11.2
Іменем України
11 грудня 2013 року Справа № 812/9470/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Шибаєвій Т.В.,
за участю
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Іванієнка С.А. (довіреність від 15.01.2013),
третьої особи: ОСОБА_2,
представника третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність від 21.11.2013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, -
13 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним дій, рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
11 грудня 2012 року позивачем подано уточнений адміністративний позов у якому заявлено позовну вимогу щодо визнання незаконним рішення Тво командира військової частини № 9938 від 30.10.2013 за № 11/7173, на час внесення подання заступником Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013, про відмову надати інспектору прикордонної служби 1 категорії - техніку 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 старшому прапорщику ОСОБА_2 додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Луганською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку у порядку нагляду за зверненням адвоката ОСОБА_5 в інтересах старшого прапорщика військової частини 9938 ОСОБА_2, щодо додержання службовими особами Луганського прикордонного загону вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про відпустки» і іншого законодавства у зазначеній сфері з питань надання військовослужбовцям додаткових соціальних відпусток.
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Луганському прикордонному загоні, де обіймає посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - технік 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 та має військове звання - старший прапорщик.
05.09.2013 старшим прапорщиком ОСОБА_2 подано рапорт щодо надання йому додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак командуванням частини, прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту, що, у свою чергу, суперечить вимогам ч.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ч.3 ст.18 Закону України «Про відпустки», чим було фактично порушено його соціальні права, захищені Законом.
У зв'язку з цим, 15.10.2013 заступником Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ім'я командира військової частини 9938 винесено подання № 7-2/1325 вих.-13 з вимогами вжити заходів щодо усунення вказаних порушень вимог Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про відпустки», причин цих порушень і умов, що їм сприяють та надати інспектору прикордонної служби 1 категорії - техніку 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 старшому прапорщику ОСОБА_2 додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
30.10.2013 надійшло повідомлення від 30.10.2013 за № 11/7173 про відхилення подання № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.
Третя особа та представник третьої особи підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненій позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с.43-46), у яких зазначив, що при вирішенні даного спору слід враховувати, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому слід застосовувати норми спеціальних законів, які регламентують порядок проходження військової служби військовослужбовцями. Таким спеціальним Законом є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в силу ст.12 якого військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Пункт 5 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить обмеження щодо військовослужбовців - батьків дітей. Згідно з наведеною нормою військовослужбовці - жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що Законом чітко визначені випадки, коли на батьків із числа військовослужбовців поширюються пільги, зокрема щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, Луганський прикордонний загін вважає за необхідне зазначити, що законодавство з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства поширюється на чоловіків лише за наявності обов'язкової умови, визначеної спеціальним нормативно-правовим актом, а саме: якщо відсутнє материнське піклування про дітей. Разом з ти жінка може скористатися своїм правом у будь-якому випадку.
Отже, Луганський прикордонний загін вважає, що посилання заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ч.3 ст.18 Закону України «Про відпустки» є помилковим.
Крім того, представник відповідача зазначив, що на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом - 13.11.2013, дочці ОСОБА_2 ОСОБА_7 вже виповнилося з роки - 10.11.2013.
На підставі вищевикладеного представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення третьої особи, представників третьої особи та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, підтверджено до матеріалів справи, що 30.09.2013 до Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах старшого прапорщика військової частини 9938 ОСОБА_2, щодо порушень прав та гарантій військовослужбовця ОСОБА_2 з питання надання соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку (а.с.8-9).
Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Луганському прикордонному загоні, де обіймає посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - технік 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 та має військове звання - старший прапорщик (а.с.32-33).
05.09.2013 старшим прапорщиком ОСОБА_2 подано рапорт щодо надання йому додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.12).
Разом з рапортом ОСОБА_2 подав: копію свідоцтва про одруження, довідку з МКП «Центржилком» про склад сім'ї, копію свідоцтва про народження, виписку з наказу «Про переривання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_9» (а.с.28-31).
Дослідженням вказаних документів встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 07.07.2001, подружжя має двох дітей, зокрема доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено листом від 25.09.2013 за № 10/6341 (а.с.10).
За результатами проведеної перевірки заступником Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері складено подання № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013, яким прокурор вимагав (а.с.15-16):
- вжити заходів щодо усунення порушень вимог Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про відпустки», причин цих порушень і умов, що їм сприяють та надати інспектору прикордонної служби 1 категорії - технік 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 старшому прапорщику ОСОБА_2 додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», подання підлягає невідкладному розгляду з письмовим повідомленням про вжиті заходи по усуненню порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють Луганському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не пізніше ніж у чотирнадцятиденний строк з дня його отримання.
Подання прокурора відхилено, про що прийнято відповідне рішення, викладене у листі від 30.10.2013 за № 41/7173 (а.с.17).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.ст.1, 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Абзацом 1 частини 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_9 перервала відпустку по догляду за дитиною - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 на час подання рапорту до відповідача та на час проведення перевірки позивачем мав право на додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Посилання відповідача на положення п.5 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей), суд до уваги не бере, оскільки цією статтею визначено право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу. Право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з відпусток врегульовано саме ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає помилковими твердження відповідача, що законодавство, що регулює правовідносини з питань надання додаткових соціальних відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, поширюється на чоловіків-військовослужбовців лише за відсутності материнського піклування про дітей.
Відповідно, судом встановлено, що порушення відповідачем Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про відпустки», які знайшли відображення у поданні заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013, також, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні при розгляді даної адміністративної справи.
Що стосується посилань представника відповідача на те, що позивач просив скасувати рішення відповідача від 30.10.2013 за № 11/7173, а існує тільки рішення від 30.10.2013 за № 41/7173, суд зазначає, що у даному випадку, на думку суду, позивачем допущено технічну помилку при зазначенні номеру оскаржуваного судового рішення, оскільки, як встановлено у судовому засіданні з пояснень представника відповідача, за результатами розгляду подання прокурора було прийнято тільки одне рішення, правомірність якого і є предметом дослідження у даній адміністративній справі.
Крім того, суд вважає, що технічна помилка, допущена позивачем при зазначенні номеру оскаржуваного рішення, не тягне наслідком відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Разом з тим, зважаючи на те, що на час звернення до адміністративного суду та на час розгляду даної адміністративної справи вже відпали підстави для надання ОСОБА_2 додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною - ОСОБА_7 до досягнення нею трирічного віку, через досягнення дитиною трирічного віку, суд вважає за необхідне тільки визнати протиправним рішення Тво командира військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, викладене у листі від 30.10.2013 за № 41/7173, про відмову виконати вимоги подання заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.4 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Тво командира військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, викладене у листі від 30.10.2013 за № 41/7173, про відмову виконати вимоги подання заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2013 року.
Суддя К.О. Пляшкова