10.12.2013 Справа №901/3674/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»», м. Київ
до відповідача Фірми «Алатон», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим
про стягнення заборгованості
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - Тесельський П.І. (довіреність від 02.01.2013 б/н);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 04.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»» (далі - позивач, ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Фірми «Алатон» (далі - відповідач), в якій просить стягнути з останнього на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 629,00 грн, що включають: 1 601,04 грн - 16% за користування чужими грошовими коштами, 23,02 грн пені, 4,94 грн трьох процентів річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 54 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання Фірмою «Алатон» взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 15.12.2011 №0953-СМ/11 у частині несвоєчасності оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № СМ13-000070610, №СМ13-000072466.
Ухвалою суду від 05.11.2013 позовна заява прийнята до розгляду та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 10.12.2013.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с. 43). Додатково зазначив, що датою отримання товару за спірним договором відповідно до п.2.1. Положення Міністерства фінансів України «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» від 24.05.1995 №88 є дата, зазначена на видаткових накладних (а.с.43).
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п. 4 ч. 2 ст. 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. Водночас, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 33-36, 50-51).
Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.
До того ж, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без участі представника, якщо його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
15.12.2011 між ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»» (Продавець) і Фірмою «Алатон» (Покупець) укладений договір поставки №0953-СМ/11 (далі - Договір, а.с. 10-12), відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує тютюнові або інші вироби (далі по тексту - товар).
Згідно із п.п. 1.2., 1.3. Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається Сторонами на кожну партію окремо.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 14 грудня 2013 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару.
Розділом 3 Договору передбачений порядок поставки та приймання-передачі товару. Зокрема, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі Продавця. Заявка на партію товару погоджується відповідальними особами Сторін.
Покупець приймає товар у відповідності до вимог законодавства, згідно з супровідними документами Продавця.
Право власності на товар, що поставляється, а також ризик його випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходить до Покупця з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.
Покупець зобов'язаний надати Продавцю документи, пов'язані з отриманням товару (накладні, довіреності, тощо), які належним чином підписані з печаткою або штампом.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом внесення готівки в касу Продавця.
Кошти за поставлений товар зараховуються на закриття накладних за хронологією їх виписки, починаючи з накладної з найбільш ранньою датою.
Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день. (п.п. 4.3., 4.4., 4.8. Договору).
Згідно 4.12. Договору зобов'язання Покупця по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними:
при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Продавця (п.п.4.12.1.);
при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Покупцем, на поточному рахунку Покупця в банківській установі (п.п.4.12.2.).
У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, Сторона, що допустила невиконання або неналежне виконання, відшкодовує іншій стороні нанесені збитки в повному обсязі.
У випадку прострочення платежу Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами (п.п. 5.1., 5.3. Договору).
Пунктом 8.4. Договору передбачено, що невід'ємною частиною даного договору є Додаток №1 (далі - Додаток, а.с.44), згідно якого Сторони узгодили наступні точки постачання товару: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,131; АР Крим, м.Сімферополь, вул. 60 років жовтня, 8. Разом з цим, Сторони узгодили, що у зазначених точках постачання товару відбиток штампу на накладних проставлятися не буде (п.1 Додатку).
Відповідно до п.2 Додатку Покупець уповноважує Бабій Антона Васильовича (директора) отримувати від імені останнього матеріальні цінності від Продавця протягом терміну дії договору.
Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору Продавцем у власність Покупця був переданий Товар на загальну суму 11 599,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 11.07.2013 № СМ13-000070610, від 17.07.2013 №СМ13-000072466 (а.с.13-16).
Покупець з порушенням терміну здійснив оплату за переданий Продавцем товар, що підтверджується наступними прибутковими касовими ордерами: від 23.07.2013 №0103004242 на суму 5 000,52 грн, від 23.07.2013 №0103004243 на суму 1 592,68 грн, від 31.07.2013 №0103004383 на суму 5 000,00 грн (а.с. 17-19).
З метою досудового врегулювання спору, 23.09.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією №393/ГО, у якій просив останнього погасити наявну заборгованість у розмірі 1 629,00 грн за порушення п. 4.8 Договору (а.с.20-21). Факт відправлення претензії відповідачеві підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 23.08.2013 №0019 (а.с. 23).
Разом з цим, позивач склав та надав відповідачу для підписання акт звірки взаємних розрахунків (а.с.45), проте останній відмовився від підписання акту звірки, про що було складено 14.11.2013 акт про відмову від підпису (а.с.46).
Проте, оскільки вищевказана заборгованість у добровільному порядку сплачена відповідачем не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №0953-СМ/11 за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання з поставки товару, проте, з порушенням строку, визначеного п. 4.8. Договору.
Так, за видатковою накладною від 11.07.2013 № СМ13-000070610 строк виконання зобов'язання настав 17.07.2013, проте, згідно прибуткового касового ордеру №0103004242 оплата здійснена 23.07.2013. Відтак, прострочення виконання зобов'язання за нею складає 5 днів.
За видатковою накладною від 17.07.2013 №СМ13-000072466 строк виконання зобов'язання настав 23.07.2013, проте, у відповідності до прибуткових касових ордерів №0103004243, №0103004383 оплата за товар здійснена 31.07.2013. Відтак, прострочення виконання зобов'язання за нею складає 7 днів.
Надані позивачем видаткові накладні згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, які відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.
Разом з цим, під час дослідження доказів у даній справі, судом встановлено, що видаткова накладна від 17.07.2013 №СМ13-000072466 (а.с.15-16), підписана з боку відповідача (Покупця) неуповноваженою особою, а саме: Вашеніною М.В., у той час, як відповідно до п.2 Додатку до Договору право підпису видаткових накладних наявне лише у директора Фірми «Алатон» Бабій Антона Васильовича. Проте, відповідач своїми конклюдентними діями прийняв товар за названими видатковими накладними та оплатив його. Відтак, вважається таким, що його отримав.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із змісту Договору, зокрема, п.5.3. вбачається, що сторони визначили вид штрафної санкції - штраф та дійшли згоди про її розмір - 16 % від суми неоплаченого у строк товару за користування коштами.
Ураховуючи викладене, та те, що відповідач є таким, що порушив основне із зобов'язань, встановлених законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування позивачем до останнього штрафу за користування коштами.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 1 601,04 грн (а.с.9), суд вважає його вірним та обґрунтованим.
Разом з цим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 23,02 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, п. 5.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійною облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Аналогічні правила визначені у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/9-ВР.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.9), суд вважає вірним, обргунтованим та підтвердженим матеріалами справи, відтак, задовольняє вимоги позивача у частині стягнення з Фірми «Алатон» пені у розмірі 23,02 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене, після перевірки наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних у розмірі 4,94 грн, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115-116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фірми «Алатон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»» 1 629,00 грн (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять гривень), у тому числі 1 601,04 грн (одна тисяча шістсот одна гривня чотири копійки) штрафу, 23,02 грн (двадцять три гривні двій копійки) пені, 4,94 грн (чотири гривні дев'яносто чотири копійки) три процента річних.
3. Стягнути з Фірми «Алатон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс Україна»» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 16.12.2013.
Суддя О.С. Янюк