ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2013 року 10:56 № 826/17762/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 13.09.2013 р.)
від відповідача: Прокофєва Л.С. (довіреність від 05.08.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_4
до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0000871701,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0000871701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 35 498,35 грн. за основним платежем.
Позивач зазначає, що вищенаведене нарахування проведено у зв'язку з тим, що на думку відповідача позивачем занижено дохід на суму 236 655 грн. за наслідками продажу позивачем автомобіля LEXUS. В контексті наведеного позивач зазначає, що задекларував свій дохід від продажу автомобіля на суму 1 000 грн. та сплатив ПДФО у розмірі 150 грн. Натомість, ринкова вартість автомобіля, встановлена у звіті про оцінку, склала 237 655 грн. Позивач зазначає, що за висновком ДПІ саме з цієї суми позивач мав сплатити ПДФО у розмірі 35 648 грн.
У той же час, не погоджуючись з проведеним нарахуванням податку позивач зазначає, що розмір ПДФО від продажу автомобіля було ним розраховано відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон про ПДФО), а саме на підставі фактично отриманого доходу від продажу автомобіля. Факт отримання доходу саме у зазначеному вище розмірі, як зазначає позивач, підтверджується довідкою-рахунком від 04.08.2010 р. При цьому податок, як зазначає позивач, був своєчасно і в повному обсязі сплачений.
Позивач при цьому наголошує, що Законом про ПДФО не було передбачено, що дохід від продажу рухомого майна визначається на рівні ринкової вартості. Позивач також зазначає, що відповідач безпідставно посилається в акті перевірки на абзац другий п. 1.2. Закону про ПДФО, оскільки у цій нормі йдеться про майно, передане платником податку за довіреністю іншій особі.
Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки та запереченнях на позов вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: 01024, АДРЕСА_1).
За результатами перевірки складено акт від 10.09.2013 р. № 50/26-55-17-01/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).
Перевірка проведена на підставі п. 78.1.7. ПК України у зв'язку з поданою заявою про зняття з обліку ф. 8-ОПП.
Перевірка проведена за період з 01.07.2010 р. по 10.09.2013 р. Перевірка проводилась з 04.09.2013 р. по 10.09.2013 р.
В ході перевірки встановлено, що позивачем в 2010 році в органах МРЕВ-6 м. Києві знято з обліку для реалізації транспортний засіб LEXUS ES 350, 2008 року виписку, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_5.
Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2010 рік, поданої до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 26.06.2013 р. № НОМЕР_4, сума доходу, отриманого від продажу транспортного засобу становить 1000 грн., та сума утриманого податку - 150 грн.
Зазначено, що ДПІ направлено запит до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 27.06.2013 р. за № 319/9/17-01-09 щодо надання копії акту (висновку) з експертної оцінки транспортного засобі, із зазначенням дійсної (ринкової) вартості транспортного засобу (легкового автомобіля), який взятий на облік органами ДАІ, та відчужено за даними МРЕВ-6 м. Києва позивачем.
Листом ГУ МВС України в м. Києві Управлінням Державтоінспекції від 16.07.2013 р. № 10/18454вх (вх.. № 1184/9 від 19.07.2013 р.) надіслано копію звіту про оцінку дорожнього транспортного засобу від 04.08.2010 р. та копію довідки-рахунку від 04.08.2010 р. № 159461.
Відповідно до звіту про оцінку вартість транспортного засобу становить 237 655,70 грн. Згідно довідки-рахунку від 04.08.2010 р. та податкової декларації за 2010 р., поданої 26.06.2013 р., в якій відображено суму доходу від продажу транспортного засобу, вартість транспортного засобу становить 1000 грн.
В контексті наведеного ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно з п. 1.2. Закону про ПДФО: «Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами….» «З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.
При цьому, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 632 ЦК України «якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору».
З урахуванням наведеного та Порядку визначення «звичайної ціни» транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, ДПІ зазначає в Акті перевірки, що з метою оподаткування ціна, зазначена у графі «вартість» довідки-рахунку, повинна бути не нижчою від оціночної вартості такого майна.
Таким чином, вартість транспортного засобу згідно звіту про оцінку становить 237 655,70 грн.
Як надалі зазначає ДПІ в Акті перевірки, автомобіль продано за ціною нижче ринкової вартості. Різниця між ціною продажу та ринковою вартістю становить 236 655,70 грн. Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, ПДФО із суми 236 655,70 грн. не утримано та до бюджету не сплачено.
Надалі, посилаючись на приписи п. 54.3. ПК України щодо обв'язку контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з п. 54.3.2. ПК України дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, а також на приписи п. 12.1. Закону про ПДФО та п/п. 7.1. цього ж Закону щодо ставки податку, ДПІ зазначає, що на підставі п. 1.3., п. 4.1., п/п. 4.2.6., п/п. «в» 17.2. Закону про ПДФО за результатами перевірки донараховано податкових зобов'язань по ПДФО за 2010 рік в сумі 35 498,35 грн. В контексті наведеного ДПІ у висновках акту перевірки посилається на порушення позивачем п. 1.2., п. 1.3., п. 4.1., п/п. 4.2.6., п/п. 7.1. Закону про ПДФО.
На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, з налізу наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в даному випадку автомобіль був проданий через оформлення довідки-рахунку фізичною особою (позивачем) іншій фізичній особі без участі посередників.
Згідно з пунктом 1.2 Закону про ПДФО дохід, це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.
Відповідно до підпункту "ж" пункту 1.3 Закону про ПДФО, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Пунктом 1.6. Закону про ПДФО передбачено, що загальний оподатковуваний дохід, це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Відповідно до п. 1.18. Закону про ПДФО, рухоме майно, це майно, відмінне від нерухомого.
Пунктом 2.1 Закону про ПДФО передбачено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Згідно з п. 3.1. цього Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. (п. 4.1. Закону про ПДФО).
Відповідно до підпункту 4.2.6 Закону про ПДФО, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.
Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, врегульовано статтею 12 Закону про ПДФО.
Пунктом Закону про ПДФО передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Відповідно, ставка податку для оподаткування доходу платника податку, отриманого від продажу об'єкта рухомого майна (автомобіля), протягом звітного податкового року становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, що визначено пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Відповідно до п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. У той же час, на наявність вищевказаних обставин позивач під час розгляду справи не зазначає та на такі обставини не посилається.
Відтак, виходячи з аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що оподаткуванню підлягає дохід, фактично отриманий від продажу рухомого майна, чим правомірно керувався позивач при продажу автомобіля, сплативши виходячи з фактично отриманої суми доходу податок у розмірі 15% (за звичайними правилами).
Наведені вище норми податкового законодавства не містять приписів, які б визначали, що з метою оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, береться до уваги не вартість предмету продажу за угодою та фактично отримана сума доходу від продажу за угодою, а оціночна/експертна вартість рухомого майна.
При цьому, суд звертає увагу, що Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не є законом про оподаткування і не може змінювати норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Посилання ДПІ як на підставу донарахування податку на положення абзацу другого п. 1.2. доходу є помилковими, оскільки, наведена норма стосується визначення оподатковуваного доходу за інших обставин. Як зазначалося вище, відповідно до застосованої ДПІ норми, з метою оподаткування до доходів платника податку також включаються звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності. В даному випадку настання таких обставин податковим органом не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представники позивача у судовому засіданні не наполягали.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов ОСОБА_4 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: 01024, АДРЕСА_1) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0000871701, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А.Кармазін
Повний текст постанови складений та підписаний 16.12.2013 р.