"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/56133/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.
та представників сторін: від позивача - Драченко В.С., Залевська О.О.
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р.
у справі № 2а/2370/8417/2011
за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до державної податкової інспекції у м. Черкаси
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2011 року дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкаси), в якому просило суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2011 р. № 0002722301, № 0002732301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0002722301, № 0002732301 від 22.07.2011р.; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.05.2011 р. по 30.06.2011 р. на підставі наказів від 27.04.2011 р. № 1238, від 06.06.2011 р. № 1636, від 09.06.2011 р. № 1686 та направлень від 13.05.2011 р. № 94/01-1, від 13.05.2011 р. № 93/01-1, від 16.05.2011 р. № 409/23-0, від 17.05.2011 р. № 809/17-0 посадовими особами ДПІ у м. Черкаси була проведена планова виїзна перевірка ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 14.07.2011 р. № 1776/23-2/31141625 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4, статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 1 567 267 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 313 640 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.07.2011 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0002722301, яким, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 392 049 грн., у тому числі 313 640 грн. - основний платіж, 78 409 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0002732301, відповідно до якого, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4, статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 567 267 грн.
За результатами апеляційного оскарження позивачем винесених податкових повідомлень-рішень, рішеннями податкового органу податкові повідомлення-рішення від 22.07.2011 р. № 0002722301 та № 0002732301 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Як вбачається із зазначеного акту податкової перевірки, підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань, слугували твердження перевіряючих про нікчемність господарських операцій позивача з контрагентами - ПП «Універсалцентр», ТОВ «Євротрейд Холдінг», ПП «Шлях-2», ПП «Агрі-Ком».
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Податкова накладна, згідно з підпунктом «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна містити, крім іншого, місце розташування юридичної особи, зареєстрованою як платник податку на додану вартість.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснені першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий облік з податку на додану вартість здійснюється підприємством по факту проведення господарських операцій у певному податковому періоді.
Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.
Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів купівлі-продажу з ПП «Універсалцентр», ТОВ «Євротрейд Холдінг», ПП «Шлях-2», ПП «Агрі-Ком».
Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними.
Зазначені документи у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в повній мірі підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.
Колегія суду касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для визнання нікчемними договорів укладених позивачем з вказаними контрагентами виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011 р. №0002722301 та № 0002732301, вимоги щодо визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. у справі № 2а/2370/8417/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко