Іменем України
02 грудня 2013 р. 12:03 Справа №801/9302/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сімферопольського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення 1637,91грн.,
за участю представників:
позивача - Ярославцев А.В., довіреність №01-1740 від 31.07.13р.;
відповідача - не з'явився;
Суть спору: Сімферопольський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 1637,91грн. суми вартості наданих соціальних послу на випадок безробіття. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що внаслідок умисного невиконання своїх обов'язків, відповідачем завдано матеріальну шкоду у вигляді необґрунтованих витрат з фінансування організації оплачувальних громадських робіт.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час, день та місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Проте у поясненнях від 01.11.13р. зазначила, що починаючи з 23.06.13р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із чим не відвідувала центр зайнятості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд,
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).
Згідно з частиною 6 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про зайнятість населення» N5067-VI від 05.07.12р. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.
Підпунктами 25, 28, 29 пункту 4 Положення про державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.13р. №19/2013, встановлено, що служба, відповідно до покладених на неї завдань виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду; представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Згідно п.п. 9 п. 6 Положення служба для виконання покладених на неї завдань має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 7 Положення служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.
Отже, судом встановлено, що позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке є республіканським органом виконавчої влади.
Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись суб'єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення вартості наданих соціальних послу на випадок безробіття.
Відповідно до даних персональної картки №015012020800038 ОСОБА_2 08.02.12р. була зареєстрована у Сімферопольському міському центрі зайнятості у якості безробітної (а.с.4).
26.05.12р. відповідач була знята з обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості у якості безробітної у зв'язку з невідвідуванням безробітним державної служби зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування відповідно до абзацу 4 п.п. 2 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N219 (Далі - Порядок N219) (а.с. 5).
Відповідно до п. 13 вищевказаного Порядку громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час. При цьому періодичність відвідування центру зайнятості зазначеними особами визначається з урахуванням ситуації на ринку праці, наявності підходящої роботи та місця проживання громадянина, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів.
Відповідач була письмово повідомлена про необхідність відвідування центру зайнятості 12.06.12р., про що була ознайомлена під розпис Додатку до ПК №1 (Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення), проте не виконала своїх обов'язків (письмові рекомендації спеціаліста державної служби зайнятості) та не відвідувала центр протягом 30 днів із зазначеної дати (а.с. 12-13).
Відповідно до абзацу 4 п.п. 2 п. 20 Порядку громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування
З 27.06.12р. на підставі Наказу від 13.07.12р. №НТ120215 відповідача було знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітним державної служби зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування відповідно до абзацу 4 п.п. 2 п. 20 Порядку.
Проте 23.11.12р. Наказом №НТ121123 було прийнято рішення про визнання недійсним п. 27.11 Наказу від 13.07.12р. №НТ120215 і видано новий Наказ №НТ121123 про зняття відповідача з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітним державної служби зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування відповідно до абзацу 4 п.п. 2 п. 20 Порядку з 26.05.12р. (а.с. 5).
У період знаходження на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості безробітну за її згодою було направлено на оплачувані громадські роботи що проводилися за рахунок коштів Державної служби зайнятості у Організацію АР Крим Товариства Червоного хреста України з 28.05.12р. по 26.06.12р. (а.с. 6).
Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Таким чином відповідач знаходився на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості та за період з 27.05.12р. по 26.06.12р. працювала на громадських роботах, які фінансувалися центром зайнятості.
За вказаний період відповідачем було отримано з фінансування організації оплачувальних громадських робіт на загальну суму 1637,91грн., (в т.ч. 1197,65грн. заробітної плати та 440,36 грн. Єдиного соціального внеску) (а.с. 11).
Відповідно до ч. 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення і вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків і зловживання ними стягається з цього безробітного у відповідності із Законодавством України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення і надання послуг.
З матеріалів справи (Додатку до ПК №1 (Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення) вбачається, що останнім днем відвідування відповідачем Сімферопольського міського центру зайнятості було 25.05.12р. (оборот а.с. 12).
Отже, відповідно до умов абзацу 4 п.п. 2 п. 20 Порядок N219, 30-м днем з наступного дня після останнього відвідування відповідачем центру зайнятості мало бути 24.06.12р., тоді як відповідно до листів непрацездатності, ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в періоди з 24.06.12р. по 16.07.12р. у 7-ої міської клінічної лікарні м. Сімферополя, а з 17.07.12р. по 28.08.12р. та з 29.08.12р. по 27.09.12р. - у КРУ «Протитуберкульозний диспансер №1» (а.с. 54-56).
Відповідно до листа КРУ «Протитуберкульозний диспансер №1» від 12.11.13р. №1589, ОСОБА_2, 1981 року народження, знаходилась на диспансерному обліку з приводу активного туберкульозу легких з бактеріовиділенням з 24.10.11р. Знаходилась на стаціонарному лікуванні у КРУ «Протитуберкульозний диспансер №1» у період з 17.07.12р. по 28.08.12р., з 29.08.12р. по 27.09.12р., з 15.10.12р. по 31.10.12р. Основний курс лікування був завершений 13.11.13р. В теперішній час ОСОБА_2 знаходиться на дисциплінарному обліку з приводу неактивного туберкульозу легких (а.с. 72).
Наведені вище обставини свідчать про поважність причини невідвідування відповідачем, як особи, що знаходиться на обліку у якості безробітної, Сімферопольського міського центру зайнятості з 24.06.12р.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Пропорційність ґрунтується на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень породжує правові наслідки як для особи так і для держави чи її органів.
Ці інтереси сулід враховувати при прийнятті рішень.
Суд враховує, що ані станом на 26.06.12р., ані 13.07.12р. чи 23.11.12р. позивачу не було надано інформацію про знаходження відповідача на лікарняному.
Проте, відповідачем було виконано всі інші умови перебування на обліку у якості безробітного, про що свідчать акти виконаних робіт від 31.05.12р., від 15.06.12р., від 27.06.12р., відповідно до яких відповідачем виконувались наступні роботи: надання соціальної допомоги на дому: оплата комунальних послуг, покупка і доставка продуктів харчування, медикаментів, засобів гігієни, приготування їжі, миття посуду, вологе та генеральне прибирання квартири. Дрібний ремонт, санітарно-гігієнічні заходи (а.с. 7-9), та не ухилялась від виконання своїх обов'язків.
За таких обставин, незважаючи на формальну правомірність прийнятого позивачем рішення, суд вважає, що стягнення коштів з відповідача в сумі 1637,91грн. буде непропорційним по відношенню до порушення, вчиненого відповідачем в частині невідвідування центру зайнятості.
На підставі вищевикладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 02.12.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.12.13р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Котарева Г.М.