05 грудня 2013 року м. Київ К/800/36226/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Сумської митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 818/219/13-а за позовом публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" звернулося в суд з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, в якому просило: визнати протиправними дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/011816 від 21.09.2012р.; визнати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2012/00414 від 21.09.2012р. недійсною; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 17719,80грн., ввізного мита у розмірі 88599грн. та стягнення судових витрат в розмірі 1097грн. 60 коп..
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на п. 1, п. 7 ст. 36, ст. 43, ст. 335 Митного кодексу України, п. 2.4, п. 5.3, п. 5.4, п. 6.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року скасоване рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені. Визнані дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/011816 від 21.09.2012р. протиправними. Визнана Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2012/00414 від 21.09.2012р. протиправною. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (м. Суми, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 23636315) на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 17 719, 80 грн., ввізного мита у розмірі 88 599 грн. Стягнуті з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" судові витрати у розмірі 1097,60грн.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Сумська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2012 р. публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" подана до Сумської митниці Державної митної служби України митна декларація №805130000/2012/011816 від 21.09.2012р. для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП ДК- 16С ТАИК.656443.027ТУ, ТАИК.684456.021 та інші документи, необхідні для митного контролю.
З метою підтвердження країни походження товару та отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем надано зовнішньоекономічний контракт №60-033/2012 від 27.03.2012р., укладений між ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" (Російська Федерація) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 14.09.2012р. за №RUUA 2001007902 1608887 та акт експертизи №026-03-00338 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації 30.08.2012р., а також інші документи.
Сумська митниця 21.09.2012р. відмовила ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2012/00414 (далі - Картка відмови).
Підставою для відмови стало порушення вимог щодо заповнення графи 8 сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 14.09.2012р. № RUUA 2001007902 1608887 (відсутнє маркування ТУ) та зауваження до відомостей, що вказані в акті експертизи ТТП РФ від 30.08.2012р. №026-03-00338, які на думку Сумської митниці, однозначно не свідчать про те, що технологічні операції відповідають критерію достатньої обробки/переробки товару (відсутні дані щодо переліку основних технологічних операцій з виготовлення готової продукції) у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати дані щодо виконання критерію достатньої обробки/переробки товару (Д8505), зазначеного у графі 9 вищезазначеного сертифікату.
Сумською митницею не визнаний Сертифікат для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у зв'язку з порушенням ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" пунктів 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 7,4, 9.1, 9.3 Правил визначення країни походження товарів", затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009р.
У зв'язку з викладеним, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" оформило митну декларацію №805130000/2012/011872 від 21.09.2012 р. з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 88599 грн. та податку на додану вартість у розмірі 372115,80 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації та складанні Картки відмови, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у прийнятті митної декларації, діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що митниця незаконно відмовила у митному оформленні товару.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Митним кодексом України (далі по тексту - МК України) та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VI (далі - Правила).
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Положеннями ст.355 Митного кодексу України, врегульовано перелік документів та відомостей, необхідних для митного контролю.
Так, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
1) при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.
Судами встановлено, що на виконання вищезазначених норм позивачем поданий повний пакет документів та відомостей, необхідних для митного контролю, в тому числі, й документ, що підтверджує країну походження товару, а саме оригінал Сертифікату про походження товару. Зазначений факт не заперечується і відповідачем.
Відповідно до п.1. ст.36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Згідно п.7 ст.36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009р. (далі Правила)
Відповідно до положень зазначених Правил, "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.
Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.
Пунктом 6.3 Правил, передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства, що передбачено п..
Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару у відповідності до ч.3 ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.
Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.
Судами встановлено, що для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму позивачем наданий оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 14.09.2012 р. за № RUUA 2001007902 1608887 та, як додаткові відомості про країну походження, акт експертизи від 30.08.2012 RU UA № 026-03-00338.
Проте, зазначений Сертифікат відповідачем не визнаний для надання товару режиму вільної торгівлі із застосуванням режиму найбільшого сприяння.
Підставою для відмови у митному оформленні товару є посилання відповідача в Картці відмови на відомості, що містяться в акті експертизи 30.08.2012 р. № 026-03-00338.
Умови, за виконання яких до товару буде застосований преференційний режим, що зазначені в Картці відмови, це отримання Сумською митницею документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки / переробки товару.
Апеляційний суд вірно зазначив, що сумніви щодо відомостей, зазначених у сертифікатах, які Сумська митниця пов'язує зі змістом актів експертизи є безпідставними, оскільки згідно з п. 5.1 цих Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п.6.1 Правил визначення країни походження товарів 2009р.).
Відповідно до п. 6.6 Правил, у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.
Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому акти експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки дані акти обов'язково надаються лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.
Судами встановлено, що графа 9 сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 25.06.2012 RU UA № 2001008528, поданого до митного оформлення, містить однакову інформацію щодо товару: "Комплект магнітного підвісу..." - "Д-8505". Код 8505 включений до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце.
У графі 13 Сертифікату зазначена країна походження товару - "Російська Федерація", що також відповідає іншим документам, наданим для митного контролю.
Наданий позивачем Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 RU UA № 2001008528 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.
З приводу доводу контролюючого органу про те, що у графі 8 сертифікату форми СТ-1 від 14.09.2012 RU UA № 2001007902 наведено неповний опис товару (відсутня марка ТУ), що не дозволяє однозначно ідентифікувати товар із заявленим до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що графа 8 сертифікату форми СТ-1 містить інформацію: "Комплект магнитного подвеса. КМП ДК-16С ТАИК.656443.027 ТАИК.684456.021". Згідно графи 31 митної декларації № 805130000/2012/011816 від 21.09.2012р. до митного оформлення подавався товар: "Комплект магнітного підвісу з вістовим електромагнітом ДК-16 ТАИК.656443.027ТУ призначений для безконтактного підвісу та центрування ротору нагрівача природного газу в ГПА при обертанні з апаратурою керування та контролю вістового електромагніту ТАИК.684456.021 - 1 комплект". До митного оформлення було також подано Технічні умови "Комплекта магнитного подвеса ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ".
Згідно акту експертизи від 30.08.2012 RU UA № 026-03-00338, на підставі якого Торгово-промисловою палатою Російської Федерації виданий сертифікат форми СТ-1 від 14.09.2012 RU UA № 2001007902 і який був поданий позивачем до митного оформлення, експертною організацією проводилася експертиза комплекту магнітного підвісу ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ.
Пунктом 8 статті 43 МК України передбачено, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа мас право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (п.9 ст. 43 МК України).
Так, у графі 8 Сертифікаті вказано: назва товару - комплекту магнітного підвісу; модель товару КМП ДК-16С; тип товару ТАИК.656443.027 (не вказано ТУ), ТАИК.684456.021. Літери ТУ вказують на те що, комплект магнітного підвісу КМП ДК-16С виготовлений відповідно до технічним умов ТАИК.656443.027 ТУ.
Судами встановлено, що така розбіжність (технічна помилка) щодо задекларованого товару усунута позивачем шляхом надання додаткових документів, зокрема, для митного контролю надано документи, що містять повний опис товару, оформленого за митною декларацією №805130000/2012/011816 від 21.09.2012р., зокрема, акт експертизи Торгово-промислової палати Російської Федерації від 30.08.2012р. №026-03-00338, Специфікація № 1 від 27.03.2012р. (додаток № 1 до контракту №60-033/2012 від 27.03.2012р.), рахунок-фактура (інвойс) № 26 від 14.09.2012 р., декларація на товари № 10130200/180912/00/5469 від 18.09.2012 р. Технічні умови та інші документи.
Наявність технічної помилки і дійсність Сертифікату підтверджує своїм листом і Торгово-промислова палати Російської Федерації від 28.02.2013р. №10/0155.
Отже, апеляційний суд вірно зазначив, що така технічна помилка не впливає на можливість однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого відповідно до вимог п.7.4, 9.1 Правил. При цьому, судом встановлено, що декларантом при імпорті товару надавалися Технічні умови ТАИК.656443.027 ТУ на комплект, магнітного підвісу КМП ДК-16С та інші документи, які узгоджуються між собою та додатково свідчать про ідентифікацію товару стосовно декларованого.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість проведення однозначної ідентифікації товару заявленого для митного оформлення, з урахування вказаної технічної помилки.
Пунктом 5.1 Правил передбачено, що товар користується режимом вільної торгівлі, якщо він відповідає критеріям походження, встановленим цими Правилами, а також: вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав учасниць Угоди й резидентом іншої держави-учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці та ввозиться на митну територію іншої держави-учасниці Угоди; вивозиться (ввозиться) фізичною особою резидентом держави-учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави-учасниці Угоди; не залишає території держав - учасниць Угоди.
Разом з тим, відповідність задекларованого товару критеріям походження, встановленим Правилами підтверджена Сертифікатом про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 RUUA № 2001008528, країна походження - Російска Федерація є учасницею Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р.
Відповідно до змісту п.6.3 Правил під час вивезення товарів з держав-учасниць Угоди Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 як і акт експертизи для оформлення вказаного сертифікату, видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.
Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п.2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифікату, який однозначно свідчить про країну походження товару.
Саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п.6.1 Правил.
Визначення критерію достатньої обробки/переробки товару митними органами країни ввезення товару (дублювання функцій Торгово-промислової палати країни вивезення) шляхом аналізу усіх документів, що надавалися ТТП для експертизи, Правилами не передбачено.
Таким чином, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є Сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Згідно пункту 6.7 Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі, прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.
Наявність у митного органу сумнівів щодо наданих позивачем документів не є підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки документів про країну походження товару.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення Сумської митниці до Торгово-промислової палати Російської Федерації із запитом про проведення перевірки документів про походження товару або проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості з метою перевірки інформації щодо країни походження товару.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації.
Крім того, обґрунтованими є позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" стосовно стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 17 719,80 грн., ввізного мита у розмірі 88 599 грн. та судові витрати у розмірі 1097,60 грн. з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно зі статтею 27 МК України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів
Судами встановлено, що під час митного оформлення товару за митною декларацією № 805130000/2012/011816 від 21.09.2012р. у зв'язку з наявністю пільги зі сплати ввізного мита, що підтверджується Сертифікатом про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2012 RUUA № 2001008528, позивач у декларації зазначив про умовну оплату мита. Крім того, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" нарахована, виходячи з митної вартості товару, й сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 354 396 грн. ( 1 771 980x20%).
У зв'язку з відмовою відповідача у митному оформленні товару за вказаною митною декларацією та складанні Картку відмови, позивач подав Сумській митниці декларацію № 805130000/2012/011816 від 21.09.2012р., за якою нарахував грошове зобов'язання з ввізного мита у сумі 88 599 грн. (1 771 980x5%) та податок на додану вартість у сумі 372 115, 80 грн. ((1 771 980+88 599) х20% - 354 396)).
Факт оплати ввізного мита за митну декларацію № 805130000/2012/011816 від 21.09.2012р. у сумі 88 599 грн. та переплати податку на додану вартість в зв'язку з коригуванням основи нарахування у сумі 17 719,80 грн., судами попередніх інстанцій встановлено.
Сумська митниця протиправно відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією № 805130000/2012/011816 від 21.09.2012р., що призвело до надмірної сплати Позивачем митних платежів у загальному розмірі 106 318,80 грн., а тому вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Сумської митниці - відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: