Іменем України
05 грудня 2013 р. (12:44) Справа №801/10368/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г., за участю
представника відповідачів - Куртбедінової Л.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Прокурора АР Крим Павлова В'ячеслава Володимировича; Прокуратури АР Крим; Прокуратури м. Феодосії АР Крим; Прокурора м. Феодосії АР Крим Стадніка Данили Анатолійовича
про спонукання до виконання певних дій,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Прокурора АР Крим Павлова В'ячеслава Володимировича, Прокуратури м. Феодосії АР Крим, Прокурора м. Феодосії АР Крим Стадніка Данили Анатолійовича про:
1) зобов'язати прокуратуру АР Крим притягнути до відповідальності працівників прокуратури м. Феодосії за неналежне виконання ними своїх службових обов'язків при розгляді звернення від 11.01.2013 року та скарги від 15.04.2013 року в адрес прокуратури АР Крим про самоуправну установку металевої двері з домофоном у під'їзді №5 в будинку АДРЕСА_1;
2) зобов'язати прокуратуру м. Феодосії невідкладно прийняти заходи прокурорського реагування, що забезпечують невідкладній демонтаж домофонов силами сусідів по місту проживання, встановлених в їх квартирах №46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1, з неприпустимістю установки цих домофонів в подальшому майбутньому, та відключення від електричної сеті встановленої цими мешканцями самоправно металевої двері в під'їзді №5 у будинку АДРЕСА_1, що забезпечить безперешкодний вхід в цей під'їзд та вихід з нього.
3) зобов'язати прокуратуру м. Феодосії невідкладно притягнути до відповідальності сусідів по місту проживання квартири №46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 та старшого слідчого Феодосійського МО ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_11 за порушення ними законних прав та свобод.
Позовні вимоги мотивовано наступним. 25 грудня 2012 року сусіди позивача по місцю мешкання встановили вхідні металеві двері в під'їзді з домофонами, проти чого позивач категорично заперечував, чим, на думку ОСОБА_3 грубо порушили її права як співвласника будинку.
Позивач пояснила, що заперечувала проти цього по наступним причинам. У зв'язку зі складним матеріальним становищем ОСОБА_3 не може оплатити домофон, тому після установки цієї двері до неї ні хто не може зайти, оскільки зовні ця двір відкривається спеціальним магнітним ключем. У зв'язку з відсутністю домофона в квартирі позивачки, вона не має можливості відкривати цю двір особам, що приходять до неї не виходячи з квартири. Вийти зі своєї квартири в загальний коридор в під'їзді для того, щоб відкрити цю дверь за допомогою кнопки ОСОБА_3 не має можливості, оскільки є погроза життю від ОСОБА_7 кв. 50 та ОСОБА_8 кв. 51, мешкаючи в цьому під'їзді.
Також позивач поясняє , що не встановила домофон тому, що її сусіди його зламали би.
Позивач вважає, що встановив двері з домофоном, сусіди порушили її конституційні права та свободи, а також фактично позбавили ОСОБА_3 її житла, що належить їй на праві приватної власності та можливості отримати медичної допомоги, посягаючи тим самим на її життя.
Позивач зазначає, що 11 січня 2013 року вона звернулась по факту встановлення двері з омофоном до Прокуратури АР Крим, оскільки не довіряє прокуратурі м. Феодосії. Листом від 16.01.2013 року прокуратура АР Крим направила це звернення до прокуратури м. Феодосії, звідки його листом від 23.01.2013 року №66-465-06 за підписом І.В. Плотникова - заступника прокурора м. Феодосії переслали до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, де воно потрапило на розслідування старшому слідчому ОСОБА_11
Також ОСОБА_3 пояснила, що 25.01.2013 року ОСОБА_11 відкрила по її зверненню кримінальне провадження та внесла його до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130200000528.
01.03.2013 року за вимогою ОСОБА_11 позивач прийшла на допит, де слідчий з третього разу записав відповіді на питання до ОСОБА_3 Також слідчий попросив направити їй свідка для допиту.
Як вбачається з пояснень позивача, 02.03.2013 року о 12:30 годині на допиті у ОСОБА_11 була її супроводжуюча по входу та виходу з квартири ОСОБА_12. Її відповіді слідчий записав також вибірково, не записав важливі для позивача факти. 03.03.2013 року позивачка написала заяву на ім'я ОСОБА_11, яку зареєстрували 04.03.201 року в канцелярії міліції. В цій заяві вона дала пояснення, що договір про встановлення двері з домофоном вона не підписувала. А також зазначила, що поведінка ОСОБА_11 образила та принизила її достоїнство. Також позивач вважає, що слідчий зайняв сторону захисту її сусідів.
Позивач пояснює, що 26.03.2013 року вона звернулась із заявою до начальника Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, в якій просила прискорити розслідування по її зверненню, так як живе в умовах , несумісних з життям. Цю заяви позивач передала особисто ОСОБА_13 - прокурору м. Феодосії.
Позивачка зазначила, що 30.03.2013 року вона отримала постанову ОСОБА_11 від 25.03.2013 року про закриття кримінального провадження по зверненню ОСОБА_3, яка на думку позивачки являється незаконною та не обґрунтованою.
На думку позивачки вищезазначені дії ОСОБА_11 кваліфікуються ч.1 та 3 ст..364 (зловживання службовим положенням) та ч. 1 ст..373 (примус до дачі показань) Кримінального кодексу України.
ОСОБА_3 також зазначила, що прокуратура м. Феодосії не прийняла належних заходів згідно з законом до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, схваливши постанову ОСОБА_11
15 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулась зі скаргою на незаконну та необґрунтовану постанову від 25.03.2013 року Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим та бездіяльність Прокуратури м. Феодосії в Прокуратуру АР Крим, повторно просила прокуратуру АР Крим невідкладно захистити в судовому порядку її порушені права. Прокуратура АР Крим направила її скаргу до прокуратури м. Феодосії.
Позивачка пояснила, що виводи прокуратури м. Феодосії, викладені в листі від 07 травня 2013 року № 66-465-06, надумані, прокуратура проігнорувала вимоги, обґрунтовані та підтверджені доданими матеріалами, а тому її виводи незаконні.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2013 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2013 року позивач не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідачів проти позову заперечував та зазначив наступне.
Підставою звернення позивача до прокуратури м. Феодосії із заявами було саме можливе вчинення кримінального правопорушення з боку мешканців будинку, у якому ОСОБА_3 проживає, вказані у зверненнях факти були внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань, за кримінальним провадженням проведено досудове розслідування та прийнято остаточне рішення про закриття кримінального провадження, яке погоджено прокуратурою м. Феодосії.
Представник відповідачів пояснив, що Прокуратурою м. Феодосії та Прокуратурою АР Крим виконано всі необхідні дії при розгляді заяв ОСОБА_3 та відповіді надано відповідно до вимог законодавства.
Також представник відповідача пояснив, що за своєю суттю позовна заява обумовлена незгодою із рішенням слідчого про закриття кримінального провадження №12013130200000528 та висновком прокурора про відсутність підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження. У даному випадку існує передбачений діючим законодавством порядок оскарження рішення слідчого у вигляді закриття кримінального провадження, який визначений п. 3 ч.1 ст.303, ст..306 Кримінально-процесуального кодексу України. Однак, заявником не використано своє право на оскарження постанови про закриття кримінального провадження до слідчого судді Феодосійського міського суду.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789- ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
Таким чином, органи прокуратури, у тому числі прокуратура Автономної Республіки Крим та Прокуратура м. Феодосії АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступають у якості суб'єкта владних повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що позивач просить зобов'язати відповідачів за наслідками розгляду його зверненя від 11.01.13р. та скарги від 15.04.13 р. вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо можливості вирішення зазначених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
Виходячі із закріплених у статтях 21 та 22 Конституції України гарантій охорони прав і свобод людини, держава зобов'язана забезпечити кожному можливість відстоювати свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими та посадовими особами, у тому числі й тими, які здійснюють розслідування у кримінальних справах.
Судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод і тому суд не може відмовити у правосудді, якщо певна особа вважає, що її права та свободи порушені, або створені чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
Але кожна скарга має свій предмет оскарження і свої особливості, а тому повинна розглядатися у відповідності до правил, встановлених для цього предмета оскарження та його особливостей.
Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.. 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст.306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ч. 1 ст. 313 КПК України службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана розглянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і надіслати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.
Згідно до ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, суд приходить до висновку, що в кримінально-процесуальному порядку можуть бути оскаржені виключно дії (бездіяльність) чи рішення органу дізнання, слідчого, прокурора, які вони вчиняють або приймають під час процесуальної діяльності з розслідування конкретної порушеної кримінальної справи.
У той же час предметом розгляду даної справи є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії прокурорського реагування - притягнути підлеглих осбі до відпоідальності (не кримінальної) за неналежний розгляд скарги, а також здійснити заходи, пов'язані з демонтуванням домофону.
Суд вважає, що такий спір не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Приймаючи до уваги, що прокурор, прокуратура являються суб'єктами владних повноважень, спір, що виникає з приводу їх бездіяльності наділений ознаками публічно-правового, такі справи мають бути оскаржені до адміністративного суду та мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки будь-який інший порядок їх вирішення та розгляду діючим законодавством не передбачений.
У той же час, вирішуючи питання правомірності дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень в справах зазначеної категорії, адміністративний суд не має право оцінювати, приймати рішення стосовно будь-яких процесуальних рішень, прийнятих органом дізнання, слідчим чи прокурором в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки для оскарження таких актів та дій органів досудового слідства передбачений інший порядок судового оскарження.
З метою з'ясування обґрунтованості доводів позивача судом в повному обсязі перевірений порядок розгляду відповідачами його звернення від 11.01.2013 року та скарги від 15.04.2013 року, та всі рішення та дії, які були вчинені відповідачами за наслідками вирішення заяв, та було встановлено наступне.
Судом встановлено, що 11.01.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Прокуратури АР Крим із зверненням, в якому просила:
1) надати сприяння в вирішенні у найкоротший час питання про демонтаж вхідної металевої двері з домофоном в під'їзді № 5 житлового будинку АДРЕСА_1, самоправно встановленої мешканцями цього під'їзду;
2) притягнути до відповідальності мешканців квартир №46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 відповідно до ст..356 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання штрафом до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи терміном до двох років, або арешт терміном до трьох місяців.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулюється Законом України "Про звернення громадян" (далі-Закон).
Частиною 1 ст.1 вищезазначеного Закону передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.1, 4 ст.3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і
скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
- закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
- гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
- основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як вбачається зі ст. 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Обов'язки суб'єктів, які уповноважені розглядати скарги визначені в статті 19 Закону, згідно якої органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Зі змісту наведених норми слідує, що належним вирішенням скарг громадян є сукупність дій щодо перевірки відомостей викладених у скаргах, прийняття відповідного рішення та повідомлення скаржника про суть прийнятого рішення.
16.01.2013 року Прокуратура АР Крим надіслала Прокурору м. Феодосії Стадніку Д.А. Лист №04/2/2-852-13, в якому повідомила, що для розгляду та надання відповіді направляє заяву ОСОБА_3 щодо можливого кримінального правопорушення, незгоди з рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи, а також з інших питань. Також зазначила про необхідність проведення перевірки за доводами, викладеними у зверненні ОСОБА_3 та зобов'язала про результати розгляду звернення ґрунтовано проінформувати прокуратуру АР Крим у строк до 31.01.2013 року.
Судом встановлено, що вищезазначеним Листом прокуратура АР Крим також повідомила ОСОБА_3, що 20.11.2012 року набрав чинність новий Кримінальний процесуальний кодекс України, яким не передбачено стадію дослідчої перевірки, а також можливість оскарження прийнятих за її результатами процесуальних рішень вищестоящому прокуророві.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2013 р. за №66-465-06вих. заяву ОСОБА_3 направлено за належністю до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим щодо проведення перевірки та вирішення питання про наявність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
25.01.13 р. Феодосійським МВ ГУ МВС України в АР Крим на підставі заяви ОСОБА_3 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.. 356 Кримінального кодексу України під реєстраційним номером №12013130200000528, досудове розслідування вказаного кримінального провадження доручено старшому слідчому СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_11, про що свідчить витяг з кримінального провадження №12013130200000528, досліджений у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2013 р. Прокуратура м. Феодосії надіслала на адресу Прокуратури АР Крим Лист №72-879вих-13, в якому повідомила, що на цей час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, виконуються слідчі дії, хід досудового розслідування контролюється прокуратурою м. Феодосії.
Судом встановлено, що 03.03.2013 року позивачка звернулась до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим із заявою, в якій зазначила, про те, що договір про встановлення та експлуатацію вхідної двері з домофоном в під'їзді № 5 в будинку АДРЕСА_1 вона не підписувала, а тільки розписалась за отриманні ключі від цієї двері.
07.03.2013 р. Феодосійський МВ ГУ МВС України в АР Крим надав відповідь ОСОБА_3 за вих. №578, та повідомив що заява від 04.03.2013 року розглянута та долучена до матеріалів кримінального провадження №12013130200000528 від 25.01.2013 р.
Судом встановлено, що 25.03.2013 року Феодосійським МВ ГУ МВС України в АР Крим була винесена Постанова про закриття кримінального провадження № 12013130200000528 від 25.01.2013 р. у зв'язку зі встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.13 р. за №483вх. на адресу Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Прокуратури м. Феодосії та Прокуратури АР Крим надійшла заява від ОСОБА_3, в якій вона просила прискорити розслідування по факту самоправної установки металевої двері з домофоном в під'їзді № 5 житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки у зв'язку з установкою цієї двері вона знаходиться в умовах несумісних з життям.
Судом встановлено, що 28.03.2013 р. Прокуратурою м. Феодосії був складений Висновок про обґрунтованість прийнятого рішення за результатами досудового розслідування у провадженні №12013130200000528, в якому прокуратура зазначила наступне. В діях мешканців під'їзду № 5 б. АДРЕСА_1 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 356 Кримінально кодексу України, оскільки ОСОБА_3 не була спричинена шкода, що є основною умовою вищезазначеного правопорушення. 25.03.13 року СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Таким чином, вивченням матеріалів кримінального провадження у прокуратурі м. Феодосії встановлено, що постанова про закриття провадження винесена законно та підстав для її скасування не вбачається.
Крім того, 28.03.13 р. Прокуратурою м. Феодосії була складена Довідка про результати розгляду звернення ОСОБА_3
28.03.2013 року Прокуратура м.Феодосії надіслала на адресу позивача Лист №66-465-06, в якому зазначила, що розглянула звернення щодо вжиття заходів спрямованих на прискорення досудового розслідування слідчим СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим у кримінальному провадженні. В ході розгляду звернення встановлено, що відомості про вказане кримінальне правопорушення, передбачене ст..356 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2013 р. під реєстраційним номером №12013130200000528. Також Прокуратура повідомила, що за результатами досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні 25.03.2013 р. СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим винесено постанову про його закриття у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Вивченням матеріалу досудового розслідування у прокуратурі м.Феодосії встановлено, що підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження на цей час не вбачається. Одночасно надано роз'яснення, що згідно з п.3 ч.1 ст.303, ч.1 ст.304 Кримінально-процесуального кодексу України заявник має право оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження слідчому судді Феодосійського міського суду протягом 10 днів з дня отримання копії відповідної постанови.
Судом встановлено, що Листом від 16.04.2013 року №279 Феодосійський МВ ГУ МВС України в АР Крим повідомив ОСОБА_3 про те, що кримінальне провадження № 12013130200000528 від 25.01.2013 р. за ознаками ст..356 КК України закрито у зв'язку зі встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
З матеріалів справи судом встановлено, що 15.04.2013 року ОСОБА_3 надіслала на адресу Прокуратури АР Крим Скаргу, в якій просила невідкладно захистити в судовому порядку порушені законні інтереси, а саме:
1) зобов'язати мешканців квартир №46,47,48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 невідкладно демонтувати вхідну металеву двір з домофоном в під'їзді №5;
2) притягнути до відповідальності мешканців квартир №46,47,48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 у відповідності до ст..356 Кримінального кодексу України ;
3) стягнути одноразово з мешканців квартир №46,47,48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 моральну шкоду уу розмірі 50 тисяч гривень;
4) притягнути до відповідальності у відповідності з ч. 1 та 3 ст.. 364 та ч.1 ст.373 Кримінального кодексу України старшого слідчого Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_11.
24.04.13 року Прокуратура АР Крим надіслала на адресу Прокуратури м. Феодосії Лист №04/2/2-852.13 від 24.04.13 р., яким для розгляду та надання відповіді направила заяву ОСОБА_3 щодо можливого кримінального правопорушення, незгоди з рішенням про закриття кримінального провадження, а також з інших питань. Також в Листі прокуратура зазначила про необхідність провести перевірку за доводами, викладеними у звернені та ґрунтовано проінформувати прокуратуру АР Крим про результати розгляду звернення у строк до 13.05.2013 року.
Судом встановлено, що вищезазначеним Листом прокуратура АР Крим також повідомила ОСОБА_3, що 20.11.2012 року набрав чинність новий Кримінальний процесуальний кодекс України, яким не передбачено стадію дослідчої перевірки, а також можливість оскарження прийнятих за її результатами процесуальних рішень вищестоящому прокуророві.
З матеріалів справи вбачається, що Листом №66-465-06 від 07.05.13 року Прокуратура м. Феодосії надала відповідь ОСОБА_3, про те, що прокуратурою м. Феодосії розглянуто скаргу щодо незгоди з постановою СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим про закриття кримінального провадження за фактом можливого самоправного встановлення вхідних дверей у під'їзді будинку та з інших питань. Також прокуратура зазначила наступне.
Як повідомлялось раніше, листом за вих. №66-465-05 від 28.03.2013 року прокуратурою м. Феодосії вже розглядалось аналогічне звернення щодо вжиття заходів, спрямованих на прискорення досудового розслідування слідчим СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим у кримінальному провадженні, зареєстрованому за вказаним фактом. За результатами досудового розслідування кримінального провадження 25.03.2013 року СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим винесено постанову про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вивченням матеріалу досудового розслідування у прокуратурі м. Феодосії встановлено, що підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.
Також вищезазначеним Листом прокуратура повідомила, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування відносно посадових осіб СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим з питань, порушених у зверненні, на цей час не вбачається. Крім того прокуратура роз'яснила , що відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки у зверненні не було надано відповідних доказів, що підтверджують факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, не вказано з яких міркувань виходили, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, підстав для представництва інтересів в суді під час розгляду відповідного цивільного позову про відшкодування моральної шкоди не встановлено.
Прокуратура м. Феодосії Листом від 07.05.2013 р. №66-465-06 повідомила Прокуратурі АР Крим про результати розгляду звернення ОСОБА_3 щодо незгоди з постановою СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим про закриття кримінального провадження за фактом можливого самоправного встановлення вхідних дверей у під'їзді її будинку та з інших питань.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач був повідомлений про дії та рішення, які були вчинені відповідачами, що підтверджується листами, направленими на його адресу, а тому Прокуратурою м. Феодосії виконано всі необхідні дії при розгляді заяви ОСОБА_3 та відповіді надано відповідно до вимог законодавства.
Отже, позовні вимоги щодо неналежного виконання працівниками Прокуратури м. Феодосії своїх службових обов'язків при розгляді звернення від 11.01.2013 року та скарги від 15.04.2013 року в адрес прокуратури АР Крим про самоуправну установку металевої двері з домофоном у під'їзді №5 в будинку АДРЕСА_1 є не обґрунтованими.
Відносно позовних вимог, щодо зобов'язання прокуратури м. Феодосії невідкладно прийняти міри прокурорського реагування, що забезпечують невідкладній демонтаж домофонов силами сусідів по місту проживання, встановлених в їх квартирах №46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання прокуратуру м. Феодосії невідкладно притягнути до відповідальності сусідів по місту проживання квартири №46, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55 в будинку АДРЕСА_1 та старшого слідчого Феодосійського МО ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_11 за порушення ними законних прав та свобод суд зазначає наступне.
Виходячи з того, що Прокуратурою м. Феодосії був складений висновок від 28.03.13 р. про обґрунтованість прийнятого рішення за результатами досудового розслідування, в якому вона зазначила, що в діях мешканців під'їзду №5 б.АДРЕСА_1 відсутні ознаки кримінального правопорушення та те, що листом від 07.05.13 р. прокуратура м. Феодосії надала відповідь ОСОБА_3, в якій зазначила, що підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження на цей час не вбачається, а також підстав для вжиття заходів прокурорського реагування відносно посадових осіб СВ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим з питань, порушених у зверненні на цей час не вбачається, суд прийшов до висновку, що ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Крім того, суд також приймає до уваги той факт, що існує передбачений діючим законодавством порядок оскарження рішення слідчого у вигляді закриття кримінального провадження, який визначений п.3 ч.1 ст.. 303, 306 Кримінального процесуального кодексу України, але позивачем не було використано право на оскарження рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Судом встановлено, що обставини, на які позивач посилається як на підстави для задоволення позовних вимог не підтверджуються матеріалами справи.
Більш того, адміністративний суд не має права втручатися в дискреційні повноваження прокуратури, тобто повноваження, які орган застосовує на свій розсуд.
Тому, адміністративний суд не має права зобов'язати прокуратуру притягнути осіб, у тому числі і посадових, до відповідальності.
На підставі викладеного позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог, підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні.
Під час судового засідання 05.12.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 10.12.2013 р.
Керуючись ст.ст. 158, 160-163 КАС України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.