16 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.
суддів: Дем'яносова М.В., Карпенко С.О.,
Попович О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна нотаріальна контора Жовтневого району м. Запоріжжя, про визнання права власності на спадщину, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Державна нотаріальна контора Жовтневого району м. Запоріжжя, державний нотаріус Шостої державної нотаріальної контори Комунарського району м. Запоріжжя Фоміна Тетяна Василівна, відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, Четверта запорізька державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шостої запорізької державної нотаріальної контори Фоміна Тетяна Василівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Пянтковська Оксана Григорівна, про захист права власності за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року,
У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину, мотивуючи свої вимоги тим, що з 12 серпня 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_8, після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Вказувала, що ОСОБА_8. був власником вказаної квартири, яку прийняв у спадщину після своєї дружини ОСОБА_9., проте документально оформити право на спадщину не встиг. У встановлений строк позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Іншим спадкоємцем після ОСОБА_8 є його син - ОСОБА_4, який до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався. Ураховуючи викладене, просила визнати за нею право власності на зазначену квартиру.
ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом, який згодом неодноразово уточнював, і остаточно просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_9., визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 19 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, і витребувати від ОСОБА_7 на його користь спірну квартиру.
Свої вимоги обґрунтував тим, що його матері ОСОБА_9. на праві власності належала приватизована нею квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 померла. На час відкриття спадщини він постійно проживав з матір'ю, тому вважає, що прийняв спадщину, оскільки заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавав. Крім того, зазначав, що заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну квартиру у порядку спадкування після його батька ОСОБА_8, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 грудня 2007 року скасовано, проте ОСОБА_3, яка не була власником квартири, незаконно продала спірну квартиру ОСОБА_5, який у подальшому продав її ОСОБА_6, а остання - продала її ОСОБА_7
ОСОБА_7 звернувся із позовом, в якому просив визнати за ним право власності на спірну квартиру в порядку захисту права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначав, що 28 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчено нотаріально. Оскільки він є останнім її власником і добросовісним набувачем, то має право на визнання за ним права власності на квартиру.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року, у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_9.
Витребувано у ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
У іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального права і додержанням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності фактичного прийняття ОСОБА_8 спадщини після ОСОБА_9.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, і визнав за ним право власності на спірну квартиру. Крім того, виходив із того, що ОСОБА_3 не була власником спірної квартири і не мала права на її відчуження, тому є підстави для витребування квартири у останнього власника, який набув право власності на неї за договором купівлі-продажу.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що останнім обрано невірний спосіб захисту.
Такі висновки судів є правильними.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № 328 від 9 березня 2000 року ОСОБА_9 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її приватизації.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_8. та ОСОБА_9
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Антіпаюта Ямало-Ненецького Автономного округу Російської Федерації.
12 серпня 2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8. помер.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2004 року за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_9. визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке він не зареєстрував.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано.
20 вересня 2006 року ОСОБА_3 подала до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_8
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 7 грудня 2007 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року скасовано.
19 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу цієї квартири із ОСОБА_6
28 грудня 2007 року ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_7
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ст. 65-1 ЖК Української РСР, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 22 КпШС України квартира, одержана одним із подружжя у приватну власність, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із житлового фонду.
Відповідно до положень ст. ст. 1220, 1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Встановивши, що на час відкриття спадщини тільки ОСОБА_4 постійно проживав разом зі спадкодавцем і протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він про відмову від спадщини не заявив, а ОСОБА_8. заяву про прийняття спадщини не подавав, суди дійшли обґрунтованого висновку про прийняття ОСОБА_4 спадщини і про її належність останньому з часу відкриття спадщини.
Судами також встановлено, що спірна квартира не була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9. та ОСОБА_8, доказів прийняття останнім спадщини не надано і за життя він не набув у встановленому порядку право власності на спадкове майно, тому висновок про те, що спірна квартира не входила до спадкового майна після смерті ОСОБА_8 правильний.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Встановивши, що ОСОБА_4 є власником спірної квартири, яка поза його волею вибула з його володіння, оскільки ОСОБА_3 не може успадкувати майно, яке не належало її чоловіку - ОСОБА_8 на час смерті, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відновлення права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру шляхом її витребування у ОСОБА_7
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А.Макарчук Судді: М.В.Дем'яносов С.О.Карпенко О.В.Попович С.П.Штелик