Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 грудня 2013 р. № 820/10123/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,
за участю представників сторін: позивач -Звєдов С.О., відповідач - Добронравова О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення № 0000244700 від 21.06.2013р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1622806,00 грн., №0000634700 від 14.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 430882,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 330527,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 100355,50 грн. та № 0000644700 від 14.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств комунальної власності на суму 51407,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 37577,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13830,50 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств комунальної власності, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на додану вартість та завищення суми витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю ТБ "Комункомплект", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж", Товариством з обмеженою відповідальністю "Етро-М", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогазсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгро" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ ТБ "Комункомплект", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро" та ФОП ОСОБА_3 Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за наслідком проведення перевірок вказаних контрагентів була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даним суб'єктом господарювання. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даними суб'єктами господарювання із контрагентами, у т.ч. КП "Харківводоканал" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
У судовому засіданні 11.12.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, згідно рішення 4-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради Харківської області Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» було реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Відповідно до Наказу № 471 від 08.04.11р. Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, передавального акту від 17.10.2011р., складеного у відповідності до ч.ч.2,3 ст. 107 Цивільного Кодексу України, Розпорядження № 1880 від 17.10.11р. Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради КП "ПТП "Вода" передало, а КП КГ "Харківкомуночиствод" набуло всі активи, пасиви, усе майно, усі майнові права та обов'язки КП "ПТП "Вода" станом на 01.10.2011р.
З 27.01.2012р. Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменовано на Комунальне підприємство «Харківводоканал» у відповідності до рішення 12-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради Харківської області № 577/11 від 23.12.2011р.
У перевіряємий період КП «Харківводоканал» перебуває на обліку як платник податків та зборів в СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові.
У період з 30.04.2013 року по 27.05.2013 року співробітниками СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Харківводоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік, 2011 рік, 9 місяців 2012 року та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ТБ "Комункомплект" за лютий 2012 року, березень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, ФОП ОСОБА_3 за квітень 2010 року - березень 2012 року, ТОВ "Спецтрубомонтаж" за травень 2011 - вересень 2012 року, ТОВ "Етро-М" за липень 2012 - серпень 2012 року, ТОВ "Агрогазсервіс" за січень, травень, червень 2011 року, лютий, березень 2012 року, ТОВ „ІнтерАгро" за травень, червень 2011 року, за наслідками якої складено Акт № 333/47.0-13/03361715 від 07.06.2013р.
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:
- п.п. 7.4.1., 7.4.4. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 22235 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_3, що призвело до заниження додатку на додану вартість на загальну суму 22235 грн., в т.ч.: за квітень 2010 року - 2100 грн.; червень 2010 року-2520 грн.; липень 2010 року - 2520 грн.; серпень 2010 року - 8915 грн.; вересень 2010 року - 1260 грн..; жовтень 2010 року - 2400 грн.; листопад 2010 року - 1260 грн.; грудень 2010 року - 1260 грн.
- п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 310392,0 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_3, ТОВ ТБ «Комункомплект», ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 310392 грн., в т.ч.: січень 2011 року - 17339 грн.; березень 2011 року - 7827 грн.; квітень 2011 року - 8247 грн.; травень 2011 року - 30588 грн.; червень 2011 року - 55950 грн.; липень 2011 року - 15000 грн.; вересень 2011 року - 1440 грн.; жовтень 2011 року - 23765 грн.; листопад 2011 року - 2429 грн.; грудень 2011 року - 11667 грн.; січень 2012 року - 11667 грн.; лютий 2012 року - 64040 грн.; березень 2012 року - 33217 грн.; квітень 2012 року - 5000 грн.; травень 2012 року - 9052 грн.; червень 2012 року - 2917 грн.; липень 2012 року 7206 грн.; серпень 2012 року - 432 грн.; вересень 2012 року - 2609 грн.
- п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р.(далі - Закон України №334/94-ВР), внаслідок чого завищено валові витрати з податку на прибуток на загальну суму 237004,00 грн., в т.ч.: II квартал 2010 року у сумі 23100 грн.; ІІІ квартал 2010 року у сумі 63476 грн.; ІV квартал 2010 року у сумі 24600 грн.; І квартал 2011 року у сумі 125828 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток всього на суму 86695 грн., у т.ч. за І квартал 2011 року на суму 86695 грн. та заниження нарахованої суми податку на прибуток на 37577 грн., в т.ч. за ІІ- ІV квартали 2010 року у сумі 27794 грн.; І квартал 2011 року у сумі 9783 грн.
- п.п. 138.1.1., п. 138.1, п. 138.2., п. 138.8. ст. 138 ПК України, внаслідок чого завищено витрати з податку на прибуток на загальну суму 1536111 грн., у т.ч. II квартал 2011 року у сумі 473926 грн.; III квартал 2011 року у сумі 129349 грн.; ІV квартал 2011 року у сумі 189304 грн.; І квартал 2012 року у сумі 544621 грн.; II квартал 2012 року у сумі 84845 грн.; III квартал 2012 року у сумі 114066 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток всього на 1536111 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року у сули 792579 грн.; І - III квартали 2012 року у сумі 743532 грн.
На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000254700 від 21.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 495790,50 грн.;
- № 0000244700 від 21.06.2013 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1622806,00 грн.;
- № 0000234700 від 21.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 56365,50 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України № 5278/10/10-234 від 22.08.2013р. скарга КП "Харківводоканал" № 2782 від 02.07.2013р.було задоволено частково, частково скасовані податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013р. № 0000234700 у частині зменшення суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 4958 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013р. № 0000254700 у частині зменшення суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 64908 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000244700 від 21.06.2013 р. залишено без змін.
З урахуванням рішення на наслідками розгляду скарги, СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові 14.09.2013р. були винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0000634700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 430882,50 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 330527,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 100355,50 грн.
- № 0000644700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств комунальної власності на загальну суму 51407,50 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 37577,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13830,50 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на підставі положень п.60.4 ст.60 ПК України, податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 р. № 0000254700 та № 0000234700 є відкликаними з дня надходження до позивача податкових повідомлень-рішень від 14.09.2013 р. №0000634700 та № 0000644700.
В свою чергу, позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 14.09.2013 р. №0000634700 та № 0000644700, оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідком чого, рішенням до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 8659/10/10-233 скаргу № 4185 від 24.09.13 року було залишено без розгляду.
Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.
Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на додану вартість та завищення суми витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ ТБ "Комункомплект", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро" та ФОП ОСОБА_3
Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до ст.3. Закону України №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.
Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.
Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР )в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду
Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям із вищезазначеними контрагентами до складу витрат та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ ТБ "Комункомплект", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро" та ФОП ОСОБА_3
Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат та формування на їх підставі суми податкового кредиту, на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.
З приводу господарських відносин із ТОВ ТБ "Комункомплект".
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2010 року між КП "ВТП "Вода" (правонаступником якого є КП "Харківводоканал") та ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ» було укладено договір поставки № 371/Д, згідно умов якого Постачальник (ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ») зобов'язується передати у власність Покупця труби, запірну арматуру, зварювальні матеріали та іншу продукцію, згідно Переліку продукції, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Додатком №1 до Договору між сторонами було погоджено Перелік продукції
Також, між сторонами правочину було погоджено відповідні Додаткові умови №1 від 20.06.2011 року, №2 від 20.07.2011 року, №3 від 25.08.2011 року, №4 від 21.09.2011 року, №5 від 29.09.2011 року, №6 від 24.10.2011 року, №7 від 02.02.2012 року, якими були внесені зміни до Договору поставки № 371/Д від 15.01.2010 року, зокрема, щодо зміни найменування Покупця (КП "Харківводоканал") та можливості розраховуватись за поставлений товар простим векселем.
На виконання умов господарської угоди, Постачальником було передано у власність Позивача товар, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених № ТД-0134 від 14.02.12 р., № ТД-0135 від 14.02.2012 р., № ТД-0154 від 17.02.2012 р, № ТД-0155 від 17.02.2012 р., № ТД-0670 від 08.06.2012 р.
Розрахунок з ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ» за договором № 371/Д від 15.01.2010р. за отримані товарно-матеріальні цінності було проведено шляхом передачі векселя, що підтверджується актом приймання-передачі векселя та шляхом безготівкового перерахування коштів згідно платіжного доручення № 274 від 23.02.2012 р. на 77142,00 грн.
Частиною 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, Товарно-матеріальні цінності було отримано зі складу постачальника ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ» відповідальним особами, які були наділені правом отримання товарно-матеріальних цінностей та доставлено на склад покупця, що підтверджується копіями довіреностей ААГ № 331678/3 от 02.02.12г., ААГ № 331722/47 от 16.02.12г., № 32/32 от 08.06.12г, копією книги реєстрації виданих довіреностей,
Суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.
Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.
Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ» є надані позивачем копії довіреностей на отримання ТМЦ та книги реєстрації довіреностей.
В послідуючому придбаний у контрагента товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать копії прибуткових ордерів, карток складського обліку та приймального акту.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей була зумовлена господарською діяльністю підприємства, а саме з метою забезпечення належної роботи мереж водопостачання та водовідведення, ремонту зношених мереж.
На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних заявок структурних підрозділів, згідно з яких вказано, що зазначені товари були необхідні для ремонту та обслуговування основних фондів, які використовуються для забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення.
Також суд зауважує, що додатковими доказами на підтвердження факту отримання та використання придбаних у контрагента товарів (металевих труб, засувок та вентиля) у власній господарській діяльності, є надані позивачем копії первинних документів, а саме: накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів здавання-приймання робіт, дефектних актів, матеріальних звітів, вимог на отримання матеріальних цінностей, нарядів на виконання ремонтних робіт.
ТОВ ТБ «КОМУНКОМПЛЕКТ» було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 80 від 17.02.2012р., № 79 від 17.02.2012р., № 61 від 14.02.2012р., № 20 від 06.06.2012р.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З приводу господарських відносин із ТОВ "Агрогазсервіс".
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 18.04.2008 року між КП "ВТП "Вода" (правонаступником якого є КП "Харківводоканал") та ТОВ "Агрогазсервіс" було укладено договір поставки рідкого хлору № 179Д та погоджено відповідні специфікації, графік постачання хлору, та протоколи погодження ціни (Додатки №1-10 до Договору).
Також, між сторонами правочину було укладено Додаткові угоди №1 від 29.09.2011 року, №2 від 20.12.2011 року, №2/1 від 02.02.2012 року, якими були внесені зміни до Договору поставки № 179Д від 18.04.2008 року, зокрема з приводу зміни найменування Покупця (КП "Харківводоканал").
На виконання умов господарської угоди, Постачальником у спірний період було передано у власність Позивача товар (рідкий хлор в балонах та в контейнерах), про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених № 1201/1 від 12.01.2011р., № 2101/2 від 21.01.2011р., № 0505/1 від 05.05.2011р., № 2705/1 від 27.05.2011р., № 1705/1 від 17.05.2011р., № 11.06/1 від 11.06.2011р., №0306/1 від 03.06.2011р., № РН-0000023 від 06.02.2012р., № РН-0000038 від 16.02.2012р., № 2406/3 від 24.06.2011р., № 1406/2 від 14.06.2011р.
На підтвердження факту транспортування та отримання підприємством придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних, книги реєстрації виданих довіреностей та журналу обліку прийнятих контейнерів.
Розрахунки між сторонами були проведені в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та не заперечується податковим органом.
Отриманий від контрагента товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та карток складського обліку.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей була зумовлена господарською діяльністю підприємства, а саме для забезпечення технологічних процесів підготовки води та очищення стічних вод.
На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: добового журналу роботи оператора ХПС, актів списання матеріалів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладних-вимог, вимог на отримання товарів, переліку отриманих реактивів, паспортів на рідких хлор.
Також суд зазначає, що позивачем на підтвердження факту наявності на підприємстві необхідних промислових потужностей для використання придбаного товару, було надано копії технічних паспортів на відповідні будівлі.
ТОВ "Агрогазсервіс" було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 9 від 12.01.2011р., № 24 від 21.01.2011р., № 2 від 05.05.2011р., № 39 від 27.05.2011р., № 18 від 17.05.2011р., № 8 від 03.06.2011р., № 24 від 11.06.2011р., № 28 від 14.06.2011р., № 64 від 24.06.2011р, № 1 від 06.02.2012р., № 13 від 16.02.2012р.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Щодо господарських відносин із ТОВ "ІнтерАгро", суд зазначає насутпне.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 10.01.2011 року між КП "ВТП "Вода" (правонаступником якого є КП "Харківводоканал") та ТОВ "ІнтерАгро" було укладено договір купівлі-продажу № 10/01-11, згідно умов якого, Продавець (ТОВ "ІнтерАгро") зобов'язується представити, а Покупець прийняти та сплатити, в порядку та на умовах, передбачених договором, продукцію, визначену у накладних, пред'явлених Продавцем.
На виконання умов господарської угоди, Продавцем у спірний період було передано у власність Позивача товар (автомобільні запчастини), про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених № И-00261від 27.05.2011р, № И-00359 від 30.06.2011р.
Розрахунки між сторонами були проведені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно актів заліку зустрічних однорідних вимог, про що між сторонами були погоджені відповідні Акт від 31.05.2011р. та від 29.07.2011р.
На підтвердження факту отримання підприємством придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії довіреностей та книги реєстрації виданих довіреностей.
Отриманий від контрагента товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та карток складського обліку.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей була зумовлена господарською діяльністю підприємства, а саме в зв'язку з експлуатацією та обслуговуванням належного підприємству автомобільного транспорту.
На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних заявок структурних підрозділів підприємства та матеріальних звітів.
ТОВ "ІнтерАгро" було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 256 від 27.05.2011 р., № 354 від 30.06.2011 р.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З приводу господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 судом встановлено наступне.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, позивач у спірний період мав господарські відносини із ФОП ОСОБА_3 на підставі договорів поставки № 99/5-ПЦ/10 від 25.05.2010р. (предметом якого є постачання кришок залізобетонних, опірних кілець залізобетонних, кілець залізобетонних, плит залізобетонних) та № 92/6-ПЦ/10 від 14.06.2010р. (предметом якого є постачання цегли та виробів із залізобетону).
Також, між сторонами правочину були укладені Додаткові угоди, якими були внесені зміни до вищезазначених договорів, зокрема з приводу зміни найменування Покупця (КП "Харківводоканал").
На виконання вищезазначених договірних умов, Постачальником у спірний період було передано у власність Позивача товар, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених № 7 від 28.04.2010р., № 8 від 09.06.2010р., № 11 від 20.07.2010р., № 12 від 06.08.2010р., № 14 від 27.08.2010р., № 15 від 28.09.2010р., № 17 від 14.10.2010р., № 18 від 22.10.2010р., № 19 від 27.10.2010р., № 20 від 01.11.2010р., № 21 від 10.12.2010р., № 2 від 01.03.2011р., № 4 від 23.03.2011р., № 3 від 23.03.2011р., № 5 від 24.03.2011р., № 6 від 25.03.2011р., № 7 від 28.03.2011р., № 10 від 11.04.2011р., № 11 від 12.04.2011р~№ 12 від 14.04.2011р., № 13 від 19.04.2011р, № 15 від 04.05.2011р, № 16 від 06.05.2011р., № 17 від 18.05.2011р., № 18 від 20.05.2011р., № 19 від 23.05.2011р., № 20 від 26.05.2011р., № 29 від 02.09.2011р., № 30 від 05.09.2011р, № 31 від 07.09.2011р., № 32 від 21.09.2011р., № 33 від 21.09.2011р., № 34 від 27.09.2011р., № 36 від 10.10.2011р, № 37 від 10.10.2011р., № 38 від 14.10.2011р., № 41 від 18.10.2011р., № 39 від 17.10.2011р.,№ 45 від 25.10.2011р., № 46 від 28.10.2011р.,№ 47 від 03.11.2011р., № 48 від 03.11.2011р., № 49 від 10.11.2011р., № 50 від 14,11.2011р., № 53 від 25.11.2011р.,№ 52 від 25.11.2011р., № 51 від 24.11.2011р.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що транспортування придбаних у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей здійснювалось за рахунок та силами позивача, на підтвердження чого було надано копії відповідних подорожніх листів. На підтвердження факту наявності на підприємстві необхідних транспортних засобів позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
На підтвердження факту отримання підприємством придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії довіреностей та книги реєстрації виданих довіреностей.
Розрахунки між сторонами були проведені в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та не заперечується податковим органом.
Отриманий від контрагента товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та карток складського обліку.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей була зумовлена господарською діяльністю підприємства, а саме забезпечення належної роботи мереж водопостачання- та водовідведення, ремонту зношених мереж, заміни зношених кілець, кришок люків або встановлення замість викрадених.
На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: сертифікату відповідності, технічних паспортів виробів, службових записок на закупівлю матеріальних цінностей, замовлень, дефектних актів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітів про витрату матеріалів, актів технічного огляду, якими зафіксовано необхідність виконання ремонтних робіт та обслуговування основних фондів, кількість необхідних та використаних матеріалів, рух отриманих матеріальних активів.
ФОП ОСОБА_3 було виписано на адресу позивача податкові накладні: 23.04.2010р., № 8 від 09.06.2010р., № 11 від 20.07.2010р., № 12 від 06.08.2010р., № 14 від 27.08.2010р., № 15 від 28.09.2010р., № п від 12.10.2010р., № 18 від 22.10.2010р., № 19 від 27.10.2010р., № 20 від 01.11.2010р., № 21 від 07.12.2010р., № 1 від 01.03.2011р., № 3 від .3.03.2011р., № 2 від 23.03.2011р., № 4 від 24.03.2011р., № 5 від 25.03.2011р., № 6 від 28.03.2011р., № 3 від 11.04.2011р., № 4 від 12.04.2011р., № 5 від 14.04.2011р., № 6 від 19.04.2011р., № 1 від 04.05.2011р., № 2 від 06.05.2011р., № 3 від 18.05.2011р., № 4 від 20.05.2011р., № 5 від 23.05.2011р., № 6 від 26.05.2011р., № 2 від 05.09.2011р., № 3 від 07.09.2011р., № 4 від 21.09.2011р., № 5 від 21.09.2011р., № 6 від 27.09.2011р., № 7 від 30.09.2011р., № 2 від 10.10.2011р., № 1 від 10.10.2011р., № 3 від 14.10.2011р., № 4 від 17.10.2011р., № 7 від 18.10.2011р., № 10 від 25.10.2011р., № Ц від 28.10.2011р., №2 від 03.11.2011р., № 1 від 03.11.2011р., № з від 10.11.2011р., № 50 від 14.11.2011р., № 5 від 21.11.2011р., № б від 25.11.2011р.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З приводу господарських відносин із ТОВ "Спецтрубомонтаж" суд вважає за необхідне зазначити.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "Спецтрубомонтаж" на підставі договорів підряду № 104/5-КС/10 від 31.05.2010р. (предметом якого є виконання робіт по ремонту фасаду адміністративно-побутового корпусу (інв. № 7159) Комплексу біологічної очистки "Діканівський", що розташовано у м. Харкові по вул. Біологічній, № 1) та № 63/6-КС/11 від 14.06.2011р. (предметом якого є виконання робіт по ремонту будівлі центрального матеріального складу (інв. № 149) по вул. Діканівській, № 40).
На виконання договірних умов між сторонами були погоджені відповідні первинні документи, а саме: договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів до договірних цін, розрахунки загальновиробничих витрат, розрахунки прибутку та витрат.
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось під час її розгляду представником відповідача, об'єкти, на території яких проводились підрядні роботи, перебували у розпорядженні КП "Харківводоканал".
На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт.
Додатковим доказом на підтвердження факту реальності виконання контрагентом підрядних робіт, є надані позивачем копії листів про допуск на територію підприємства працівників ТОВ «Спецтрубомонтаж» та копії журналів інструктажів з охорони праці, техногенної безпеки, пожежної безпеки.
Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність укладання вищезазначених договірних відносин була зумовлена необхідністю утримання у належному стані основних фондів, котрі приймають участь у наданні послуги водовідведення.
ТОВ «Спецтрубомонтаж» було виписано на адресу позивача податкові накладні: №101 від 25.05.2011 року; №215 від 31.05.2011 року, №33 від 05.07.2011 року, №43 від 06.07.2011 року, №29 від 11.11.2011 року, №127 від 18.08.2011 року, №1 від 01.08.2011 року, №140 від 26.09.2011 року, №65 від 30.12.2011 року, №40 від 22.06.2012 року, №43 від 27.06.2012 року, №67 від 30.12.2011 року, №70 від 18.08.2011 року, №68 від 30.12.2011 року.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
З приводу господарських відносин із ТОВ "Етро-М".
Як було встановлено під час розгляду справи, 29.06.2010 року між позивачем та ТОВ "Етро-М" було укладено договір підряду № 82/6 - ПД-10, предметом якого є розробка, виготовлення та впровадження приладів обліку витрати енергоносіїв, будівництво трубопроводів та прокладка ліній енергозабезпечення та зв'язку місцевого значення, виробництво машин та механізмів для забезпечення технологічних процесів очистки стічних вод.
На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії погоджених між сторонами відповідних актів.
Розрахунки за виконані роботи були здійснені у безготівковій формі, про що позивачем було надано копії відповідних платіжних доручень.
Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, необхідність укладання вказаних договірних відносин була зумовлена вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
На підтвердження вказаних доводів позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних заявок на проведення робіт, свідоцтв про повірку засобів вимірювальної техніки, паспортів на лічильники.
ТОВ "Етро-М" було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 191 від 09.07.2012р., № 190 від 09.07.2012р., № 305 від 25.08.2012р.
Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.
Доказів того, що вказані у первинних документах роботи не виконувались (товар не отримувався), ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо належного документального підтвердження позивачем реальності господарських операцій у спірних правовідносинах.
Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.
Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування
Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.
Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.
В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.
Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.
Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.
У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."
Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Посилання контролюючого органу на завищення позивачем у перевіряємий період доходів та витрат, а також заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ ТБ "Комункомплект", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро" та ФОП ОСОБА_3 через неможливість встановити реальність та товарність вказаних операцій, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ПП "Корпус-7" угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.
При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.
Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентами - ТОВ ТБ "Комункомплект", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Етро-М", ТОВ "Агрогазсервіс", ТОВ "ІнтерАгро" та ФОП ОСОБА_3 та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.
В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті всупереч вимог чинного законодавства України.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000244700 від 21.06.2013 року, №0000634700 від 14.09.2013 року та № 0000644700 від 14.09.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) судовий збір в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.12.2013 року.
Суддя Горшкова О.О.