79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" грудня 2013 р. Справа № 914/2742/13
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Арніка"
на рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року
у справі № 914/2742/13
за позовом: ТзОВ "Донбасінформзв'язоксервіс", м. Донецьк
до відповідача: ТзОВ "Арніка", м. Львів
про стягнення 530 275,21 грн.
за участю представників:
від позивача: Коцовська І.С. - представник
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.Л..
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року у справі № 914/2742/13 (суддя Щигельська О.І.) задоволено позовні вимоги ТзОВ "Донбасінформзв'язоксервіс": стягнуто з ТзОВ "Арніка" на користь ТзОВ "Донбасінформзв'язоксервіс" - 501 309,15 грн. основного боргу, 28 966,06 грн. 3% річних та 10 605,50 грн. судового збору..
Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та відповідач факт виконання позивачем робіт не оспорює та повністю підтверджує, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами, а також не заперечив факт нарахування позивачем 3 % річних.
Також, місцевий господарський суд у рішенні відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТзОВ "Арніка", оскільки такі дії приведуть до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу та зупинить виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні відмовив у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців рівними частинами, оскільки останнім не доведено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, що також не позбавляє відповідача можливості в подальшому звернутись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Арніка" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 2 595,83 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. Крім цього, апелянт просить задоволити клопотання ТзОВ "Арніка" про надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців рівними частинами по 52 767,94 грн. щомісячно.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що позивач здійснюючи розрахунок 3% річних за 654 дні прострочки, визначив початок періоду прострочки з 02.08.2011 року, тобто з наступного дня після підписання актів виконаних робіт. Однак, згідно п. 2.2 Договору № 1056-06/2010 від 01.06.2010 року укладеного між сторонами, ТзОВ «Арніка» повинно здійснити остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів від дати підписання акту приймання виконаних робіт.
Оскільки, акт приймання виконаних робіт було підписано сторонами 01.08.2011 року, то враховуючи положення п. 2.2 договору - 3 % річних слід нараховувати з 15.08.2011 року. З огляду на наведене, апелянт вважає, що сума 3 % річних повинна складати 26 370,23грн..
Також, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги та фактично розглянуте клопотання відповідача про розстрочення боргу, оскільки в резолютивній частині рішення не прийнято рішення щодо клопотання відповідача про розстрочку боргу. Судом не досліджено всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення про розстрочення боргу, лише в мотивувальній частині рішення зазначено, що клопотання не підлягає задоволенню з підстав не доведення обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Окрім того, господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність вини відповідача у виникненні боргу, який виник через заборгованість замовника перед ТзОВ «Арніка» за договором генпідряду на проектування «Стадіону на вул. Стрийській - кільцевій дорозі у м. Львові», внаслідок чого відповідач не зміг здійснити повний розрахунок з позивачем через погіршення свого фінансового стану.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 439/11-2013 від 18.11.2013 року проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарську суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, у відзиві позивач зазначає, остаточна здача робіт була здійснена позивачем 01.08.2011 року - в дату підписання Акту здачі - приймання проектно-дослідницької продукції від 01.08.2011 року. А тому, виходячи з положень частини 1 статті 854 ЦК України, 02.08.2011 року відповідач повинен був оплатити обумовлену вартість виконаних робіт. Однак відповідач, прийнявши проектні роботи на підставі вищевказаного акту, не оплатив вартість виконаних робіт ні 02.08.2011р., ні в будь-яку іншу дату, що свідчить про порушення ним частини 1 статті 854 ЦК України.
Вищевказане прострочення грошового зобов'язання стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення заборгованості на 10 місяців рівними частинами по 52 767,94 грн. щомісячно, позивач вважає, що враховуючи приписи ст. 121 ГПК України та положення пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Однак, відповідачем не подану суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обставини неможливості виконання рішення відповідачем, фінансовий стан та відсутність грошових коштів на банківськх рахунках.
Ухвалою від 28.11.2013 року апеляційний господарський суд за клопотанням відповідача відклав розгляд даної справи на 12.12.2013 року. Відповідач в судове засідання 12.12.2013 року явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 року між ТзОВ "Донбасінформзв'язоксервіс" (підрядник) та ТзОВ "Арніка" (замовник) укладено договір на виконання комплексу проектних робіт № 1056-06/2010 (а.с. 67), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) підрядник зобов'язується за завданням замовника, власними чи залученими силами виконати визначені проектні роботи на об'єкті "Стадіон на вул. Стрийській - кільцевій дорозі у м. Львові" і передати документацію замовнику, а замовник - прийняти документацію і оплатити виконані підрядником роботи відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, при завершенні робіт підрядник передає замовникові документацію для розгляду й підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.
Оплата вартості робіт, відповідно до п. 2.2 договору, здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно до пред'явленого останнім рахунка в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт , що становить 501309,14грн. протягом 10 банківських днів від дати підписання цього договору та остаточний розрахунок - протягом 10 банківських днів від дати підписання акту приймання виконаних робіт згідно з п.1.1 цього договору.
Підрядником взяті на себе за договором зобов'язання виконано, що підтверджується підписаним представниками сторін актом здачі-приймання проектно-дослідницької роботи від 01.08.2011 року (а.с. 12), вартість виконаних робіт за яким становить 501 309,15грн.
Не зважаючи на те, що вказаний акт підписаний замовником без зауважень, виконані роботи ним у встановлений строк не оплачено. 17.05.2013 року позивачем на адресу ТзОВ "Арніка" надіслано претензію №205/05-2013 від 16.05.2013р. (а.с. 14), (отримана адресатом 21.05.2013 року - а.с. 16), яка залишена останнім без відповіді, а вимога про оплату вартості виконаних проектних робіт в розмірі 501 309,15 грн. - без задоволення. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарські зобов'язання між позивачем та відповідачем, відповідно до ст. 174 ГК України, виникли з господарського договору № 1056-06/2010 від 01.06.2010 року, який підлягає під регулювання § 4 глави 61 ЦК України "Підряд на проектні та пошукові роботи".
Відповідно до положень ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч. 1 ст. 890 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Згідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечено, що позивачем роботи за договором на виконання комплексу проектних робіт № 1056-06/2010 від 01.06.2010 року виконано в повному обсязі. Зведений кошторис на проектні роботи із створення інженерних систем об'єкту "Стадіон на вул. Стрийській - кільцевій дорозі у м. Львові" (додаток № 1 (а.с. 72)), кошториси на проектні роботи (додатки № 1.2, 1.4 - 1.8 (а.с. 76, 78-83)) та акт здачі-приймання проектно-дослідницької роботи від 01.08.2011 року (а.с. 12) підписані замовником та підрядником, а також скріплені печатками.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частино 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, тобто, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Положення ч. 1 ст. 889 ЦК України передбачають, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки відповідачем прийнято виконанні позивачем роботи та не здійснено у встановлені строки оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача 501 309,15 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Окрім цього, позивач у позовній заяві (з врахуванням уточнення позовної заяви (а.с. 52)) просить стягнути з відповідача 28 966,06 грн. три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 02.08.2011 року по 04.07.2013 року.
Місцевий господарський суд погодився з розрахунком позивача та задоволив вимогу позивача про стягнення з відповідача 28 966,06 грн. три відсотки річних від простроченої суми.
Однак колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.2 договору, оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно до пред'явленого останнім рахунка в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт, що становить 501 309,14 грн. протягом 10 банківських днів від дати підписання цього договору та остаточний розрахунок - протягом 10 банківських днів від дати підписання акту приймання виконаних робіт згідно з п.1.1 цього договору. Акт здачі-приймання проектно-дослідницької роботи від 01.08.2011 року (а.с. 12) підписаний замовником та підрядником 01.08.2011 року.
Отже, кінцева оплата по договору повинна бути здійснена не пізніше 14.08.2011 року, а тому відповідно з 15.08.2011 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання. 17.05.2013 року позивачем на адресу ТзОВ "Арніка" надіслано претензію №205/05-2013 від 16.05.2013р. (а.с. 14).
З огляду на наведе, колегія суддів перевіривши розрахунок відповідача трьох відсотків річних приходить до висновку, що до стягнення підлягає 26 370,23 грн. три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 15.08.2011 року по 16.05.2013 року. Отже, місцевим господарським судом зайво стягнено з відповідача на користь позивача 2 595,83 грн. три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 15.08.2011 року по 16.05.2013 року та судовий збір за позовом у розмірі 51,97 грн..
Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців рівними частинами по 52 767,94 грн. щомісячно, колегія суддів вважає, що у такому слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначено у п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 (із змінами і доповненнями), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, відповідачем лише наведено формальні обставини, які на його думку та переконання утруднюють виконання судового рішення, однак, належних та допустимих доказів в порядку ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставини ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подав.
Також, погоджується колегія суддів з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні зави позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Крім цього, позивачем не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Арніка" задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року у даній справі в частині стягнення з ТзОВ "Арніка" 2 595,83 грн. три відсотки річних та 51,97 грн. судового збору за позовом - скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
В позові про стягнення з ТзОВ "Арніка" 2 595,83 грн. три відсотки річних та в частині стягнення 51,97 грн. судового збору за позовом - відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс" (83062, м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, буд.140А, код ЄДРПОУ 24453663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" (79005, м. Львів, вул.І.Франка, буд.61, код ЄДРПОУ 19161852) - 861,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
5. У задоволенні клопотання ТзОВ "Арніка" про надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців рівними частинами по 52 767,94 грн. щомісячно - відмовити.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.
суддя Давид Л.Л.
суддя Данко Л.С.