдії оцінювачів України від 25.04.2012 року про рівень ринкових цін продукції хімічної галузі (виробництво ПАТ "Концерн Стирол"), враховуючи фасовку та умови поставки продукції, що склалися на світовому ринку за 2011 рік (за кожен місяць року), згідно укладеного з ПАТ "Концерн Стирол" договором від 16.04.2012 року № 4/1/4 на проведення цінового моніторингу, відповідно до якого вбачається наступний діапазон цін на хімічну продукцію протягом 2011 року, зокрема: - дол. США/т (без ПДВ): аміак - 350,0-630,0; карбамід - 300,0-450,0;
- Висновок експертного дослідження про рівень ринкових цін на продукцію хімічної промисловості № 04-05-12 від 28.05.2012р., наданий судовим експертом Міністерства юстиції України Архіповим В.В. (свідоцтво МЮ України НОМЕР_1), з якого вбачається, що діапазон світових цін (з урахуванням російського ринку) в 2011 році на основні види продукції хімічної промисловості - мінеральні добрива з поквартальною розбивкою склався наступним чином: дол. США/т (без ПДВ):1 квартал 2011 року: аміак - 250,0-705,0; карбамід - 270,0-405,0; 2 квартал 2011 року: аміак - 285,0-715,0; карбамід - 275,0-500,0;3 квартал 2011 року: аміак - 330,0-700,0; карбамід - 315,0-636,0;4 квартал 2011 року: аміак - 380,0-660,0; карбамід - 300,0-550,0. У листа також зазначено, що рівень цін може змінюватися залежно від якості продукції, виробника, умов оплати, розміру партії і т.д.;
- Висновок від 26.07.12 Торгово-промислової палати України про рівень ринкових цін на продукцію хімічної галузі виробництва компанії ПАТ «Концерн Стирол», що склалися на внутрішньому ринку України за 1 квартал 2012 року (за кожен місяць кварталу), з якого вбачається, що в результаті проведеного цінового моніторингу, аналізу кон'юнктури ринку, встановлено, що нижня і верхня межі цін на продукти хімічної галузі згідно поданого нижче переліку в 1 кварталі 2012 року становили: аміак 3000, 00 - 4800, 00 грн. без ПДВ за 1 тонну, карбамід 2465,00 - 3 892,00 грн. без ПДВ за 1 тону;
- Звіт від 03.09.12 Академії оцінки і права про рівень ринкових цін продукції, яка виробляється ПАТ «Концерн Стирол», що склалися на внутрішньому та зовнішньому ринках за 1 квартал 2012 року (за кожен місяць кварталу) та червень 2012 року, з якого вбачається, що в результаті проведеного аналізу встановлено, що нижня і верхня межі цін на продукти хімічної галузі згідно поданого переліку на внутрішньому ринку України в 1 кварталі та червні 2012 року становили: аміак 2520,00 - 4800,00 грн. без ПДВ за 1 тону, карбамід 2396,00 - 4000,00 грн. без ПДВ за тону.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що застосована позивачем ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.
Як вбачається з акту перевірки, пов'язаними особами відповідачем визначена швейцарська фірма - "NF TRADING AG", ТОВ «Остхем Україна» та ТОВ НФ Трейдинг Україна».
Підставою для такого висновку стало те, що контракти з боку "NF TRADING AG" підписані директором фірми Глібко Дмитром Леонідовичем, що діє на підставі виписки з Торгового реєстру кантону Цуг та має єдине право підпису компанії.
На встановлення того, що наведене підприємство відносно позивача є пов'язаною особою відповідачем також була використана інформація, викладена у довідці про загальну інформацію щодо ПАТ "Концерн Стирол" та результатів його діяльності за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року, у якій зазначено, що станом на 22.11.2010 року власниками акцій ПАТ "Концерн Стирол" є OSTCHEM INVESTMENTS LIMITED (ОСТХЕМ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД), Кіпр, РС1066, Nicosia Themistokli Dervi, 48 ATHIENTIS BLDG, Flat/Office 101 - 857 336 547.33 грн. або 90,3044%.
Відповідачем також використана інформація з інформаційних джерел в мережі Інтернет, а саме: Згідно даних офіційного сайту міжнародної холдингової компанії «Group DF» (матеріали сайту на htpp://groupdf.com), нерезиденти "Ostchem Holding AG" та OSTCHEM INVESTMENTS LIMITED входять до групи Оsthem Group, управляючою компанією якої є "Ostchem Holding AG" (Вена, Австрія). 90 відсотків акцій "Ostchem Holding AG" належить "Group DF". Власником та головою ради директорів групи компанії "Group DF" є Дмитро Васльович Фірташ. Тобто, Дмитру Глебко, який обіймає посаду керівника фірми "NF TRADING AG" надано право на укладання договорів і контрактів, які дають можливість визначити умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку від імені "Ostchem Holding Limited", що входить до групи компаній "Group DF".
Власником ТОВ «Остхем Україна» є «Ostchem Germani Gmbl» (Німеччина) власником якої є дочірня компанія "Ostchem Holding AG" (Австрія, Вена); 90 відсотків акцій "Ostchem Holding AG" належить "Group DF", власником та головою ради директорів групи компанії "Group DF" є Дмитро Васльович Фірташ.
Також за даними сайту, власником 99% відсотків статутного фонду ТОВ «НФ Трейдінг Україна» є "Ostchem Holding LIMITED» (Кіпр). Нерезидент "Ostchem Holding LIMITED»входить до групи "Ostchem Group», управляючою компанією якої є "Ostchem Holding AG", 90 відсотків якої належить "Group DF", власником та головою ради директорів групи компанії "Group DF" є Дмитро Васльович Фірташ.
Таким чином, відповідач робить висновок, що діяльність "OSTCHEM INVESTMENTS LIMITED", "NF TRADING AG", "Ostchem Holding LIMITED», «Ostchem Germani Gmbl» знаходиться під спільним контролем однієї особи, а саме Дмитра Фірташа, "NF TRADING AG" та резиденти ТОВ «Україна» та ТОВ НФ Трейдинг Україна» є пов'язаними для позивача.
Поняття пов'язаної особи наведено у п.14.1.159 ст.14 Податкового кодексу України, згідно до якої пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради,правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що висновок, що фірма - "NF TRADING AG", ТОВ «Остхем Україна» та ТОВ НФ Трейдинг Україна» є пов'язаними особами зроблені відповідачем з ненормативного джерела та не можуть бути прийняті як остаточні, так як отримана інформація не дає повного обґрунтованого аналізу та документального підтвердження причетності будь-кого до контролю як за"Group DF", так і за "OSTCHEM INVESTMENTS LIMITED" та "NF TRADING AG", оскільки неможливо визначити не тільки долю у статутному фонді цих компаній, а і сам факт володіння чи причетності до них.
Як вбачається з матеріалів справи, переважним власником акцій ПАТ "Компанія Стирол" є Кіпрська компанія "OSTCHEM INVESTMENTS LIMITED" (90,3044 відсотків акцій). При цьому серед переліку інших акціонерів ПАТ "Концерн Стирол", які зазначені в реєстраційних документах позивача, не вбачається фірма "NF TRADING AG".
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем ознак пов'язаних осіб.
Актом перевірки також встановлено, що на порушення пп.153.2.6 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у періоді з 01.07.11р. по 31.03.12р. віднесено витрати, пов'язані з виробництвом та продажем готової продукції пов'язаним особам: фірмі «NF TRADING AG» (Швейцарія), ТОВ «Остхем Україна», ТОВ «НФ Трейдінг Україна» в сумі, що перевищує доходи, отримані від такого продажу, що у свою чергу призвело до завищення витрат на загальну суму 517 387 209 грн.
У п.п. 153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України встановлено, що витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.
З акту перевірки вбачається, що в порушення наведеної норми, відповідачем при розрахунку суми замість терміну «витрати, понесені у зв'язку з продажем» застосовується термін «витрати, пов'язані з виробництвом та продажем готової продукції», що збільшує коло витрат, які підлягають врахуванню при застосуванні цієї норми.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наведені вище терміни не є тотожними, а тому витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зазначені у п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, є витратами на збут, визначення яких наведено у п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, які включають в собі витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, порядок розрахунку та розподілення сум витрат на одиницю виготовленої та реалізованої позивачем фірмі «NF TRADING AG», ТОВ «ОСТХЕМ Україна», ТОВ «НФ Трейдінг Україна» продукції, що застосований відповідачем в акті перевірки, не відповідає принципам формування витрат, визначеним податковим законодавством, а тому не може бути прийнятий для визначення порушення позивачем п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України.
При здійсненні перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 декларацій «Інші доходи» всього у сумі 608 965 грн.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядках 03.20 ЦП «Прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами» Додатка ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.11 по 31.03.12 у загальній сумі 0 грн., встановлено, що на формування цього показника мало вплив декларування у додатках ЦП до рядка 03.20 ЦП «Прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими ніж цінні папери корпоративними правами» Додатка ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.11 по 31.03.12 фінансових результатів операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, облігаціями векселями та сертифікатами. Встановлено порушення вимог пп.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.153.8 ст.153 ПК України, із врахуванням пп.7.6.5. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст..2, 34, 70, 77 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, в результаті чого: завищено декларуємий від'ємний фінансовий результат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами на 66 570 093 грн.; завищено декларуємий від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями на 44 595 200 грн. за податкові періоди з 2-3 квартали 2011 року по 1 квартал 2012 року; завищено декларує мий від'ємний фінансовий результат від операцій з іншими цінними паперами на 152 493 грн. за податкові періоди з 2-3 квартали 2011 року по 1 квартал 2012 року, занижено прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами та, відповідно, інші доходи і доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на 597 422 грн. за 2-3 квартали 2011 року та відповідно, за 2-4 квартали 2011 року;занижено інші доходи, та відповідно, доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, за 2-3 квартали 2011 року та, відповідно, за 2-4 квартали 2011 року на 11 543 грн.
У пп.135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають, зокрема, інші доходи платника податку за звітний податковий період.
Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначено у п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, згідно якого для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових
результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.
Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.
У підрозділі 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України зазначено, що операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів, тобто відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами визначено у п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У пп. 7.6.1 цього пункту вказано, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.
Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій (пп. 7.6.2).
Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. (пп. 7.6.3).
Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. (пп.7.6.4).
Норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах. (пп. 7.6.5).
Згідно до ст..2 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований закон), документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче: переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата; переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.
Відповідно до ст..34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
За приписами ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.
У ст..77 Уніфікованого закону встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу у разі неплатежу,платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків, До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата, застереження про відсотки, розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті, наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень, і положення, які стосуються бланкового переказного векселя. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем, у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя».
Висновком експерта №172/24 від 08.07.2013р., призначеній по цій справі, встановлено, що за 2-3 квартали 2011 року ПАТ «Концерн Стирол» задекларовано збиток в сумі 152 493 грн., у тому числі: доходи звітного (податкового) періоду) - 2 598 205 грн.;-витрати звітного (податкового) періоду) - 749 915 грн.; доходи звітного (податкового) періоду) - 2 598 205 грн.; від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду - 2 000 783 грн.
Доходи у сумі 2 598 205 грн. сформовані в результаті продажу іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ТОВ «КУА «Стиролінвест» за Договором №27/07/11-1 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 27.07.2011. Договір укладено між ПАТ «Концерн Стирол» (Продавець) та ЗНВПІФ «Хімічна фінансова-інвестиційна група» (Покупець), від імені та в інтересах якого діє ТОВ «КУА «Стиролінвест». Предметом Договору є іменні інвестиційні сертифікати, емітовані ТОВ «КУА «Стиролінвест» у кількості 274 шт. за номінальною вартістю 10 000 грн./шт. Загальна договірна вартість цінних паперів складає 2 598 205 грн. Оплата вказаної суми здійснюється Покупцем протягом 7 банківських днів від дати підписання Договору на поточний рахунок Продавця. Позивачем надано акт прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов'язань від 03.08.2011 р. за Договором №27/07/11-1 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 27.07.2011 р.
Стосовно витрат, задекларованих у рядку 7.2 додатку ЦП у розмірі 749 915 грн., підприємством надані письмові пояснення від 27.07.2012 р. №5114 з доданими копіями документів (декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 р., 1 квартал 2007 р., 1 квартал 2008 р., півріччя 2008 р., 3 квартали 2008 р., 1 квартал 2010 р. з додатками К3, договори купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №233313/1;Т1-2006 від 10.08.2006 р., №20;Т2-2006 від 20.12.2006р., №2010-1 від 15.01.2010 р., акти прийому передачі цінних паперів від 15.08.2006 р., 18.01.2007 р., 21.01.2010 р
Вищезазначена кількість інвестиційних сертифікатів (274 шт.) була придбана у три етапи, при цьому в податковій звітності таке придбання відображалося у різних строках додатка до декларації (додаток К3): -50 штук в серпні 2006 року на суму 500 000 грн. (договір №2333/1;Т1-2006 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 10.08.2006 р., акт прийому-передачі цінних паперів від 15.08.2006 р.) витрати були відображені у рядку 1.2 додатку К3 за 3 квартали 2006 року замість рядка 7.2 цього додатку;- 25 штук у січні 2007 року на суму 249 915 грн. (договір №20;Т2-2006 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 20.12.2006 р., акт прийому-передачі цінних паперів від 18.01.2007 р.) витрати були відображені у рядку 7.2 додатку К3 за 1 квартал 2007 року; при заповненні додатку К3 за 3 квартали 2008 року від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року від операцій з іншими цінними паперами з рядку 7.2 був перенесений до рядка 5.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року» від операцій з іпотечними сертифікатами; - 199 штук у січні 2010 року на суму 2 000 783 грн. (договір №2010-1 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 15.01.2010 р., акт прийому-передачі цінних паперів від 21.01.2010 р.) витрати були відображені у рядку 7.2 додатку К3 за 1 квартал 2010 року.
Для виправлення помилок у періоді реалізації іменних інвестиційних сертифікатів, в серпні 2011 р. була проведена коригуючи операція в додатку ЦП: витрати, відображені раніше в неналежних рядках були виключені із рядків 1 та 5 додатку ЦП методом «сторно» та перенесені у рядок 7 додатка ЦП. Під час експертизи встановлено, що зазначена коригуючи операція не вплинула на загальний результат від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими корпоративними правами.
Судом встановлено, та підтверджено висновком експерта, що витрати у сумі 249 915 грн. просліджуються за додатками К3 (сума 249 915 грн. була відображена у рядках 7 та 7.3 за 1 квартал 2008 року - півріччя 2008 року; у рядках 5 та 5.3 за 3 квартали 2008 року - 2 квартал 2011року; у рядку 5.2, як від'ємна,- за 2-3 квартали 2011 року - 2-4 квартали 2011 року). Пояснення щодо витрат у сумі 500 000 грн. можуть бути досліджені за рядками 1.2 та 1.3 додатків К3 через декларування у цих рядках значно більших сум.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представники відповідача пояснили, що проведення планової перевірки розповсюджується тільки на дослідження первинних документів за операціями з цінними паперами, що стосуються перевіряємого періоду, та матеріалів попередньої перевірки щодо наявності на обліку підприємства цінних паперів, придбаних та не реалізованих на кінець попередньої перевірки щодо наявності на обліку підприємства цінних паперів, придбаних та не реалізованих на кінець попередньої перевірки, тобто у відповідача відсутні повноваження щодо повторної перевірки документів, які вже були у свій час перевірені попередніми перевірками.
Таким чином, відповідачем було підтверджено, що під час перевірки не було досліджено структура формування та склад сум, які задекларовані підприємством за 1.2, 1.3, 5.3, 7.2 додатків К3 (ЦП) за податкові періоди 3 квартали 2006 р. - 2-3 квартали 2011 року, а саме: обороти по яких рахунках бухгалтерського обліку та в яких сумах формували дані, відображені по зазначеним рядкам, облікові регістри (відомості, журнали, оборотно-сальдові відомості) по рахунках бухгалтерського обліку, обороти по яких формували показники, відображені у рядках 1.2, 1.3, 5.3, 7.2 додатків К3 (ЦП) та первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких формувалися обороти облікових регістрів.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються на обмеженому переліку документів, що перевірялися, без врахування первинних документів та облікових регістрів бухгалтерського обліку підприємства за попередні податкові періоди, то висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.153.8 ст.153 ПК України, із врахуванням пп.7.6.5. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст..2, 34, 70, 77 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, є документально необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. по справі №2а/0570/17734/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. по справі № 2а/0570/17734/2012 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2013 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 13 грудня 2013р.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: М.Г.Сухарьок
С.В. Білак