ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2013 року 08:20 № 2а-6024/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 листопада 2010 року № 0003771705/0,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 листопада 2010 року № 0003771705/0, відповідно до якого позивачці визначено суму податкового зобов'язання з ПДФО у розмірі 15 011,17 грн. за основним платежем та 30 022,34 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2011 (справа № 2а-6024/11/2670) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду від 11.07.2011 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 касаційну скаргу позивача задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 11.07.2011 і ухвалу апеляційної інстанції від 23.08.2012, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до ухвали від 14.11.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Окружного адміністративного суду м. Києва та призначено розгляд справи.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що між нею (орендарем) та громадянином Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (орендодавець) було укладено договір оренди приміщення в ТЦ «Олімпійський». Орендодавець є власником приміщення та має отриманий в Україні ідентифікаційний номер платника податків 238421977. Договором, як зазначає позивачка, передбачено, що вона виконує представницькі функції орендодавця відносно зазначеного договору перед органами податкової інспекції, орендар є податковим агентом і несе відповідальність за отримання і перерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% згідно, як зазначає позивачка, недискримінаційної статті 25 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (про усунення подвійного оподаткування). Нарахувавши податок, як зазначає позивачка, податковий орган не врахував положення п. 7.1., п. 7.3., п/п. 9.11.3. та п. 21.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. 1, 7, 25 вказаної Конвенції, п. 56.21. ПК України, а тому, як вважає позивачка, відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачкою п/п. 8.1.1., п. 19.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Враховуючи наведене позивачка просить задовольнити позов.
Відповідач, отримавши 18.11.2013 р. ухвалу судді про прийняття справи до провадження та призначення розгляду справи, у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, не повідомив. У зв'язку з цим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розпочати розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.
При цьому, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
ДПІ у Деснянському районі м. Києва, правонаступником якого є ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено позапланову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності нарахування і сплати податків і зборів фізично особою - підприємцем ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_1) за період з 20.05.2008 р. по 30.06.2010 р.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2010 р. № 6833/17-05-2968917145 (далі - Акт перевірки).
Зазначається, що позивачка зареєстрована у статусі фізичної особи підприємця відповідно до свідоцтва від 20.05.2008 р. Взята на податковий облік 22.05.2008 р. Місце здійснення діяльності - м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, ТЦ «Олімпійський». Зазначено, що позивачка не реєструвалася платником ПДВ.
Зазначається, що в період з 01.06.2008 р. по 30.06.2010 р. позивачка застосовувала спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 та була платником єдиного податку.
Відносно дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон про ПДФО), розідму 4 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. (далі - Декрет № 13-92), в Акті перевірки зазначається, що у період, який перевірявся, з 20.05.2008 р. по 31.05.2008 р. СПД ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до вищевказаного закону. Декларації про доходи до ДПІ не подавались.
Зазначено в Акті перевірки, що позивачка не використовувала працю найманих працівників.
За результатами перевірки встановлено порушення п. 4 ст. 14 р. 4 вказаного Декрету № 13-92 та п «б» п/п. 4.1.4. Закону про ПДФО.
В контексті наведеного зазначається, що позивачка орендувала приміщення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, ТЦ «Олімпійський». Згідно договору оренди № 3/1 від 01.02.2010 р. приміщення належить громадянину Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, та являється нерезидентом. Повідомлення про визначення резидентського статусу на перевірку не надано.
У взаємозв'язку з наведеним, в Акті перевірки зазначається, що згідно з п/п. 9.11.1. Закону про ПДФО доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Як надалі зазначається в Акті перевірки, відповідно до п/п. п/п. 9.11.3. Закону про ПДФО, якщо зазначені у п/п. 9.11.1. доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.
Зазначається, що СГД-ФО ОСОБА_1 являлась податковим агентом ОСОБА_4 (ід.код. НОМЕР_2).
У зв'язку з цим зазначається, що відповідно до п. 7.3. Закону про ПДФО, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1. вищевказаного Закону, тобто 30%, від будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб.
Згідно сум утриманого податку за формою 1ДФ СНД-ФО ОСОБА_1 в період з 01.02.2010 р. по 30.06.2010 р. виплачувала ОСОБА_4 плату за оренду, податок з якої нараховувала, утримувала та перераховувала в бюджет за ставкою 15%.
Таким чином, як приходить до висновку ДПІ в Акті перевірки, за результатами перевірки встановлено порушення п/п. 8.1.1., п/п. «а» п. 19.2. Закону про ПДФО, СГД-ФО ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету ПДФО, виплачених нерезидентам на суму 15011,17 грн. (100 074,48 грн. * 15% = 15011,17 грн.).
На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Оподаткування доходів фізичних осіб в період виконання вказаних вище операцій регулювалося Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Згідно з п. 2.1. Закону про ПДФО платниками податку є, зокрема, нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
В контексті наведеного, слід зазначити, що дохід з джерелом його походження з України, це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: доходів від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України; (п/п. «е» п. 1.3. Закону про ПДФО).
При цьому, відповідно до п/п. 1.20.2. Закону про ПДФО, фізична особа - нерезидент, це фізична особа, яка не є резидентом України.
У свою чергу та у взаємозв'язку з наведеним, п/п. 1.20.1. зазначеного Закону визначено, що фізична особа - резидент, це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Пунктом 3.2. Закону визначено, що об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Особливості оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, регламентовано п. 9.11. Закону про ПДФО.
Підпунктом 9.11.1. Закону про ПДФО передбачено, що доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.
Згідно з п/п. 9.11.3. Закону - якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.
Відповідно до п/п. 9.1.3. Закону про ПДФО надання в оренду нерухомості, що належить юридичній або фізичній особі - нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу - резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від оподаткування.
При цьому, податковий агент, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 статті 1 Закону N 889-IV).
Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок (п/п. «а» п. 19.2. Закону про ПДФО).
Щодо ставки оподаткування, то відповідно до п. 7.3 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів (в т. ч. орендної плати), нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону, тобто за винятком доходів визначених у цьому підпункті окремо - процентів, дивідендів, роялті, при нарахуванні яких ).
Тобто, в контексті оподаткування операцій доходів нерезидента у вигляді орендної плати, ставка податку за загальним правилом становить 30% від об'єкта оподаткування.
У той же час, відповідно до п/п. «а» п. 20.2. Закону про ПДФО фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи: при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону).
У свою чергу, відповідно до п/п. 17.1.9. Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Водночас, слід зазначити, що відповідно до п. 21.1 Закону про ПДФО, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
Між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії 10.02.1993 р. підписана Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набрала чинності для України 11.08.93 р.
Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (ст. 1).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.
Термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об'єднання осіб, але відповідно до пункту 2 цієї статті не включає партнерство (ст. 3 Конвенції).
Термін «громадянин» означає у відношенні Сполученого Королівства будь-якого британського громадянина або будь-якого британського суб'єкта, що не має громадянства будь-якої країни або території Співдружності, при умові, що він має право на проживання у Сполученому Королівстві, і будь-яку юридичну особу, партнерство, асоціацію або іншу організацію, що одержала свій статус як така за діючим законодавством Сполученого Королівства (ст. 3 Конвенції).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Конвенції громадяни Договірних Держав не будуть підлягати в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаною з ним вимогою, які є другими або більш обтяжливими, ніж оподаткування і пов'язана з ним вимога, яким піддаються або можуть піддаватися громадяни цієї другої Держави за тих же обставин.
Пунктом 1. ст. 6 Конвенції передбачено, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Пунктом 3 при цьому передбачено, що положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходу, одержаного від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.
При цьому, статтею 3 Конвенції "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника.
Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування було визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (далі - Порядок).
Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.
Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.
Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Таким чином, аналіз положень Конвенцій та зазначеного вище Порядку свідчить, що для цілей застосування пільгового режиму оподаткування доходів із джерелом їх походження з України буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір.
В даному випадку представником позивачки до матеріалів справи надано копію паспорту контрагента позивачки, з якого вбачається, що контрагент є британським громадянином (British citizen), тобто резидентом Сполученого Королівства, а відтак суд приходить до висновку про правомірність застосування позивачкою пільгового режиму оподаткування доходів, виплаченого вказаній фізичній особі.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що висновки Акту перевірки не враховують фактичних обставин відносно резидентності контрагента позивачки та не ґрунтуються на наведених вище вимогах законодавства, а відтак не можуть бути підставою для донарахування позивачці податкових зобов'язань та штрафних санкцій за спірними операціями.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_1) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 листопада 2010 року № 0003771705/0.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А.Кармазін