21 листопада 2013 р. Справа № 804/13682/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняБринзі О.В.
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Щеглов М.М., Борисова Ю.В. Немченко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013р. №0003902204, -
16.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» звернулося з позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013р. №0003902204.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевірка проведена податковим органом з порушенням вимог п.78.1 ст. 78 ПК України, лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача - ПНВП «Техніка», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Екоспан Сервіс», ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур» за якими дії податкової інспекції судовими рішеннями визнані протиправними, а дані фінансово-господарської діяльності та податкового обліку вказаних контрагентів були відновлені, при цьому, позивач зазначає, що надав до перевірки всі необхідні документи : реєстри податкових накладних, угоди, контракти, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку, акти виконаних робіт тощо. За викладених обставин, позивач вважає, що висновки акту перевірки від 17.09.2013р. є невмотивованими, хибними та такими, що не відповідають дійсності, а тому просить скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків, викладених в акті перевірки.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що у ході проведення перевірки податковим органом було встановлено нереальність здійснення господарських відносин позивача, а саме: відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу: ПНВП «Техніка», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Екоспан Сервіс», ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур» - ТОВ НАДІЯ» за результатами якої складено акт від 17.09.2013р. Як зазначив представник відповідача вказані висновки зроблені у ході аналізу інформаційних баз податкової інспекції якими встановлено відсутність у вищевказаних контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання товарів, зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничих баз, складських приміщень, що унеможливлює здійснення вказаними підприємствами господарської діяльності. Окрім того, представник відповідача зазначив, що позивач також і не надав до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи,накладні та інші) або будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару, не можливо було дослідити і за рахунок кого та яким чином відбувалося транспортування товару, а також підтвердити факт поставки товару, а тому господарські операції між позивачем та вказаними вище контрагентами не містять у своїй суті економічної та ділової мети, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 377329,72 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що винесене податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення 03.10.2013р. відповідає вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.11.2013р.
Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» 16.09.1991р. зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Косіора, буд.35 кв.2, перебуває на обліку у Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 15.10.2013р., копією довідки статистики від 30.05.2012р. (а.с. 51-52, 60 том 2).
У період з 04.09.2013р. по 10.09.2013р. органами державної податкової служби на підставі наказу №279 від 04.09.2013р., відповідно до п.79.2 ст.79 та обставин, визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВП «НАДІЯ» щодо господарських відносин з ПНВП «Техніка» за вересень 2012р., ПП «Екоспан Сервіс» за жовтень 2012р., ПП Транс-Атлантіка Сервіс» за квітень, травень, липень 2012р., ПП «Мегіур» за червень, липень 2012р. ТОВ «Дадактика» за травень, червень, липень 2012р. за результатами якої складено акт від 17.09.2013р. №586/2204/13425445 за висновками якого були встановлені наступні порушення:
- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «НАДІЯ», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу: (ПНВП «Техніка», ПП «Екоспан Сервіс», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Мегіур», ТОВ «Дадактика») - ТОВ «НАДІЯ»;
- в порушення п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України занижено податок на додану вартість у квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні 2012р. на суму 377329,72 грн. (а.с.15-48 том 1).
Позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, які були розглянуті податкового інспекцією та висновки, викладені в акті визнано правомірними, що підтверджується відповіддю на акт перевірки від 30.09.2013р. (а.с.50-54,57-60 том 1).
В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.10.2013р. №0003902204 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 471662,15 грн. за основним платежем - 377329,72 грн., за штрафними санкціями - 94332,43 грн. (а.с.61 том 1).
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.
Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, які також були досліджені і у ході перевірки посадовою особою податкової інспекції, позивачем були укладені наступні договори, а саме:
- договір поставки №17-05/2012 від 17.05.2012р. укладений з ПП «Мегіур» (постачальником) за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити позивачеві товар (будівельні матеріали) згідно заявок позивача (а.с.93 том 1);
- договір поставки №02-08/2012 від 02.08.2012р. укладений з ПНВП «Техніка» (постачальником) за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити товар (витратомірні пристрої, бокс монтажний, блок вентильний датчику перепаду тиску та інші матеріали) у відповідності з накладною (а.с.112 том 1);
- договір поставки №1505/2012 від 01.10.2012р. укладений з ПП «Екоспан-Сервіс» (постачальником) за умовами якого постачальник брав на себе зобов'язання передати у власність позивача матеріали та обладнання на замовлення позивача (а.с.130-131 том 1);
- договір поставки №03-05/2012 від 03.05.2012р. укладений з ТОВ «Дидактика» (постачальником) за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність позивачеві матеріали згідно заявки позивача (а.с.141 том 1);
- договір №03-04/2013 від 03.04.2012р. укладений з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (виконавцем) за умовами якого виконавець приймає на себе виконання будівельно-монтажних, проектних, ремонтно-наладочних, науково-вишукувальних робіт (а.с.176 том 1).
Факти реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами у перевіряємий період підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями відповідних договорів поставки, виконання робіт, копіями видаткових накладних, копіями накладних та податкових накладних, копіями актів здачі-прийомки виконаних робіт, копіями актів прийомки виконаних підрядних робіт, а також копіями платіжних доручень про сплату позивачем за придбаний товар та виконані роботи за вищевказаними договорами, де у складі вартості придбаного товару(робіт, послуг) позивачем, у тому числі було сплачено і суми ПДВ (а.с.93-250 том 1, а.с.1-49 том 2).
Вказана будівельні матеріали були використані підприємством позивача у своїй господарській діяльності у відповідності до основних видів діяльності, що підтверджується укладеними позивачем договорами поставки, договорами підряду(а.с.77-249 том 2, а.с.1-89 том 3).
Факти можливості виконання будівельних робіт позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями дозволів на виконання будівельних робіт, копією штатного розпису на 2012р. копією звіту з праці з січня по листопад 2012р. копіями трудових книжок працівників з відповідним фахом(а.с.90-136 том 3).
Наявність обладнання та матеріалів у позивача, факти транспортування товару підтверджується копією договору транспортування, укладеного між позивачем та ПП «АВТарк» № 22/10 від 30.04.2012р., копіями оборотно-сальдових відомостей, копіями товарно-транспортних накладних, наявні у справі (а.с.147-171 том 3).
Отримання позивачем прибутку за вказаними операціями та у спірний період підтверджується поданими до податкової інспекції податковими деклараціями з податку на прибуток за 3 квартали 2012р., півріччя 2012р. та за 2012р.(а.с.138-146 том 3).
Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.
Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, у акті від 17.09.2013р. зроблено висновки про те, що на підставі аналізу інформаційних баз податкової інспекції актів перевірок вищезазначених контрагентів позивача встановлено, що вказані угоди не спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед позивачем, а лише для збільшення податкового кредиту, оскільки контрагенти позивача не мали трудових та матеріальних ресурсів, виробничих баз, складських приміщень, що унеможливлює здійснення контрагентами позивача господарської діяльності, при цьому, також зазначено про те, що позивачем до перевірки не було надано документів, підтверджуючих транспортування товару (ТТН, ін.) або будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару (а.с. 15-47 том 1).
Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 17.09.2013р., податковим органом в основу встановленого порушення позивачем норм податкового законодавства України було покладено висновки актів перевірок контрагентів позивача, якими було встановлено наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності вищевказаними контрагентами позивача у спірний період, у зв'язку з чим зроблені висновки, що наявні у позивача первинні документи не підтверджують факту здійснення операцій по ланцюгу на подальшу реалізацію ТМЦ, при цьому, також зазначено, що позивачем не були надані до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні та інші)- (а.с.15-47 том 1).
Проте, як вбачається зі змісту договорів поставки, позивач не брав на себе зобов'язання по транспортуванню товару, такі зобов'язання були покладені на постачальників, тобто контрагентів позивача(а.с.93,112, 130-131,141 том 1).
З огляду на наведене, є безпідставними твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки позивач не брав на себе зобов'язання по поставці товару, а тому у останнього і не можуть бути відповідні наявні товарно-транспортні накладні, так як позивач товар не перевозив.
Також, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.
В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки.
При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.
До того ж, на вимогу суду позивачем були надані копії відповідних товарно-транспортних документів, які підтверджують транспортування товару на адресу позивача контрагентами позивача - ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур», ПНВП «Техніка» (а.с.150-160 том 3).
Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків актів перевірок контрагентів позивача, складених ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.
Водночас, судом не можуть бути покладені в основу даної постанови, судові рішення щодо прав та обов'язків контрагентів позивача, на яких наполягає позивач, оскільки вказані судові рішення стосуються лише прав та обов'язків контрагентів позивача, не встановлюють будь-яких обставин щодо прав та обов'язків саме позивача, позивач не був учасником вказаних судових процесів, а тому вони не можуть служити підставами для звільнення від доказування у даній справі у розумінні норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав відсутності у позивача ТТН, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат і у подальшому формування податку на прибуток у разі відсутності товарно-транспортних накладних та порушень, які вчинені контрагентами позивача, встановлених іншими податковими інспекціями по ланцюгу постачання товарів з урахуванням того, юридична відповідальність носить індивідуальний характер згідно ст. 61 Конституції України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами позивача - ПНВП «Техніка», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Екоспан Сервіс», ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур» на основі договорів поставки, виконання робіт та первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судом та наявні у справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17.09.2013р. щодо відсутності товарно-транспортних накладних та нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами позивача - ПНВП «Техніка», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Екоспан Сервіс», ТОВ «Дидактика», ПП «Мегіур» є протиправними та такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Статтями 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 368 від 11.10.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.(а.с.10 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013р. №0003902204- задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.10.2013р. №0003902204.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» (49051, м. Дніпропетровськ, вул.Косіора, 35/2, р/р №26005188408 в АТ «Райфайзен банк «Аваль», МФО 380805) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26.11.2013р.
Суддя С.О. Конєва