Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
06 грудня 2013 року Справа № 811/3545/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ №00000112310 від 05 липня 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення сум податкового кредиту у загальній декларації з ПДВ, оскільки зазначені в акті перевірки товари і послуги призначалися і використовувалися не у сільськогосподарській діяльності підприємства а у іншій господарській діяльності, якою займається ФГ Зелінського С.Б.. При цьому зазначає, що ним надавалися послуги іншим суб'єктам господарювання з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а придбані у вересні 2010р., автомобільні шини використовувалися на автомобілях, що здійснюють міжміські вантажні перевезення. Крім того, вказує що він є власником зернового складу і надає послуги по обробці та зберіганню сільськогосподарських зернових культур, і саме на цьому складі використовувалися придбані у квітні 2011 р. трактори «Білорус», а трактор «Кейс», для якого були придбані запасні частини у квітні 2011 р.. Також вказує, що легковий автомобіль «Мерседес МЛ-350», ремонт якого проведено у листопаді 2011р. ніяким чином не використовувався позивачем у сільськогосподарській діяльності.
Представник відповідача виклав свою позицію в письмових запереченнях проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, позивачем порушено вимоги ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" та ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46134 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. в сумі 3750 грн., за квітень 2011 р. в сумі 30000 грн., за червень 2011 р. в сумі 2269 грн., за грудень 2011 р. в сумі 10115 грн..
Представниками сторін у судовому засіданні заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає можливим здійснення подальшого розгляду справи, у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Фермерське господарство Зелінського Сергія Борисовича зареєстровано як юридична особа 12.03.2004р. Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с.13), та зареєстровано в Долинській МДПІ як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що отримано відповідне свідоцтво (а.с.15).
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт №58/22-50/32907160 від 25.06.2012р. (а.с.16-27)
Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість", ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ряд.27 загальної декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46134 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. в сумі 3750 грн., за квітень 2011 р. в сумі 30000 грн., за червень 2011 р. в сумі 2269 грн., за грудень 2011р. в сумі 10115 грн..
На підставі даного акту перевірки Долинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00000112310 від 05 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49601 грн., в т.ч. за основним платежем - 46134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3467 грн. (а.с.29).
Відповідно до п.8-1.1 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі за текстом - Закон №168/97-ВР чинний на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 8-1.2 статті 8-1 Закону №168/97-ВР встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Згідно з п.п.8-1.6, 8-1.7 ст.8-1 Закону №168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до пп.8-1.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР виробничі фактори це зокрема, товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;
Аналогічні норми містяться в ст.209 Податкового кодексу України. Де також, пп.209.15.1. ст.209 Податкового кодексу України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин і на грудень 2011 р.) виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, це, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;
З аналізу вищенаведених норм законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що до спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ відносяться суми податкового кредиту, що виник в результаті придбання товарів і послуг, які призначені та фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності підприємства.
У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.
Так, представник позивача посилався на те, що до суми податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за вересень 2010 р. позивачем віднесено 3750 грн. ПДВ від угоди про придбання 15 автошин у ТОВ «Центр-шина», з метою надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
До суми податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за квітень 2011 р. позивачем віднесено 30000 грн. ПДВ від угод про придбання у ТОВ «Агроресурс» двох тракторів «Беларус», для потреб зернового складу.
До суми податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за червень 2011 р. віднесено 2269,44 грн. ПДВ від угоди про придбання у ТОВ «Новагро-сервіс» запасних частин до тракторів Кейс, які використовуються для потреб зернового складу.
До суми податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за грудень 2011 р. віднесено 10115,07 грн. ПДВ від угоди про ремонт автомобіля у СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц».
Документами, які містяться у матеріалах справи, підтверджується господарські правовідносини ФГ Зелінського С.Б. з ТОВ «Центр-шина», ТОВ «Агроресурс», ТОВ «Новагро-сервіс» та СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц», зокрема, позивачем на підтвердження наведених обставин подано до суду копії податкових накладних №67 від 24.09.2010р., №50 від 04.04.2011р., №74 від 05.04.2011р., №191 від 21.04.2011 р., №582 від 21.11.2011р. (а.с.30-34).
Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 даного Закону для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю ви господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської опера; правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.
При цьому, текстом акту перевірки підтверджено, що вищевказані податкові накладні були надані позивачем перевіряючим у повному обсязі, будь-які відомості, що надані документи складені з порушенням зазначених вимог вищенаведених норм законодавства в акті перевірки не зазначено.
Крім того, питання використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, що не пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції, та навіть можливість такого використання податковим органом під час проведення перевірки взагалі не досліджувалось, посилання на відповідні документи, що унеможливлюють таке використання, та відповідне обґрунтування, в акті перевірки відсутнє.
Суд вважає за необхідне зазначити, що види діяльності позивача не обмежені лише виробництвом та продажем сільськогосподарської продукції, про що свідчить копія довідки з ЄДРПОУ серії АБ №583366 від 21.11.2012р., відповідно до якої видами діяльності за КВЕД-2010 ФГ Зелінського С.Б. є, в тому числі, вантажний автомобільний транспорт та складське господарство (а.с.87), що також підтверджується статутом підприємства (а.с.8-12). Крім того, на підтвердження наявності у позивача власних транспортних засобів, суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.99-101), а також надано сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №3404 від 20.05.2010р., який посвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає ФГ Зелінського С.Б., відповідають правилам і технічним умовам, сертифікована місткість зерносховищ - 20000 тонн.
При цьому, доказів того, що отримані позивачем від ТОВ «Центр-шина», ТОВ «Агроресурс», ТОВ «Новагро-сервіс» та СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц» товари та послуги не могли використовуватися в інших видах господарської діяльності позивача, крім сільськогосподарської діяльності, податковим органом суду не надано.
Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР та Податкового кодексу України не підтверджуються ні текстом акту перевірки, ні наданими під час розгляду даної справи документами, відповідачем не підтверджено намір позивача використовувати придбані у ТОВ «Центр-шина», ТОВ «Агроресурс», ТОВ «Новагро-сервіс» та СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц» товари та послуги саме у господарській діяльності з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, що мало б наслідком відображення господарських операцій з їх придбання у спеціальний (скороченій) декларації позивача з ПДВ, а також не наведено обґрунтування і використання вказаних товарів саме для такої діяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження в судовому засіданні факту призначення та використання позивачем товарів і послуг, отриманих в перевіряємому періоді від вищевказаних контрагентів не у сільськогосподарській діяльності, а у іншій господарській діяльності, якою, у встановленому законодавством порядку, займається ФГ Зелінського С.Б..
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме відповідачем не доведено правомірність збільшення позивачу розміру суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 49601 грн., в т.ч. за основним платежем - 46134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3467 грн..
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Долинською МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000112310 від 05 липня 2012 року, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати у розмірі 172,05 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ФГ Зелінського С.Б..
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №00000112310 від 05 липня 2012 року.
Присудити Фермерському господарству Зелінського Сергія Борисовича з Державного бюджету України судові витрати в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина