17 грудня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/2773/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, -
Державна податкова інспекція у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про припинення підприємницької діяльності.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову, однак відповідач зазначеним правом не скористався.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з 23.03.2012 року(а.с. 5-6) та взятий на облік як платник податків з 26.03.2012 року(а.с. 7).
Відповідач більше одного року не подає до органів Державної податкової інспекції податкові декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків, які передбачені чинним законодавством, при цьому заборгованість по платежах відсутня(а.с.8-9).
Згідно з п. 15.1 ст. 15, п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі Податковий кодекс) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Судом встановлено, що відповідач не виконує вимоги п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а саме: не подає протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, що є підставою для припинення його підприємницької діяльності, тому позовні вимоги позивача є правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
З огляду на викладене вище суд вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Згідно ч.1 ст.256 КАС України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
4. Копію постанови направити сторонам.
5.Копію постанови направити державному реєстратору для виконання.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Боднарюк