м. Вінниця
04 грудня 2013 р. Справа № 802/3065/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни
представника позивача: Панасюка В. М.
представників відповідача: Басенка В. А., Рудич Л.О.
представників 3-ої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: військової частини А 0215, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державне підприємство "Луцький ремонтний завод "Мотор"
до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом військової частини А 0215, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державне підприємство "Луцький ремонтний завод "Мотор" (далі - ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор") до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - ДФІ у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 вимоги.
Згідно матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, ДФІ у Вінницькій області подала апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 листопада 2012 року скаргу ДФІ у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.
В подальшому, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 червня 2013 року касаційну скаргу ДФІ у Вінницькій області задоволив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції зазначивши, що суди попередніх інстанцій не досліджували акт зустрічної звірки №234/40/62 проведеної Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства Оборони України, результати якого є необхідними для правильного вирішення спору. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що судами не досліджувалось питання про відповідність оформлення результатів ревізії вимогам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами».
Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зазначила, що вирішуючи спір, суди керувалися Постановою Кабінету Міністрів України №759 від 29.05.1998 «Про затвердження Методики визначення залишкової вартої майна Збройних Сил України та інших військових формувань» із грифом «Для службового користування». Однак, з матеріалів справи не можна зробити висновок щодо дотримання судами при розгляді справи Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998р.
Разом з тим в ухвалі ВАСУ зазначено, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А0215) та Державним підприємством «Луцький ремонтний завод «Мотор» укладені договори №59/10 від 08.10.2010 та № 125/10 від 20.12.2010 про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт у вигляді авіаційних двигунів загальною кількістю 43 одиниці. Відповідно до пункту 5.2 договору №59/10 від 08.10.2010 та договору № 125/10 від 20.12.2010 вартість майна, що передається, визначена відповідно до Додатку № 6 «Відомість визначення залишкової вартості військового майна» та Додатку №7 «Звіт про оцінку військового майна», які є їх невід'ємною частиною.
Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України позбавлена можливості перевірити вказане твердження суду, оскільки наявна в матеріалах справи копія договору №59/10 від 08.10.2010 не містить пункту 5.2 (відсутні аркуші).
Ухвалою суду від 08 липня 2013 року адміністративна справа була прийнята до провадження судді Вінницького окружного адміністративного суду та призначена до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А 0215 за період з 01.10.2010 року по 01.01.2012 року прийнято акт №08-07/13 від 21.06.2012 року, в якому зазначено ряд виявлених порушень з боку позивача. Однак, позивач не погоджується з переліком порушень та вважає частину вимог (пункти 1, 2, 4), викладених в листі відповідача №02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
На думку позивача, для визначення залишкової вартості двигунів, які були передані в рахунок оплати отриманих робіт, необхідно було використовувати залишок міжремонтного ресурсу, а сукупний коефіцієнт зносу розраховувати з використанням відпрацьованого ресурсу у відсотках від міжремонтного, однак не призначеного, як це було зроблено ревізорами.
Позивач зазначає в позовній заяві, що всі авіаційні двигуни, які вказані у відомості від 23.08.10р. №181/4/36 є списаними двигунами, їх відновлення та подальша експлуатація неможлива. Для таких двигунів фактичний сукупний коефіцієнт зносу дорівнює 0, а для розрахунку залишкової вартості згідно з вимогами п. 10 додатку 3 Методики №759 використовується його мінімальне значення 0,15. Величини сукупних коефіцієнтів зносу, з урахуванням яких фахівцями Центру обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України (далі - Центр обліку) було визначено залишкову вартість двигунів з відомостей від 04.08.10 №181/4/23 та від 11.08.10 №181/4/27, становлять 0,15. Ревізори залишкову вартість списаних авіадвигунів визначали як для справних без врахування їх технічного стану, із використанням у розрахунках виключно призначеного ресурсу.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправною і скасувати вимогу ДФІ у Вінницькій області щодо усунення порушень вказаних в п. 1, 2 та 4 вимоги №02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 р.
В матеріалах справи міститься письмове заперечення відповідача, яке обґрунтоване тим, що зустрічною звіркою встановлено заниження посадовими особами Центру обліку залишкової вартості сорока трьох авіаційних двигунів на загальну суму 30198311,52 грн., з врахуванням специфікації до Договору №59/10 (8408858,23 грн.) на суму 29856591,84 грн. Дане заниження відбулося внаслідок розрахунку з порушенням встановленого порядку коефіцієнту технічного зносу (Відомості №№181/4/36, 181/4/23 та 181/4/27 до Договорів №59/10 та №125/10) і, як наслідок, невірного визначення залишкової вартості виробів.
Разом з тим, відповідач зазначає, враховуючи, що первинна вартість авіаційних двигунів, вказаних у вищезазначених відомостях відома, для визначення їх залишкової вартості необхідно застосувати коефіцієнт технічного зносу, розрахований за формулою №8 Додатку 3 Методики №759.
Таким чином, на думку відповідача, оскільки показники коефіцієнтів технічного зносу авіаційних двигунів розраховані під час проведення зустрічної звірки працівниками Департаменту внутрішнього аудиту за формулою №8 Додатку 3 Методики №759 перевищують мінімальний розмір цього коефіцієнта -0,15, то його застосування при визначені залишкової вартості цих двигунів у відомостях від 04.08.10 №181/4/23, від 11.08.10 №181/4/27 та від 23.08.10 №181/4/36 є неправомірним, що підтверджує правомірність зроблених в акті ревізії висновків щодо невідповідності розрахунків проведених згідно Методичних рекомендацій №284 нормам Методики №759 та нанесення збитків державному бюджету внаслідок заниження посадовими особами Центру обліку залишкової вартості авіаційних двигунів на загальну суму 29856591,84 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.
В ході розгляду справи судом, за клопотанням відповідача, викликано та допитано в якості свідків: старшого інспектор-ревізора контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 та старшого інспектор-ревізора контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України підполковника ОСОБА_8, які проводили зустрічну звірку щодо визначення залишкової вартості авіадвигунів.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що за результатами акту перевірки була підготовлена доповідь Міністру оборони, який своїм рішенням дозволив тимчасово використовувати математичні варіанти вказані в Наказі Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №284 від 03.11.2003 року.
При розрахунках залишкової вартості авіаційних двигунів, зокрема при визначенні коефіцієнту технічного зносу двигунів застосував формулу №8, оскільки в поясненнях до зазначеної формули визначено, що при розрахунках коефіцієнту технічного зносу використовується призначений (міжремонтний) показник. Можливість використання формули №11 заперечував, так як зустрічну перевірку проводили в Центрі обліку, де посадові особи, які здійснювали розрахунок повідомили за якою формулою і які показники використовували під час розрахунку.
ОСОБА_7 погодився з твердженням представника третьої особи, що постанова не містить однозначної вимоги застосовувати виключно призначений ресурс.
На запитання представника відповідача щодо різниці між Наказом №284 та Постановою №759 та яку формулу потрібно було застосовувати при визначенні коефіцієнту технічного зносу двигунів свідок пояснив, що між зазначеними Наказом та Постановою існує суперечність, а в формулі №8 дійсно не має визначення по відношенню до призначеного чи міжремонтного показника. Однак в Наказі Головнокомандувача чітко сказано, що при розрахунку залишкової вартості авіаційних двигунів потрібно використовувати міжремонтні показники. На переконання свідка, Наказ №284 тлумачить Постанову №759.
Свідок додав, що існує суперечність між Наказом №284 та Постановою №759, яка полягає в тому, що в Наказі чітко визначено поняття за якими ресурсними показниками необхідно розраховувати надлишкову вартість. Водночас в Постанові, якщо не враховувати формулу №11, визначення немає. Разом з тим, якщо враховувати формулу №11, то в ній спочатку йдеться про призначений ресурс, а в дужках про міжремонтний. На думку свідка, якщо немає призначеного ресурсу, то тоді застосовується міжремонтний.
Крім того, свідок неодноразово стверджував, що не проводив розрахунки, а лише перевіряв їх правильність, а технічний стан двигунів обраховували виключно за формулою №8 не враховуючи інших показників. Розмір заниженої вартості був визначений як різниця між двома способами розрахунків.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що при визначенні коефіцієнту технічного зносу двигунів можливість застосування формули №11 не розглядав. При перевірці свідком переглядались акти технічного стану двигунів, з яких для розрахунків міжремонтні показники не брались.
На запитання суду чому потрібно було застосовувати формулу №8, а не №11 відповів, що авіаційний двигун відноситься до авіаційної техніки, його первинна вартість відома, тому була застосована формула №8, інші формули, які йдуть далі по тексту за формулою №8 застосовуються для розрахунку окремої вартості планера та двигунів.
Щодо запитання представника третьої особи як визначалась вартість 6 списаних серед 43 авіадвигунів, ОСОБА_8 відповів, що так само як і вартість всіх інших двигунів.
Для ознайомлення судом із змістом Постанови із грифом «Для службового користування» №759 від 29.05.1998 року «Про затвердження Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань» із додатками, її було витребувано ухвалою із Кабінету Міністрів України та в подальшому повернуто автору у відповідності до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ №1893 від 27.11.1998р.
Ухвалою суду від 08.07.2013 року витребовано у позивача належним чином завірену копію договору № 59/10 від 08.10.2010р. із Додатком № 6 «Відомість визначення залишкової вартості військового майна» та Додатком № 7 «Звіт про оцінку військового майна».
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, заперечення представників відповідача, пояснення свідків, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З 28.05.2012 року по 14.06.2012 року Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А 0215 за період 01.10.2010 року по 01.01.2012 року.
За результатами ревізії було складено акт №08-07/13 від 21.06.2012 року (а. с. 9-17 т. 1) в якому зазначено, що під час проведення зустрічної звірки встановлено, що внаслідок розрахунку з порушенням встановленого порядку коефіцієнту технічного зносу (відомості №№ 181/4/36, 181/4/23 та 181/4/27 до Договорів №59/10 та №125/10) і, як наслідок, невірного визначення залишкової вартості виробів, посадовими особами Центру обліку було занижено залишкову вартість 43 авіаційних двигунів на загальну суму 30198311,52 грн. та з врахуванням специфікації до договору №59/10 (8408858,23 грн.) - на 29856591,84 грн.
Даний акт підписано повноважною особою позивача із запереченнями, які листом від 02 липня 2012 року за №350/147/3/1963 направлено на адресу відповідача (а. с. 18-27 т. 1).
31.07.2012 року на адресу Військової частини А 0215 надійшов лист Державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 року з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення (а. с. 29 т. 1).
Відповідно п. 1, 2, 4 до зазначеного листа-вимоги, що оскаржуються позивачем, Військовій частині А 0215 вказано:
п. 1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб;
п. 2. В ході ревізії встановлено, що через проведення Центром обліку надлишкового та списаного військового майна Міністерства оборони України, розрахунку коефіцієнту технічного зносу з порушенням вимог п. 4 Порядку проведення Міністерством оборони розрахунків з виконавцями робіт з відновлення та ремонту озброєння і військової техніки Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року №1135 абз. 1 п. 10 Додатку 3 Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 року №759, Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України передано ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" згідно договорів про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт від 8 жовтня 2010 року №59/10 та від 20 грудня 2010 року №125/10 43 авіаційні двигуни за заниженою на 29856591,84 грн. залишковою вартістю, в зв'язку з чим:
- забезпечити відшкодування понесених збитків шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор";
п. 4. За результатами ревізії прийняти відповідний наказ, передбачивши в ньому заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та недопущення їх в майбутньому.
Як видно з акту ревізії №08-07/13 від 21.06.2012 р., Командуванням ПС ЗСУ (військовою частиною А 0215) в особі командувача Онищенка С. І. укладено з ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" в особі директора ОСОБА_6 договір про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт від 8 жовтня 2010 року №59/10 із загальною вартістю послуг (робіт) на суму 12267647,49 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2044607,92 грн. та договір про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт від 20 грудня 2010 р. №125/10 із загальною вартістю послуг (робіт) на суму 3268092,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 544682,00 грн.
Перевіркою доданих до договорів №59/10 документів встановлено, що відповідно до відомостей 181/4/23 визначення залишкової вартості військового майна станом на 4 серпня 2010 р. та №181/4/27 станом на 11 серпня 2010 р. залишкова вартість 37 авіаційних двигунів склала 8067138,55 грн. Одночасно, залишкова вартість 37 авіаційних двигунів згідно із специфікацією (додаток 5 до договору №59/10) склала 8408858,23 грн.
Разом з тим, перевіркою доданих до договору №125/10 документів встановлено, що відповідно до відомостей визначення залишкової вартості військового майна №181/4/36 станом на 4 серпня 2010 року та №181/4/27 станом на 23 листопада 2010 року залишкова вартість 6 авіаційних двигунів склала 1430023,98 грн.
В кінцевому результаті, ревізією в акті №08-07/13 від 21.06.2012 р. зроблено висновок, що застосування комісією Центру обліку, при визначенні залишкової вартості 43 авіаційних- двигунів, Наказу №284, без урахування вимог п. 4 Постанови №1135, абз. 1 п. 10 Додатку 3 Методики №759, призвело до заниження залишкової вартості цих двигунів на суму 30198311,52 грн. та передачі їх згідно актів прийому-передачі Майна від 30 грудня 2010 року та від 16 лютого 2011 року Військовою частиною А0215 виконавцю робіт (послуг) ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" за заниженою вартістю на суму 29856591,84 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму.
Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі проведеної старшим інспектором-ревізором Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України полковником ОСОБА_7 та старшим інспектором-ревізором Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України підполковником ОСОБА_8 зустрічної звірки щодо документального підтвердження інформації, викладеної у постанові Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2012 року №0-313 у Центрі обліку, за результатами якої складено акт №234/40/62 від 13 червня 2012 року (а. с. 30-40 тому 1).
Згідно вказаного акту були проведені розрахунки залишкової вартості авіаційних двигунів що були включені в договори №59/10 та №125/10.
Так, в акті №234/40/62 від 13 червня 2012 року зазначено, що загальна залишкова вартість 37 авіаційних двигунів, які включені в договір №59/10, була розрахована відповідно вимог Методики №759 та склала 33864154,09 грн. Водночас, загальна залишкова вартість 6 авіаційних двигунів, що були включені в договір №125/10 розрахована відповідно вимог Методики №759 склала 5831319,96 грн.
Різниця між розрахунками залишкової вартості проведеної відповідно до Методики №759 та розрахунком Центру обліку, проведеним відповідно до Методичних рекомендацій з визначення залишкової вартості літальних апаратів та авіаційних двигунів, затвердженої Наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних сил Збройних Сил України та погоджений Тимчасово виконуючим обов'язки начальника озброєння Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України полковником В. А. Шатовим та начальником фінансово-економічного управління помічником головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України полковником Бондарем О. М. від 3 листопада 2003 року №284 складає: по 37 двигунам, які включені в договір №59/10, суму в розмірі 25797015,35 грн.; по 6 двигунам, які включені в договір №125/10, суму в розмірі 4401295,98 грн.
Таким чином, згідно акту №234/40/62 від 13.06.2012 р., під час проведення зустрічної звірки встановлено, що внаслідок розрахунку з порушенням встановленого порядку коефіцієнту технічного зносу (відомості №№ 181/4/36, 181/4/23 та 181/4/27 до Договорів №59/10 та №125/10) і, як наслідок, невірного визначення залишкової вартості виробів, посадовими особами Центру обліку було занижено залишкову вартість 43 авіаційних двигунів на загальну суму 30198311,52 грн. та з врахуванням специфікації до договору №59/10 (8408858,23 грн.) - на суму 29856591,84 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ №1135 від 14.10.2009 р. Міноборони проводить розрахунки з виконавцями на підставі: договору про виконання робіт з відновлення і ремонту озброєння і військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт, укладеного між Міноборони та виконавцем; документів, що підтверджують факт виконання робіт з відновлення та ремонту озброєння і військової техніки (акти приймання-передачі виконаних робіт); акта звіряння розрахунків з виконавцем, що підтверджує факт виконання робіт з відновлення та ремонту озброєння і військової техніки; відомостей про визначення залишкової вартості військового майна за формою згідно з додатком 1 до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. №759; звіту про оцінку військового майна, проведену відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; акта приймання-передачі військового майна.
З підстав зазначених вище видно, що всі документи, які зазначені в п. 4 Постанови КМУ №1135 від 14.10.2009 р., при укладанні та виконанні договорів №59/10 та №125/10 оформлені належним чином та є в наявності, а тому немає підстав вважати, що вимоги п.4 вказаної Постанови позивачем не виконувались.
Згідно п. 5.2 договору № 59/10 від 08.10.2012 року та договору №125/10 від 20.12.2012 року про виконання робіт (послуг) з відновлення і ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил та проведення розрахунків шляхом передачі військового майна в рахунок оплати зазначених робіт, укладених між позивачем та третьою особою, вартість майна, що передається визначена відповідно до Додатку 6 "Відомість визначення залишкової вартості військового майна" та Додатку 7 "Звіт про оцінку військового майна", які є невід'ємною частиною вказаних договорів.
Розрахунок залишкової вартості двигунів здійснювався фахівцями Центру обліку у відповідності до «Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №759 від 29.05.1998 р. (далі - Методика).
Згідно п. 10 Додатку 3 Методики використовується термін «ресурс», а не «призначений ресурс», як вказано в акті №08-07/13 від 21.06.2012 р. Водночас, у тексті спеціально призначеного для розрахунку залишкової вартості авіаційних двигунів підпункту в) того ж пункту 10 додатку 3 до Методики використовується вираз «залишок призначеного (міжремонтного) ресурсу». Крім зазначеного підпункту в) більше у тексті Методики термін «призначений ресурс» не застосовується.
Відповідно до п. 37 «Настанови з технічного забезпечення авіації Збройних Сил України», затвердженої наказом заступника Міністра оборони України - Командувача Військово-Повітряних Сил України від 28.07.2000 року №177, авіаційній техніці встановлюється ряд ресурсних показників. Серед них: призначений ресурс (термін служби) - сумарний наробіток (календарна тривалість експлуатації), при досягненні якого експлуатацію авіаційної техніки належить припинити незалежно від її технічного стану; міжремонтний ресурс (термін служби) - наробіток (календарна тривалість експлуатації) авіаційної техніки між двома послідовними ремонтами. Після вичерпання міжремонтного ресурсу (терміну служби) експлуатація двигуна припиняється до виконання капітального ремонту. Після вичерпання призначеного ресурсу експлуатація двигуна припиняється повністю.
При розрахунку залишкової вартості 43 авіаційних двигунів необхідне обов'язкове врахування технічного стану цих авіаційних двигунів. Згідно актів технічного стану, складених на кожен двигун та відомостей від 04.08.10 №181/4/23, від 11.08/.10 №181/4/27 всі, без винятку, 43 авіаційні двигуни перебували у несправному стані через: недопустимі для експлуатації пошкодження газоповітряного тракту; закінчення міжремонтного строку служби; вичерпання міжремонтного ресурсу.
За їх технічним станом 34 двигуни були віднесені до 4 категорії (несправні, потребують капітального (заводського) ремонту), 3 двигуни були віднесені до 5 категорії (непридатні до експлуатації, ремонт визнано недоцільним), а ще 6 двигунів були вже списаними і підлягали утилізації. Всі 43 двигуни на момент передачі ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» перебували у граничному стані.
Згідно пункту 10 додатку 3 Методики залишкова вартість двигуна розраховується виходячи з первинної вартості двигуна з урахуванням його технічного стану та рівня зносу. Коефіцієнт технічного зносу (Ктз) є прямо пропорційним невикористаному ресурсу і відображає потенційну придатність двигуна до подальшої експлуатації. В процесі експлуатації двигуна значення Ктз змінюється від 1 до 0. Для двигуна, експлуатація якого ще не почалася Ктз=1, а для двигуна, який став непридатним для експлуатації (перейшов у граничний стан) Ктз=0. З врахуванням обмеження, вказаного у абзаці 2 пункту 10 додатку 3 до Методики, Ктз для несправних двигунів завжди буде становити 0,15. Для двигунів, які підлягають утилізації, Ктз може бути менше, ніж 0,15.
Оскільки, всі 43 авіаційні двигуни передані ДП «Луцький моторний завод «Мотор», на момент передачі були несправними (перебували у граничному стані), то, при розрахунку залишкової вартості двигунів фахівці Центру обліку застосували Ктз рівний 0,15.
Як убачається з матеріалів справи під час проведення саме зустрічної звірки працівниками Департаменту внутрішнього аудиту було встановлено, що внаслідок розрахунку з порушенням встановленого порядку коефіцієнту технічного зносу авіаційних двигунів невірно визначено та занижено їх залишкову вартість.
Згідно пояснень свідків судом встановлено, що в ході зустрічної звірки при розрахунках залишкової вартості авіаційних двигунів, зокрема при визначенні коефіцієнту технічного зносу двигунів було застосовано формулу №8, тобто технічний стан двигунів обраховано виключно за цією формулою. Інші технічні показники авіадвигунів не враховувались. Самих розрахунків перевіряючі не здійснювали, а лише перевіряли їх правильність. Розмір заниженої вартості був визначений як різниця між двома способами розрахунків. При цьому, вартість шести списаних авіадвигунів визначалась так само як і вартість всіх інших двигунів.
З метою відпрацювання єдиного підходу щодо визначення залишкової вартості літальних апаратів та авіаційних двигунів, відповідно до Методики №759, були затверджені наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 03.11.03р. №284 Методичні рекомендації з визначення залишкової вартості літальних апаратів та авіаційних двигунів (а.с. 51 Т. ІУ) (без грифу "ДСК"). Текст зазначених рекомендацій аналогічний змісту Методики №759. Рекомендації стосуються умов та порядку застосування для розрахунку коефіцієнта технічного зносу авіаційних двигунів міжремонтних ресурсних показників двигуна - міжремонтного ресурсу та міжремонтного терміну експлуатації.
Відповідно до актів технічного стану на момент отримання пошкоджень або припинення експлуатації авіаційних двигунів вони перебували на етапі відпрацювання міжремонтного ресурсу, а тому під час визначення їх залишкової вартості обґрунтовано застосовано міжремонтний ресурс, а коефіцієнт зносу розраховано з використанням відпрацьованого ресурсу у відсотках від міжремонтного.
Таким чином, з підстав зазначених вище, суд не знайшов підтвердження щодо твердження перевіряючих про необхідність використання для розрахунку коефіцієнту технічного зносу авіаційних двигунів виключно показника "призначений ресурс". Методика дозоляє використовувати як "призначений ресурс" так і "міжремонтний ресурс". Зазначення перевіряючих вказаних у Акті зустрічної звірки, з висновками яких погодився і відповідач, про підміну поняття "призначений ресурс" на поняття "міжремонтний ресурс" не відповідають дійсності і суперечать Постанові КМУ від 29.05.1998 р. №759.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до пункту 5.2 договору №59/10 від 08.10.2010 та договору №125/10 від 20.12.2010 вартість майна, що передається, визначена відповідно до Додатку № 6 «Відомість визначення залишкової вартості військового майна» та Додатку № 7 «Звіт про оцінку військового майна», які є їх невід'ємною частиною. Відповідно до матеріалів справи проекти договорів №59/10 та №125/10 були погоджені з Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України. Зауваження щодо визначеної суми залишкової вартості авіадвигунів відсутні.
Судом при оцінці доказів береться до уваги, що на виконання умов вказаних вище зобов"язань, сторонами підписано документи, що підтверджують факт виконаних робіт, звіти про виконану роботу, відомості про визначення залишкової вартості військового майна, звіти про оцінку військового майна, акти приймання-передачі військового майна. Укладення та виконання договорів №59/10 та №125/10 здійснювалось у відповідності до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1135 від 14.10.2009 року.
Щодо письмової вимоги ДФІ у Вінницькій області № 02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 року, то суд бере до уваги, що у п. 46 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 р. передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, то контролюючим органом надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Пункти 1, 2, 4 вказаної вимоги не відповідають ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції Закону №2929 чинного на момент спірних правовідносин), яка передбачає, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній та фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
В Акті №08-07/13 від 21.06.2012 р. не вказано: посадових осіб військової частини А0215, винних у заподіянні шкоди; спосіб повернення коштів; спосіб виконання відповідного обсягу робіт підприємством; спосіб надання послуг підприємством; які заходи передбачити в наказі за результатами ревізії тощо.
Ні в Акті перевірки №08-07/13 від 21.06.2012 р., а ні в вимозі не наведено, які приписи законодавства порушив саме позивач. Проте, вимога відповідачем сформована та спрямована саме до підконтрольної установи - військової частини, яка порушень положення Порядку проведення Міністерством оборони розрахунків з виконавцями робіт з відновлення та ремонту озброєння і військової техніки Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року №1135, Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 року №759 не допускала.
Зміст вимоги ДФІ у Вінницькій області за вих. №02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 р. не відповідає критеріям встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України при прийнятті рішень органами державної влади, оскільки заходи, вказані у письмовій вимозі визначені: не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України; необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотримання принципу рівності перед законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пункт 2 листа - вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області є протиправним та підлягає скасуванню з наведених вище підстав. Суд також вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню пункт 1, 4 вимоги відповідача №02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 року, оскільки вони є похідними від вимоги п. 2, а відтак не підлягають виконанню позивачем.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати п. 1, п. 2 та п. 4 листа-вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-08-20-14/5551 від 25.07.2012 "Про усунення виявлених порушень".
Стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини А 0215 судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Державної фінансової інспекції у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна