"10" грудня 2013 р.Справа № 5016/4285/2011(12/244)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.12.2013 року
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю; ФОП ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 року
по справі № 5016/4285/2011(12/244)
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 162 283,84 грн.
В судовому засіданні 10.12.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У грудні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Вознесенський спецагропромтранс" (позивач, ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (відповідач, ФОП ОСОБА_2) про стягнення 130033,84 грн. основного боргу та 32 250,00 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 193, 216, 230, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 549, 611, 762 Цивільного кодексу України, умовами договорів № 4/01/10 від 04.01.2010 року, № 31/12/10 від 31.12.2010 року, № 2/01-07 від 02.01.2007 року, № 10/01 від 10.01.2008 року, № 23/01 від 23.01.2009 року та умотивовані несплатою відповідачем орендної плати за двома договорами та вартості наданих послуг за трьома договорами.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 року по справі № 5016/4285/2011(12/244) (суддя Семенов А.К.) позов задоволено частково. Стягнуто с ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" 130 033,84 грн. боргу та 2600,68 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року по справі № 5016/4285/2011(12/244) було поновлено ФОП ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду та апеляційну скаргу прийнято до провадження.
В апеляційній скарзі скаржник наводить наступні доводи: - позивачем надані суду підроблені документи, внаслідок чого суд було введено в оману; - справу розглянуто за відсутності відповідача, що позбавило його можливості надати докази для встановлення фактичних обставин справи; - заяву про визнання позову відповідач суду не надавав та не уповноважував будь-яку особу представляти інтереси відповідача в суді.
З викладених підстав відповідач просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" вказує, що заперечує проти поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 29.02.2012 року, оскільки ФОП ОСОБА_2 стало відомо про рішення не 19.09.2013 року як він вказує в апеляційній скарзі, а ще в листопаді 2012 року; - суд надсилав кореспонденцію на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; - всі доводи скаржника з приводу порушення судом норм матеріального і процесуального права є безпідставними та неправдивими.
З викладених підстав ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" просить рішення від 29.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
31.10.2013 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника. Вимоги заяви уточнені представником ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" в судовому засіданні від 12.11.2013 року щодо майна, на яке слід накласти арешт.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року клопотання ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Вжито заходів до забезпечення позову ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 162 283,84 грн. шляхом накладення арешту на: - транспортний засіб, SETRA номер державної реєстрації НОМЕР_1, - транспортний засіб РУТА, номер державної реєстрації НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму боргу, який виник з різних договорів: договір про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.07 року; договір про надання платних послуг № 10/01 від 10.01.2008 року; договір про надання платних послуг № 23/01 від 23.01.2009 року; договір оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.10 року; договір оперативної оренди № 31/12/10 від 31.12.2010 року.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до пункту 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 „ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.
Колегія суддів відмічає, що при поданні позову ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" порушено правила об'єднання вимог; місцевий господарський суд не вчинив предписаної п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України такої процесуальної дії як повернення позовної заяви без розгляду, однак враховуючи приписи п. 4 ч. 1, частини 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України вказане порушення судом норми процесуального права не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З наявної в матеріалах справи копії договору про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.2007 року вбачається, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого составу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв.
Згідно п. 2.1 вказаного договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати послуги по проведенню технічного та медичного огляду одного автомобіля та одного водія в розмірі 2,00 грн. в день, але не менше 360,00 грн. в місяць.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата за надані послуги по ремонту, технічному обслуговуванню, гаражируванню автомобілів і таке інше здійснюється відповідачем додатково по вартості, узгодженій сторонами готівковим або безготівковим шляхом.
Підставою для оплати ФОП ОСОБА_2 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (пункт 2.3 договору).
Згідно п. 2.4 договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.
В разі порушення строку оплати вказаного в п. 2 4 договору, або повної неоплати, ФОП ОСОБА_2 сплачує виконавцю ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" пеню в розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на період прострочення виходячи з суми простроченого платежу (п. 2.5. договору № 2/01-07 від 02.01.07 року).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 року (п.5.1 договору).
Додатковою угодою до договору про надання платних послуг сторони узгодили розмір додаткової плати.
Згідно наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт від 01.02.2007 року, від 05.03.2007 року, від 03.04.2007 року, від 07.05.2007 року, від 04.06.2007 року, від 02.07.2007 року, від 03.08.2007 року, від 04.09.2007 року, від 01.10.2007 року, від 05.11.2007 року, від 03.12.2007 року, від 04.01.2008 року, складених з посиланням на договір № 2/01-07 від 02.01.2007 року, та відповідно до розрахунку позивача щодо розміру боргу за цим договором, основний борг складає 17440,00 грн. (а.с. 42-48).
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.
В засіданні суду апеляційної інстанції від 10.12.2013 року представником відповідача зроблено усну заяву про сплив позовної давності за заявленими позовними вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не отримував кореспонденції суду першої інстанції (а.с. 20-22, 32-34), участі в судових засіданнях не приймав (а.с. 31, 74), відтак, обставина неможливості подання відповідачем відповідної заяви в суді першої інстанції є доведеною. Судом апеляційної інстанції встановлено, що про наявність боргу відповідача перед позивачем за договором про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.2007 року відповідачу стало відомо в січні 2008року, відтак, позовна давність за вимогою про сплату 17440,00 грн. з підстави умов вказаного договору сплинула в січні 2011 року.
Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" датована 27.12.2011 року, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" в частині позовних вимог про стягнення 17440,00 грн. боргу.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 21901,00 грн. за договором № 10/01 від 10.01.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2008 року між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір № 10/01 про надання платних послуг, предметом якого є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого составу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв.
Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язався оплачувати послуги з проведення технічного і медичного оглядів одного автомобіля і одного водія в розмірі 6,00 грн. в день, але не менш 810,00 грн. у місяць.
Згідно п. 2.2 договору оплата за надані послуги по ремонту, технічному обслуговуванню, гаражируванню автомобілів і таке інше здійснюється ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" додатково по вартості, узгодженій сторонами готівковим або безготівковим шляхом.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що підставою для оплати ФОП ОСОБА_2 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс".
Відповідно до п. 2.4 вказаного договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за надані платні послуги (договір про надання платних послуг № 10/1 від 10.01.2008 року), позивач надав суду акти виконаних робіт від 05.02.2008 року, від 03.03.2008 року, від 01.04.2008 року, від 05.05.2008 року, від 02.06.2008 року, від 01.07.2008 року, від 04.08.2008 року, від 01.09.2008 року, від 02.10.2008 року, від 03.11.2008 року, від 01.12.2009 року, від 05.01.2009 року та розрахунок боргу, згідно з яким борг відповідача складає 21901,00 грн. (а.с. 49-57).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 цього Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вже вказувалось вище, пунктами 2.3, 2.4 договору про надання платних послуг встановлено, що підставою для оплати ФОП ОСОБА_2 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс". ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок на протязі трьох банківський днів з моменту отримання рахунку.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що матеріали справи не містять додаткових угод до договору про надання платних послуг № 10/01 від 10.01.2008 року щодо розміру вартості послуг, наданих на виконання п. 2.2 договору, тоді як акти виконаних робіт містять перелік та вартість таких послуг - гаражування автомобілів, ТО-1, ТО-2 за розцінками, не підтвердженими доказами.
Крім того, матеріали справи не містять в собі доказів на підтвердження оформлення позивачем рахунків та отримання їх відповідачем, що свідчить про прострочення кредитора - ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" та, відповідно, ненастання встановленого п. 2.4. договору строку оплати відповідачем вартості наданих послуг.
Також, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що 23.01.2009 року між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір № 23/01 про надання платних послуг, відповідно до якого предметом договору є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого составу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв.
Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язався оплачувати послуги по проведенню технічного та медичного огляду одного автомобіля та одного водія в розмірі 8,00 грн. за один огляд, але не менше 120,00 грн. в місяць за один автомобіль.
Згідно п. 2.2. договору оплата за надані послуги по ремонту, технічному обслуговуванню, гаражируванню автомобілів і таке інше здійснюється відповідачем додатково по вартості, узгодженій сторонами готівковим або безготівковим шляхом.
Відповідно до п 2.3 договору встановлено, що підставою для оплати ФОП ОСОБА_2 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс".
Пунктом 2.4 вказаного договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок на протязі трьох банківський днів з моменту отримання рахунку.
Згідно з п. 5.1 договору він набуває чинності з 01.01.2009 року та діє до 01.07.2009 року.
Додатковою угодою № 1 від 23.01.2009 року до договору про надання платних послуг № 23/01 від 23.01.2009 року сторони узгодили додаткову оплату: ТО-1 одного автомобіля - 80,00 грн., ТО-2 - 160,00 грн.; гаражування одного автомобіля - 4,00 грн., послуги автомайстерні - 30,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором про надання послуг № 23/01 від 23.01 2009 року, позивач посилається на акти виконаних робіт від 02.02.2009 року, від 03.03.2009 року, від 06.04.2009 року, від 04.05.2009 року, від 01.06.2009 року, від 03.07.2009 року та на розрахунок боргу за цим договором, який містить, як встановлено судом апеляційної інстанції, відомості та розрахунки за договором № 23/01 від 23.01.2009 року та за договором № 1/07 від 01.07.2009 року, який не є підставою позову. Загальна сума боргу, що відображена в розрахунку, складає 25723,00 грн., та є складовою загальної суми, заявленої позивачем до стягнення у позові.
Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем пункту 2.3 договору про надання платних послуг № 23/01 від 23.01.2009 року щодо виписки відповідачу рахунку, за наявності якого згідно з пунктом 2.4 вказаного договору у відповідача виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо прострочення кредитора - ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (не вчинення дій, що встановлені договорами № 10/01 від 10.01.2008 року, № 23/01 від 23.01.2009 року) позовні вимоги в частині стягнення 33829,00 грн. боргу (21901,00 грн. + 11928,00 грн.) є недоведеними.
Щодо стягнення боргу в розмірі 13 795,00 грн. розрахованого згідно договору № 1/07 від 01.07.2009 року (а.с. 68; 25723,00 грн. - 11928,00), який не є підставою заявленого позову, то в цій частині позовних вимог вони є безпідставними (позовна заява, а.с. 2-4).
Як вже вказувалось вище, позивач заявив до стягнення також борг в сумі 64969,00 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 року та договору оперативної оренди № 31/12/10 від 31.12.2010 року. Крім цього, до стягнення також заявлено штраф на загальну суму 32250,00 грн., який передбачено п. 3.4. договору № 4/01/10 від 04.01.2010 року та п. 3.5 договору № 31/12/10 від 31.12.2010 року (а.с 39).
Згідно з договором оперативної оренди № 4/01/10 його укладено 04.01.2010 року між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар).
Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що орендодавець надає орендарю в оперативну оренду виробничі потужності (контрольно-технічний пункт, асфальтований майданчик для стоянки автотранспорту в післяробочий час, медпункт, автомайстерню), розташовані за адресою: м. Вознесенськ. Вул. Жовтневої революції 254.
Відповідно до п. 1.4 договору об'єкт передається згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).
Розмір орендної плати складає 3000,00 грн. на місяць. Оплата здійснюється не пізніше 10-ого числа кожного місяця. Форма оплати - готівкова та безготівкова (пункти 3.1- 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору встановлено, що в разі прострочення орендарем платежу у встановлені пунктом 3.2 договору строки, передбачається штраф в розмірі 50,00 грн. за кожний день прострочення.
Договір діє з 04.01.2010 року по 31.12.2010 року.
З матеріалів справи також вбачається, що 31.12.2010 року між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оперативної оренди № 31/12/10, згідно з яким орендодавець передає орендарю в оперативну оренду виробничі потужності (контрольно-технічний пункт, асфальтований майданчик для стоянки автотранспорту в післяробочий час, медпункт, автомайстерню), розташовані за адресою: м. Вознесенськ. вул. Жовтневої революції 254.
Згідно з п.1.4 договору об'єкт передається згідно акту приймання -передачі, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата складає 4000,00 грн. на місяць.
Оплата здійснюється тільки в грошовій формі не пізніше 10-ого числа кожного місяця. Форма оплати - готівковий та безготівковий розрахунки (пункти 3.3, 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що в разі прострочення орендарем платежу у встановлені строки передбачається штраф у розмірі 50,00 грн. за кожен день прострочення.
Договір діє з 31.12.2010 року по 30.12.2011 року.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 цього Кодексу встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Заперечуючи проти позову, ФОП ОСОБА_2 наполягає на тих обставинах, що договори оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 року та № 31/12/10 від 31.12.2010 року він підписував і в будь-яких договірних відносинах з ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" у 2010 році не знаходився.
З наявної в матеріалах справи заяви ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (вих. № 8 від 21.02.2012 року) вбачається, що на виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.02.2012 року позивачем надані докази, серед яких значиться копія акту приймання-передачі до договору оперативної оренди № 4/01/10.
Дійсно, в матеріалах справи міститься копія приймально-здавального акту до договору оперативної оренди № 4/-1/10 від 04.01.2010 року (а.с 69).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів відмічає, що вказаний акт не містить дати його складання, підпис орендаря не засвідчено його печаткою, відтак, обставини щодо передання майна в оренду за договором оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 року є недоведеними.
Щодо передання майна в оренду за договором оперативної оренди № 31/12/10 від 31.12.2010 року, то матеріали справи не містять допустимого доказу-акту приймання - передачі об'єкту оренди.
Викладене унеможливлює встановлення обставин передання та приймання майна, яке є предметом оренди за вказаними договорами оперативної оренди, користування орендованим майном та обов'язку щодо сплати орендної плати.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в розмірі 64969,84 грн. є недоведеними.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкці за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи недоведеність позовних вимог про стягнення боргу за договорами оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 року та № 31/12/10 від 31.12.2010 року, позовні вимоги про стягнення штрафу відповідно до пунктів 3.4, 3.5 вказаних договорів в розмірі 32 250,00 грн. є безпідставними.
Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог та заперечень на апеляційну скаргу на акти звірок взаємних розрахунків, заяву відповідача від 28.11.12 року та заяву відповідача від 25.02.10 року не заслуговує на увагу з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин.
Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Документи, на які посилається ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс", не є первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Доводи ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" щодо безпідставного відновлення судом апеляційної інстанції скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду є таким, що протирічать Конституції України, Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів належним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.
Виходячи, зокрема, зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність поважних причин для поновлення ФОП ОСОБА_2 пропущеного процесуального строку на оскарження рішення.
Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення у справі судової експертизи, ФОП ОСОБА_2 зауважує на фальсифікації позивачем договорів ті інших документів, що надані ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс".
Колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання виходячи з приписів ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких обставини щодо підроблення підпису повинні доводитись відповідними допустимими доказами.
Клопотання ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс", викладене в доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (вхідний № 2759/13 від 26.11.2013 року), про накладення арешту на все майно і кошти на розрахункових рахунках боржника відхиляється, оскільки в заяві містяться лише посилання на потенційну можливість відповідача ухилитися від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, рішення господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 року прийнято за неповно встановленими обставинами, що мають значення для справи, а обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними. Зазначені підстави зумовлюють скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення по справі про відмову ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" в позові з покладанням судового збору на позивача.
Згідно ст. 68 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції скасовує забезпечення позову, вжите відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року по справі № 5016/4285/2011 (12/244).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 68, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 року у справі № 5016/4285/2011 (12/244) - скасувати.
У позові Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1300,34 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України 322,50 грн. судового збору, надмірно сплаченого за квитанцією 2257.74.1 від 28.09.2013 р. за подачу апеляційної скарги.
Скасувати заходи до забезпечення позову, вжитті відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року по справі № 5016/4285/2011 (12/244) щодо накладання арешту на транспортний засіб SETRA номер державної реєстрації НОМЕР_1 та транспортний засіб РУТА , номер державної реєстрації НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2013 року.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк