11.12.2013 року Справа № 904/4634/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,
при секретарі Ревкова Г.О.
за участю представників сторін:
від відповідача: Любченко Ю.К., представник, довіреність № 60 від 01.01.13;
від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. у справі № 904/4634/13
за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (м. Київ)
до державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. (судді: Татарчук В.О., Ніколаєнко М.О., Турчин С.О.) у справі № 904/4634/13 в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, дійшов невірного висновку про те, що відповідачем надано належні докази, що підтверджують отримання вантажу з недостачею продукції.
Також посилається на те, що з боку позивача доказами завантаження дизпалива за кількістю, яка вказана в залізничних накладних, є акти Вінницької ТПП від 15.06.2012р. № В-160/1 та № В-160/2, що виключає можливість недовантаження товару позивачем.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача у судові засідання, які були призначені для розгляду апеляційної скарги, неодноразово не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
В судовому засіданні 11.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2009 між ДП "Укрзалізничпостач" (Постачальник) та ДП "Придніпровська залізниця" (Покупець) укладено договір № ЦХП-20210.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами.
Відповідно до п. 3.3 договору, покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено постачальником.
Пунктом 3.4 договору також встановлено, що дата поставки товару визначається згідно умов її поставки, що відображено в специфікаціях до договору, і відповідає вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року.
Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується в специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору).
Також, сторонами були підписані додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 14.01.2010 (з протоколом розбіжностей), № 2 від 27.07.2010, № 3 від 01.11.2010, № 4 від 28.12.2010, № 5 від 20.05.2011, № 6 від 08.07.2011, № 7 від 31.10.2011, № 8 від 02.11.2011, № 9 від 30.12.2011, № 10 від 16.02.2012, № 11 від 28.04.2012, № 12 від 17.07.2012, № 13 від 26.11.2012 і № 14 від 29.12.2012, якими узгоджені суми, предмети окремих поставок за договором, розміри оплат, змінені реквізити сторін.
В матеріалах справи містяться копії специфікацій до договору № ЦХП-20210 від 30.12.2009: №5 (термін постачання з 01.05.2012 до 31.05.2012 на суму 37835153,65 грн.), №12 (поставка з 01.11.2010 до 30.11.2010 на 39421079,12 грн.), №12а (поставка з 01.11.2010 до 30.11.2010 на - 6711118,21 грн.), №6 (поставка з 01.06.2012 до 30.06.2012 на 56422972,50 грн.), №12 (поставка з 01.12.2012 до 31.12.2012 на 77609334,12 грн.).
Оскільки позивач вважає, що за отриманий товар відповідачем несплаченою залишилась сума в розмірі 39443,61грн., він звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної суми.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Виходячи з вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до розділу 6 Договору позивач надав відповідачу наступні рахунки-фактури: ТОП10-1925 від 14.11.2010, ТОП12-467 від 29.05.2012, ТОП12-520 від 09.06.2012, ФАС12-3168 від 14.06.2012, ТОП12-1238 від 27.12.2012 та сповіщення № 15518 від 14.11.10, № 5547 від 29.05.2012, № 6167 від 09.06.2012, № 6276 від 14.06.2012, № 13755 від 27.12.2012 на загальну суму 36732184,90грн.
Статтею 52 Статуту залізниць України передбачено випадки, коли залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона виявила зазначені вище обставини або про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
За умовами договору поставка продукції здійснюються на умовах FСА, відповідно до яких датою поставки продукції вважається дата передачі товару у розпорядження перевізника. Оскільки, спірна продукція була відвантажена залізничним транспортом, продукція вважається поставленою з часу передачі залізниці до перевезення та оформлення квитанції про приймання вантажу.
Прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008р., із складанням "Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП. У випадку, коли виявлено недостачу товару, яка перевищує норми природної втрати та межі відносної похибки, яка застосовується у разі нерівноцінних методів вимірювання, покупець направляє телеграму постачальнику та вантажовідправнику. У подальшому копії телеграм прикладаються до претензійних матеріалів (пункт 4.3 договору).
При прийманні товару сторонами були складені акти прийому-передачі про фактичну кількість отриманого товару, а саме: комерційні акти АА№044089/17 від 18.06.2012 (накладна № 33771536, цистерна № 74036625, нестача - 369кг), АА№044090/18 від 18.06.2012 (накладна № 33771494, цистерна № 74733650, нестача - 335кг), АА№015017/1 від 15.06.2012 (накладна № 33716887, цистерна № 71041420, нестача - 136кг), АА№044088/16 від 12.06.2012 (накладна № 33716804, цистерна № 74085077, нестача - 367кг), АА№036523/34 від 31.12.2012 (накладна № 45473303, цистерна №79721452, нестача - 311кг), БН№756620/10 від 16.11.2010 (накладна № 33970810, цистерна № 74234048, нестача - 394кг), АА№037587/42 від 15.11.2010 (накладна № 33970809, цистерна № 74005752, нестача - 417кг), АА№020494/10 від 16.11.2010 (накладна № 33970856, цистерна № 74736786, нестача - 272кг), АА№045157/15 від 15.06.2012 (накладна № 33716861, цистерна № 74751223, нестача - 177кг), АА№016733/20 від 15.11.2010 (накладна № 33970813, цистерна № 79562922, нестача - 297кг), АА№036064/6 від 14.06.2012 (накладна № 33716903, цистерна № 74926346, нестача - 393кг), АА№036063/5 від 02.06.2012 (накладна № 33575259, цистерна № 73948143, нестача - 277кг), АА№037734/30 від 14.06.2012 (накладна № 33716911, цистерна № 73949737, нестача - 112кг). У вказаних комерційних актах зафіксована нестача товару без урахування природних втрат.
До справи додані акти приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП №36 від 19.06.2012, №37 від 19.06.2012, №30 від 16.06.2012, №33 від 13.06.2012, №074 від 03.01.2013, №37 від 17.11.2010, №81/1 від 16.11.2010, №20 від 17.11.2010, №16 від 16.06.2010, №114 від 16.11.2010, №26 від 15.06.2012, №23 від 03.06.2012, № 25 від 14.06.2012, №74 від 15.06.2012, в яких також підтверджується нестача дизельного палива у кількості 3793 кг. (з урахуванням природних втрат) на суму 39443,61 грн.
Для участі у складанні вказаних актів представники постачальника та відправника викликались телеграмами (№ 1780 від 18.06.2012, №3/601 від 18.06.2012, № 71 від 15.06.2012, №2 від 15.06.2012, № 1196 від 12.06.2012, №3/601 від 12.06.2012, № 1411 від 31.12.2012, №1/1 від 02.01.2012, № 488 від 16.11.2010, №27/101 від 16.11.2010, № 157 від 15.11.2010, №2214 від 15.11.2010, № 323 від 16.11.2010, №201 від 16.11.2010, № 538 від 15.06.2012, №4539 від 15.06.2012, № 349 від 15.11.2010, №32 від 15.11.2012, № 930 від 14.06.2012, №68/8 від 14.06.2012, № 2 від 02.06.2012, №68/1 від 02.06.2012, №541 від 15.06.2012, №2 від 15.06.2012.
Вищевказані акти приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП складені без представників постачальника та відправника в зв'язку з тим, що на виклик згідно направлених телеграм вони не з'явились.
На підставі комерційних актів та актів приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП відповідач направив позивачу претензії № 4703-53 від 26.06.2012, № 4703-54 від 26.06.2012, № 4703-55 від 26.06.2012, № 4703-58 від 30.06.2012, № 4703-59 від 30.06.2012, № 4703-141 від 31.12.2012, № 4703-50 від 26.06.2012, № 4703-81 від 30.11.2010, № 4703-80 від 30.11.2010, № 4703-78 від 30.11.2010, № 4703-79 від 30.11.2010, № 4703-52 від 26.06.2012 щодо недостачі дизельного палива у кількості 3793 кг на суму 39443,61 грн.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Господарський суд вірно вказав у рішенні, що комерційні акти та акти про прийняття позивачем не оскаржувались. Комерційні акти та акти про прийняття складені згідно з ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України та Правилам складання актів. В зв»язку з викладеним господарським судом вони правомірно визначені належними доказами у справі.
Відповідно до комерційних актів та актів про технічний стан вагонів, які знаходяться в матеріалах справи, цистерни на станцію призначення прибули у справному стані, із справними ЗПУ вантажовідправника, без ознак доступу до вантажу при перевезенні. Тобто перевезення було справним, недостача вантажу виникла не з вини перевізника, факт недостачі підтверджено належними доказами. У відповідності до умов договору Відповідач також своєчасно повідомляв позивача про встановлення недостачі дизельного палива при прийнятті та необхідність прибуття представника постачальника, що підтверджено копіями телеграм, а також пред'являв претензії за понаднормову недостачу дизельного палива (копії претензій знаходяться в матеріалах справи).
Посилання апелянта на умови поставки товару та перехід ризиків до покупця з часу передачі вантажу органу транспорту як підставу для звільнення від відповідальності за недостачу вантажу судом відхиляються, оскільки, як встановлено судами, відсутні ознаки втрати вантажу під час перевезення. Тому колегія суддів доходить до висновку про неправильне визначення маси вантажу саме вантажовідправником та недовантаження цистерн до передачі органу транспорту.
Таким чином, залізницею надано належні докази, що підтверджують отримання вантажу з недостачею, а тому ДП "Придніпровська залізниця" правомірно здійснено оплату виходячи із фактичної кількості отриманих нафтопродуктів.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач правомірно недоакцептував вартість недопоставленого дизельного палива та здійснив оплату, виходячи із фактичної кількості отриманих нафтопродуктів.
Посилання позивача, як на доказ, на акти Вінницької ТПП від 15.06.2012р. № В-160/1 та № В-160/2, відповідно до яких нібито виключається можливість недовантаження товару позивачем, не приймаються судом до уваги. Складання актів торгово-промисловою палатою в обов'язковому порядку ст.129 Статуту залізниць України та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України не передбачено. Вказані акти, складені Вінницькою торгово-промисловою палатою при відвантаженні частини спірного вантажу на дві відправки (т.2, а.с. 13,14) знайшли правильну оцінку в рішенні господарського суду судом наряду з іншими доказами.
З урахуванням всіх наявних у справі доказів, їх оцінки в сукупності та згідно вказаних вище нормативних актів господарський суд правомірно не прийняв до уваги акти зазначених експертиз.
Отже, апеляційний суд вважає правомірними висновок суду першої інстанції про доведеність нездійснення поставки позивачем відповідачу дизельного пального на суму 39443,61грн.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. у справі № 904/4634/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В. Чоха
Суддя С.Г. Антонік
Постанова виготовлена в повному обсязі 16.12.2013 року.