05 грудня 2013 р. Справа № 804/15041/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юркова Е.О.
при секретарі - Сап'яні С.А.
за участю: позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача - Герасіку В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року № 0003741720 на суму 115140,21 гривень (сто п'ятнадцять тисяч сто сорок грн. 21 коп.);
- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1 або позивач) - у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради 05.09.2003 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, номер запису 1.6059. Перебуває на податковому обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з 11.09.2003 року. ФОП ОСОБА_1 видано Свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.11.2005р. також позивачу 13.03.2013р. виписано Свідоцтво платника єдиного податку.
Так, на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області від 11.09.2012р. № 890/22-6/235-48137, згідно наказу від 26.03.2013р. № 298, та наказу від 11.04.2013р. № 358, виданого Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська або відповідач), відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), фахівцем ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів в ході взаємовідносин з ТОВ «Союз-Електро» (код 23548137) за липень, серпень, вересень 2011 року.
Вказаною перевіркою встановлені порушення:
- правочини, укладені між СПД ОСОБА_1 і ТОВ «Союз-Електро» відповідно до ч. 1,5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 655, ст. 662, ст. 656 Цивільного кодексу України і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;
- п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201.10 ПК України № 2755-VІ - в результаті чого завищено податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011р. по операціях з ТОВ «Союз-Електро» (код ЄДРПОУ 23548137) на суму 92112,17 грн.
За результатами перевірки складено акт №1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Союз-Електро (код ЄДРПОУ 23548137) за липень, серпень, вересень 2011 року» та було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0003741720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 92 112,17 грн. та нараховано 23028,04 грн. штрафних санкцій.
Позивач вжив всіх методів досудового врегулювання спору, відповідно до ст. 55, 56 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 скористався своїм правом на адміністративне оскарження рішення податкового органу звернувшись до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Так, 11.07.2013 року позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003741720 від 30.05.2013р.
22.07.2013 року контролюючим органом було прийнято рішення про продовження терміну розгляду первинної скарги та 06.09.2013 було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, в якому Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області повністю підтримало позиції районної ДПІ та залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0003741720 від 30.05.2013р. винесене відповідачем, а скаргу без задоволення.
Позивач, в свою чергу, продовжив процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0003741720 від 30.05.2013р. та 30.09.2013р. направив повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України.
16.10.2013 року Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення про результати розгляду повторної скарги, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0003741720 від 30.05.2013р. винесене відповідачем, та рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.09.2013р. про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу без задоволення.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України.
Згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або/отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Тобто, обов'язковою умовою для проведення документальної виїзної перевірки є наявність хоча б однієї з обставин, які перелічені у п.78.1 ст.78 ПК України.
Судом встановлено, що підставою для здійснення відповідачем перевірки позивача став акт перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області від 11.09.2012р. № 890/22-6/235-48137 та накази Державної податкової інспекцієї в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 298 від 26.03.2013р. та № 358 від 11.04.2013р.
Як зазначено в акті перевірки №1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. - «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 26.03.2013р. № 7321/6/172, та копією наказу № 298 від 26.03.2013р., які відправлено поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення. Перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_1 Перевірка проведена у приміщенні ДПІ в АНД районі за адресою: м. Дніпропетровськ, пров.Універсальний, буд. 12».
Проте, позивач в судовому засіданні пояснив, що в 07 квітня 2013 року він отримав від ДПІ лист-запит щодо необхідності надання документів, які підтверджують його взаємовідносини з ТОВ «Союз-Електро» за липень-серпень 2012 року та 11.04.2013р. надав до відповідача лист-відповідь в якому вказав про відсутність господарських взаємовідносин з цим контрагентом саме в 2012 році. Працівник ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська забрав у позивача запит, як направлений з помилкою та вказав, що направить інший виправлений запит щодо необхідності надання документів, які підтверджують його взаємовідносини з ТОВ «Союз-Електро» за липень-серпень 2011 року.
Повторного запиту органу державної податкової служби (ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська) про надання інформації та її документального підтвердження позивач не отримав, а тому не мав змоги надати копії всіх документів по взаємовідносинам з ТОВ «Союз-Електро».
Крім того, як пояснив в судовому засіданні позивач, наказу Державної податкової інспекцієї в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 298 від 26.03.2013р. він також не отримував. Наказ № 358 від 11.04.2013р. та повідомлення про проведення перевірки № 7321/6/172 від 26.03.2013р. позивач отримав разом з податковим повідомленням-рішенням № 0003741720 від 30.05.2013р. Акт перевірки №1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. позивач отримав лише 05.07.2013р. після письмового звернення до відповідача.
Представником відповідача в судовому засіданні не було спростовано вищезазначені доводи позивача, до матеріалів справи не надано підтвердження направлення та вручення ФОП ОСОБА_1 належного запиту щодо необхідності надання документів, які підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Союз-Електро» за липень-серпень 2011 року, також не надано підтвердження направлення та вручення позивачу наказу № 298 від 26.03.2013р. У зв'язку з вищезазначеним суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та проведення самої перевірки позивача.
Також, суд вважає що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки позивача №1089/17/НОМЕР_2 від 12.04.2013р. є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Так, судом встановлено, що 02.02.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Союз-Електро» було укладено Договір поставки №18 від 02.02.2011 року. Згідно умов Договору поставки № 18 від 02.02.2011 постачальником (ТОВ «Союз-Електро») виконані зобов'язання згідно умов Договору, щодо передання у власність покупця (Позивача) визначеного договором товару, перелік якого зазначено безпосередньо у договорі, а саме: «металопрокат: круг 75, 80, 85, 90, 100 ст 20».
Основною підставою для викладення висновків стосовно нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Союз-Електро» є твердження про відсутність ТОВ «Союз-Електро» за місцем реєстрації (стор 4-5 акту перевірки). Фактично, відповідачем зроблено висновок про нікчемність всіх правочинів, укладених ТОВ «Союз-Електро».
Факти поставки товару постачальником та отримання товару покупцем у виконання умов Договору поставки № 18 від 02.02.2011р. за період, що перевірявся, підтверджуються видатковими накладними належно оформленими, підписаними обома сторонами та скріпленими печаткам учасників Договору.
Так 07.07.2011р. на підставі накладної № 7071 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 132 810,56 грн.
27.07.2011 на підставі накладної № 27071 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 35 136,60 грн.
05.08.2011 на підставі накладної № 02082 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 35 717,99 грн.
05.08.2011 на підставі накладної № 29076 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ЮП ОСОБА_1 круг на загальну суму 72 590,24 грн.
05.08.2011 на підставі накладної № 04083 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 79 427,52 грн.
30.08.2011 на підставі накладної № 26082 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 101 316,76 грн.
14.09.2011 на підставі накладної № 09096 було відвантажено ТОВ «Союз-Електро» на адресу ФОП ОСОБА_1 круг на загальну суму 95 674,39 грн.
На підставі виставлених ТОВ «Союз-Електро» рахунків-фактур, у виконання умов Договору (п.п. 4.1, 4.2.) було здійснено оплати товару, згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 (код дрфо НОМЕР_2) за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. та згідно з якими позивачем здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок 2600711017 ТОВ «Союз-Електро» (код ЄДРПОУ 23548137) у ПАТ «Полтава-банк», МФО 331489, у повному обсязі оплату за металопрокат згідно виставлених рахунків наступними платежами: 06.07.2011 сплачено 71 338,8 грн. на підставі рахунку № 06070 від 06.07.11р.; 12.07.2011 сплачено 69 371,76 на підставі рахунку № 06070 від 06.07.11р.; 13.07.2011 сплачено 2 100 на підставі рахунку № 06070 від 06.07.11р.; 22.07.2011 сплачено 16 182,8 на підставі рахунку № 22070 від 22.07.11р.; 25.07.2011 сплачено 17 880 на підставі рахунку № 22070 від 22.07.11р.; 29.07.2011 сплачено 72 590,24 на підставі рахунку № 29075 від 29.07.11р.; 02.08.2011 сплачено 35 718 на підставі рахунку № 02074 від 02.08.11р.; 19.08.2011 сплачено 32 508 на підставі рахунку № 04085 від 04.08.11р.; 26.08.2011 сплачено 101 316,76 на підставі рахунку № 26081 від 26.08.11р.; 09.09.2011 сплачено 54 325,4 на підставі рахунку № 09091 від 09.09.11р.; 19.09.2011 сплачено 41 348,99 на підставі рахунку № 09091 від 09.09.11р. на загальну суму 551 600,31 грн.
Заборгованості перед ТОВ «Союз-Електро» зі сторони позивача не було, (копії актів звіряння взаєморозрахунків, що проводилися щомісячно містяться в матеріалах справи).
Під час господарської взаємодії між позивачем та ТОВ «Союз-Електро» було складено та надано сторонам по договору податкові накладні, виписані ТОВ «Союз-Електро», завірені підписом та печаткою ТОВ «Союз-Електро», та надані ФОП ОСОБА_1 (Покупцю) а саме: податкова накладна № 7071 від 07.07.2011р. на суму 132810,56 грн. з них ПДВ 22 135,09 грн.; податкова накладна № 27071 від 27.07.2011р. на суму 35 135,60 грн. з них ПДВ 5 855,93 грн.; податкова накладна № 29076 від 29.07.2011р. на суму 72 590,24 грн. з них ПДВ 12 098,37 грн.; податкова накладна № 02082 від 02.08.2011р. на суму 35 717,99 грн. з них ПДВ 5 953,00 грн.; податкова накладна № 04083 від 04.08.2011р. на суму 79 427,52 грн. з них ПДВ 13 237,92 грн.; податкова накладна № 26082 від 26.08.2011р. на суму 101 316,76 грн. з них ПДВ 16 886,13 грн.; податкова накладна № 09096 від 09.09.2011р. на суму 95 674,39 грн. з них ПДВ 15 945,73 грн.
Всього податкових накладних виписаних на адресу позивача ТОВ «Союз-Електро» на суму 92 112,18 грн.
Згідно умов Договору поставки № 18 від 02.02.2011 року «п. 6.1. Доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця на умовах самовивозу».
Товар, відповідно до попередніх замовлень та видаткової накладної було передано покупцеві та завантажено на автомобіль підприємства-перевізника в кожному окремому випадку це був окремий перевізник:
- 08.07.2011р. товар було відвантажено товар на автомобіль Камаз АА 22149, згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.07.2011р. укладеним з ТОВ «ВЛВ «Транзит трейдинг» (копії містяться в матеріалах справи) - ТТН № 379602;
- 27.07.2011р. товар було відвантажено на автомобіль Мерседес АЕ 8588 АВ, згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 27.07.2011р. укладеним з ТОВ «Компанія Софтранс» (копії містяться в матеріалах справи) - ТТН № 379603;
- 05.08.2011р. товар було відвантажено на автомобіль Мерседес АЕ 8588 АВ, згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.08.2011р. укладеним з ТОВ «Екопостач» (копії містяться в матеріалах справи) - ТТН № 379605;
- 05.08.2011р. товар було відвантажено на автомобіль Камаз АА 22149, згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.08.2011р. № 0608 укладеним з ТОВ «ВЛВ «Транзит трейдинг» (копії містяться в матеріалах справи) - ТТН № 379604;
- 14.09.2011р. товар було відвантажено на автомобіль Камаз А А 21861, згідно Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2011р. № 1309 укладеним з ТОВ «ВЛВ «Транзит трейдинг» (копії містяться в матеріалах справи) - ТТН № 379606.
Приймаючи до уваги, що згідно умов договору: «Доставка товару до місця призначення здійснюється силами та за рахунок покупця», ТОВ «Союз-Електро» не є учасником договірних відносин з питані транспортування, перевезення чи доставки, та не має права щодо нарахування сум податкового кредиту по цих операціях.
Судом встановлено, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім, того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Окрім того, слід зазначити, що товар (металопрокат) пройшов переробку і поставлено покупцям, що також підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку (копії документів додаються), які в свою чергу отримали замовлений товар та оплатили його вартість:
- Договір № 181 від 13.01.2011р. на виконання робіт по виготовленню товару з матеріалів замовника, укладений з Відкритим акціонерним товариством «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» (надалі - «ВАТ «ТКШЗ»), який знаходиться у м. Токмак, умовами якого передбачено обов'язок Замовника (ФОП ОСОБА_1) передати Виконавцю (ВАТ «ТКШЗ») матеріал на склад Виконавця за адресою: м. Токмак, вул. Куйбишева, 59, обов'язок Виконавця (ВАТ «ТКШЗ») передати готовий товар на складу за вказаною адресою у м. Токмак самовивозом;
- Акти приймання-передачі (давальницької сировини) отримувачем ВАТ «ТКШЗ» № 47 від 08.07.2011р., № 50 від 28.07.2011р., № 49 від 04.08.2011р., № 51 від 13.09.2011р., згідно з якими ФОП ОСОБА_1 було передано ВАТ «ТКШЗ» сировину для переробки, а завідуючий складом ВАТ «ТКШЗ» Четвероус отримав вказану сировину;
- Додатки № 11, 12, 13,14,15, 16, 17,18 до Договору № № 181 від 13.01.2011р. - Специфікації на матеріал, наданий замовником (ФОП ОСОБА_1) виконавцю (ВАТ «ТКШЗ») - придбаний ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «Союз-Електро» Ст 20 (круг) та Специфікації на товар, який виконавець (ВАТ «ТКШЗ») повинен виготовити для замовника (ФОП ОСОБА_1), з урахуванням витрат матеріалу, - корпуси підшипника та кришки підшипника.
Після виконаних робіт ВАТ «ТКШЗ» надало Замовнику (ФОП ОСОБА_1) виготовлені корпуси підшипника та кришки підшипника згідно: видаткової накладної № 1122 від 08.07.2011р. на суму 29194,68 грн., видаткової накладної № 1123 від 08.07.2011р. на суму 1602,48 грн., видаткової накладної № 1124 від 08.07.2011р. на суму 528,24 грн., видаткової накладної № 1244 від 28.07.2011р. на суму 24241,80 грн., видаткової накладної № 1245 від 28.07.2011р. на суму 1092,60 грн., видаткової накладної № 1264 від 02.08.2011р. на суму 9416,40 грн., видаткової накладної № 1265 від 02.08.2011р. на суму 8813,64 грн., видаткової накладної № 1266 від 02.08.2011р. на суму 228,00 грн., видаткової накладної № 1267 від 02.08.2011р. на суму 327,78 грн., видаткової накладної № 1415 від 17.08.2011р. на суму 10482,00 грн., видаткової накладної № 1428 від 19.08.2011р. на суму 43377,66 грн., видаткової накладної № 1577 від 14.09.2011р. на суму 5016,00 грн., податкової накладної № 1688 від 30.09.2011р. на суму 17100,00 грн. а ФОП ОСОБА_1 (Одержувачем) було прийнято корпуси підшипника та кришки підшипника при цьому видаткові накладні підписані з боку ВАТ «ТКШЗ» керівником, головним бухгалтером та особою, що відпустила ТМЦ, та скріплені печаткою ВАТ «ТКШЗ».
Оплату проведено в повному обсязі, що підтверджується виписками ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 (код дрфо НОМЕР_2) за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., які містяться в матеріалах справи.
Кінцевим споживачем продукції (товару) переробленого з матеріалу придбаного у ТОВ «Союз-Електро» стало ТОВ «Краснянське СП «Агромаш». Документами на підтвердження реалізації готової продукції (кришок корпусів підшипників, корпусів підшипників) кінцевому споживачу є: Договір поставки № 5 від 15.02.2011р., рахунки, накладні, довіреності ТОВ Краснянське СП «Агромаш» на отримання ТМЦ (кришок корпусу) податкові накладні по поставкам ТМЦ, виписані ФОП ОСОБА_1 та надані ТОВ Краснянське СП «Агромаш».
За даним правочином ФОП ОСОБА_1 було нараховано і сплачено податкові зобов'язання до Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений позивачем з ТОВ «Союз-Електро» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Висновки відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, грунтуються, на тому, що перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Союз-Електро» (код 23548137), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.
Так в обґрунтування своїх висновків перевіряючий посилаються на інформацію отриману з: акту № 890/22-6/23548137 від 11.09.2012 року ДПІ у м. Полтаві Полтавської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз-Електро», податковий номер 23548137, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за травень - вересень 2011 року». Яким встановлено те, що зустрічну звірку провести не виявляється можливим у зв'язку з тим, що місцезнаходження ТОВ «Союз-Електро» (м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 127А) не встановлено. У періоді звірки підприємство мало стан платника - 8, «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Стан платника на дату складання акту - 36 (основний платник до кінця року).
Застосування наслідків перевірки конкретного платника викладені в вказаному акті суперечать ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки визначення грошового або податкового зобов'язання повинно здійснюватися на підставі перевірок результатів діяльності конкретного платника податків.
Більш того, ст.61 Конституції України закріплений індивідуальний принцип юридичної відповідальності.
Тому у разі виявлення факту заниження чи завищення платником податків податкових зобов'язань, або відсутність об'єктів оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення - рішення саме щодо такого суб'єкта господарювання, а не його контрагента яким є ФОП ОСОБА_1
Таким чином, висновки акту перевірки контрагента позивача на який посилається ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська не можуть бути покладені в основу висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства.
Висновки в акті про відсутність у контрагента первинних документів, як це встановлено вищевказаним актом не дає право робити висновок про відсутність господарських операцій у ФОП ОСОБА_1 і відповідно вважати про відсутність об'єкта оподаткування, відсутність права на формування витрат, податкового кредиту з ПДВ тощо.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.
Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201.10 ПК України № 2755-VІ - в результаті чого завищено податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011р. по операціях з ТОВ «Союз-Електро» (код ЄДРПОУ 23548137) на суму 92112,17 грн.
В судовому засіданні був повністю доведений позивачем та представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003741720 від 30.05.2013р., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області Державної податкової служби не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.
Отже, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4588,00 грн.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 230 грн. 29 коп., що підтверджується квитанцією № 45119.24.1 від 13.11.2013р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 230 грн. 29 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області Державної податкової служби форми «Р» № 0003741720 від 30.05.2013р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 92 112,17 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 23 028,04 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 230 грн. 29 коп. згідно квитанції № 45119.24.1 від 13.11.2013р.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладений 10.12.2013р.
Суддя Е.О. Юрков