05 грудня 2013 року м. Київ К/800/16831/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Сумської обласної державної адміністрації на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сумської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду у встановлений законом строк заяви та статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" від 31.03.2012 р. та неприйняття по ній рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листами відповідача від 03.07.2012 р. №03/540 та від 21.11.2012 р. №01-44/7016 йому було повідомлено про відмову в реєстрації статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" м. Суми. Вважає такі листи безпідставними, оскільки посадові особи відповідача не надали належних обґрунтувань вчинених Сумською обласною державною адміністрацією дій з приводу залишення без розгляду заяв та не зазначили жодної визначеної законодавством підстави для такої форми реагування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнана протиправною бездіяльність Сумської обласної державної адміністрації, що полягає у неприйнятті за наслідками розгляду заяви про реєстрацію статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового", що були подані до Сумської обласної державної адміністрації 31 березня 2012 року та від 21 серпня 2012 року, передбаченого Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" відповідного рішення у встановлені строки. Зобов'язано Сумську обласну державну адміністрацію розглянути заяву релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" про реєстрацію статуту цієї релігійної громади та прийняти за наслідками розгляду відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" рішення.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Сумська обласна державна адміністрація звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2012 р. на ім'я голови Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 була подана заява від 31.03.2012 р. про реєстрацію Статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" м. Суми разом з додатками: нотаріально засвідченим протоколом №1 Парафіяльних зборів віруючих релігійної громади, Статутом релігійної громади, затверджений протоколом №1 Парафіяльних зборів віруючих від 31.03.2012р., нотаріально засвідченими відомостями про засновників релігійної громади, заявою про надання згоди про використання приватного помешкання як юридичної адреси релігійної громади, копією свідоцтва про право власності на житло від 14.04.2003 р., довідкою КП "Сумижитло" про кількість зареєстрованих мешканців приватного житла, які надали своє приватне житло під юридичну адресу релігійної громади. Із копії листа Головного управління зв'язків з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації від 27.04.2012р. №02/350 вбачається, що пакет документів було направлено до Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України для проведення релігієзнавчої експертизи. Міністерство культури України згідно копії листа від 24.05.2012р. №261/67-12 повернуло документи відповідачу та роз'яснило, що релігієзнавча експертиза здійснюється шляхом аналізу матеріалів, що визначають віросповідну належність та канонічну діяльність, а також відповідей на "Перелік питань щодо культової практики та соціальної діяльності релігійної організації", висновок про соціальну діяльність та реальну культову практику релігійної організації, мають готувати працівники структурного підрозділу облдержадміністрації з питань релігій, а не члени чи керівники самої релігійної організації. Згідно копії листа Головного управління зв'язків з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації від 19.06.2012р. №02/492 відповідач надіслав позивачеві письмову вимогу щодо надання відомостей на перелік питань, обумовивши граничний термін надання інформації до 25.06.2012р. Листом від 25.06.2012р. ОСОБА_1 у наданні інформації відмовив. Із копії листа Головного управління зв'язків з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації від 03.07.2012р. № 03/540 вбачається, що ОСОБА_1 було повернуто наданий пакет документів щодо реєстрації Статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" м. Суми без розгляду і прийняття рішення по суті. Позивач 21.08.2012р. повторно звернувся до відповідача із заявою на ім'я голови Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 від 31.03.2012р. про реєстрацію Статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" м. Суми, із копії листа від 21.11.2012р. №01-44/7016 "Про відмову в реєстрації статуту релігійної громади" м. Суми", що ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в реєстрації релігійної громади.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов, виходили з того, що відповідачем не приймалося рішення про реєстрацію Статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового" м. Суми у порядку та у спосіб визначений законодавством України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.1 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991р. №987 - ХІІ, завданнями цього Закону є: гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов'язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов'язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви; гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.
Статтею 14 Закону визначено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.
Згідно з ст. 15 Закону, у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржене в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-XIV визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних організацій.
Згідно ст. 6 Закону, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що заява про реєстрацію статуту релігійної громади від 31.03.2012 до Сумської обласної державної адміністрації протягом березня-липня 2012 року не надходила та те що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт вчинення з боку Сумської обласної державної адміністрації дій щодо прийняття та розгляду у квітні-липні 2012 року заяви позивача від 31.03.2012 щодо реєстрації статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми", спростовуються наступним. Відповідно до "Опису документів", що додавались до заяви про реєстрацію релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми" до Сумської обласної державної адміністрації, начальник відділу Соловей О.А. прийняв пакет установчих документів від позивача 4 квітня 2012 року та підписав опис як "посадова особа Сумської обласної державної адміністрації". Заява про реєстрацію релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми" за підписом десяти засновників викладена на ім'я голови Сумської обласної державної адміністрації Чмиря Юрія Павловича, відповідно до ст. 14-15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Листом від 20.06.2012 № 01-44/3667, саме Сумська обласна державна адміністрація відповідно до повноважень наданих ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" звернулась до Сумського міського голови Мінаєва Г.М. з проханням розглянути та надати до головного управління зв'язків з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації відповіді на питання, зазначені у Переліку питань щодо культової практики та соціальної діяльності релігійної організації для висвітлення при проведенні релігієзнавчої експертизи до 26.06.2012 р. Крім того з вказаного листа вбачається, що матеріали, подані на реєстрацію статуту релігійної організації "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми" були направлені до Міністерства культури України для проведення релігієзнавчої експертизи.
Зазначене підтверджує, що Сумською обласною державною адміністрацією були вчинені дії для реалізації своїх владних повноважень стосовно заяви засновників та установчих документів релігійної організації «Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми», оскільки ч. 4 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачені повноваження органу, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів.
Судами встановлено, що 30.05.2012 р. позивач звернувся до голови Сумської обласної державної адміністрації зі скаргою (вх. .№ 1071-01/С) у якій зокрема просив прийняти рішення щодо реєстрації статуту релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми" відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Листом від 27.06.2012 р. № 1071-01/С заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Яговдик І.О. підтвердив, що пакет документів для реєстрації статуту був отриманий ним 4 квітня 2012 року, а також повідомив позивача, що рішення щодо реєстрації статуту релігійної громади буде прийняте у встановлений ч. 4 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" термін.
Таким чином, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем протягом квітня-липня 2012 року розглядалися заява та статутні документи, подані 04.04.2012 до структурного підрозділу Сумської обласної державної адміністрації - відділу аналітичного забезпечення, у справах релігій та національностей управління з питань внутрішньої політики головного управління зв'язків з громадськістю, але докази прийняття рішення у суду відсутні.
Разом із тим судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не мав права надавати ОСОБА_1 як фізичній особі статусу позивача по адміністративній справі та не мав підстав для відкриття провадження у справі, в зв'язку з тим, що позовні вимоги спрямовані на захист прав та інтересів релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми", яка і повинна бути позивачем по означеній адміністративній справі, права і свободи ОСОБА_1, як фізичної особи жодним чином не порушувались і не могли бути порушені, з огляду на наступне.
Згідно п. 8 ст. 3 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно ст. 6 КАС України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Діяння суб'єкта владних повноважень, що були предметом оскарження та судового розгляду, безпосередньо впливають як на права і обов'язки самої спільноти віруючих, так і на права і обов'язки її керівників, засновників або окремих членів, оскільки мова йде про створення релігійної громади, відмова у наданні офіційного статусу юридичної особи та інші діяння апелянта, також є порушенням права на свободу релігії як самої громади, так і окремих її членів чи засновників.
Отже, право на звернення до адміністративного суду належить будь-якому члену чи засновникові релігійної громади, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є засновник релігійної громади "Істино православна незалежна парафія Різдва Христового м. Суми", обраний на Парафіяльних зборах настоятелем парафії.
Статтею 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Сумської обласної державної адміністрації відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: