02 грудня 2013 року /10:44/Справа № 808/8062/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Вовка Д.В., представника відповідача Юлдашева А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області
про визнання неправомірними дій та скасування постанови,
Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови № 40/5 від 19.09.2013 про арешт коштів боржника та скасувати її.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваної постанови.
Представник відповідача проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що постанова про арешт коштів боржника №40/5 від 19.09.2013 року, винесена у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», є законною, та пояснив наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р.
Примусове виконання рішень, згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 606, здійснюється державними виконавцями, визначеними Законом України «Про державну виконавчу службу».
У статті 5 Закону № 606 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Примусове виконання рішень, відповідно до ст. 17 Закону № 606, здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. До таких документів, зокрема, відносяться рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Положеннями ст. 19 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб є одним з заходів примусового виконання рішень, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 1 ст. 52 вищезгаданого Закону, полягає в його арешті, вилученні та реалізації.
Пунктом 6 частини 3 статті 11 Закону № 606 передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону № 606, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
На примусовому виконанні у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження у відношенні боржника - Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», до складу якого входять 498 виконавчих документів про стягнення з позивача на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 59 561 384 грн. 13 коп.
Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону № 606 державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Згідно відповіді № 1001477956 від 02.09.2013, Державною податковою службою України відповідачу надано інформацію про наявні у боржника (позивача по справі) рахунки, у тому числі в ВАТ «ВТБ Банк»: 26044010155979 та 26055010155979.
Законодавцем у статті 57 Закону № 606 встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Так, постановою Головного державного виконавця А.А. Юлдашева від 19.09.2013 р. накладено арешт на грошові кошти у сумі 59 561 384 грн. 13 коп., які знаходяться та у подальшому будуть надходити на рахунки 26044010155979 та 26055010155979 ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, та належать Державному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до повного погашення заборгованості по виконавчим документам які знаходяться на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області. Представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» відмовити у повному.
Правомірність винесення відповідачем зазначеної постанови є предметом спору у цій справі.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України громадянам забезпечено право на соціальний захист, що включає і право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них обставин, та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується громадянину загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», такий вид страхування передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, згідно ч. 4 Закону України № 2240, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів, за якими здійснюється таке страхування та який закріплений у п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України № 2240, є принцип цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Такий принцип знаходить своє відображення у частині 2 ст. 19 Закону України № 2240, якою передбачено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Положеннями абз. абз. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України № 2240 встановлено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Згідно наявного в матеріалах справи додаткового договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) №26000010155979 від 05.09.2011р. ПАТ «ВТБ Банк» відкрило Державному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат» рахунок спеціального режиму використання 26044010155979.
16.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» укладено договір банківського рахунку (з використанням корпоративних платіжних карток) № 155979КПК, на підставі якого ПАТ «ВТБ Банк» відкрило Державному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат» рахунок №26055010155979.
Вказані рахунки відкрито згідно п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 р. №492, згідно якого банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, до яких належать також рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
24.10.2013 р. представником позивача в судовому засіданні надана бухгалтерська довідка, згідно довідки від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності поступили кошти для фінансування матеріального забезпечення по листам непрацездатності по вагітності та пологам.
Проте, відповідні виплати здійснені не були через наявність накладеного спірною постановою ВДВС арешту.
Відповідачем під час розгляду справи не були надані докази фактичного отримання позивачем примірника спірної постанови, у зв'язку з чим суд приймає до уваги твердження Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про його не обізнаність щодо наявності спірної постанови, через що десятиденний строк звернення до суду, на думку суду позивачем пропущений з поважних причин.
Відповідно до абз. абз. 4, 5 ч. 2 ст. 21 Закону України № 2240, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам та не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Крім того, згідно з положеннями частини 1 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено, зокрема, на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною тощо, тобто ті виплати, які обліковуються на спеціальному рахунку, відкритому в порядку статті 21 Закону України №2240.
Згідно ч. 1 ст. 83 Закону України № 606, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Закону України № 606 начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 4 ст. 83 Закону України № 606 передбачено, що керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби уразі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Частиною 3 ст. 60 Закону України № 606 встановлено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що рахунки № 26044010155979 та 26055010155979 ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, грошові кошти на яких спірною постановою були піддані арешту, є спеціальними, відкритими в порядку статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та Постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 26 від 22.12.2010 р. для перерахування Фондом страхових коштів для здійснення страхувальником (позивачем у справі) відповідного матеріального забезпечення.
Отже, матеріали справи свідчать про протиправність спірної постанови ВДВС у частині накладення арешту на рахунки спеціального режиму використання 26044010155979 та 26055010155979.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але, враховуючі те, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження» та у відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд вважає, що позов в частині визнання дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області протиправними не підлягає задоволенню.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Скасувати Постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 19.09.2013 № 40/5, про арешт коштів боржника що містяться на рахунках №26044010155979 №26055010155979 у ПАТ «ВТБ Банк».
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» судовий збір у розмірі 17 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко