02 грудня 2013 року м. Київ К/800/52753/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Винокурова К.С.
Бутенка В.І.
Олексієнка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області на постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,-
У липні 2013року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (далі - Управління) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язання відповідача зробити перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_4 з 03.06.2013р. відповідно до заробітної плати працюючого судді з 01.01.2013р. та проводити відповідні перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з кожним наступним підвищенням заробітної плати відповідно працюючого судді, передбаченим Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 виплата грошового утримання судді у відставці, передбачена частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проводиться без обмеження розміру щомісячного грошового утримання.
Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 та зобов'язано Управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 з 03.06.2013р., відповідно до заробітної плати працюючого судді з 01.01.13р. і проводити відповідні перерахунки щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з кожним наступним передбаченим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з підвищенням заробітної плати відповідно працюючого судді.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції не надіслав.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 02.12.10р. №2766-VI та наказу Апеляційного суду Донецької області від 29.12.10р. №467к ОСОБА_4 був звільнений з посади судді. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
10 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року та довідки Апеляційного суду Донецької області
Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області листом від 18.06.2013 року на письмове звернення позивача щодо перерахунку пенсії, надало відповідь про відсутність права на перерахунок пенсії згідно ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання лише суддям Конституційного Суду України.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в повному обсязі з урахуванням передбачених законодавством доплат та надбавок.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, однак вказує на часткову помилковість позиції судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Спеціальним законом, що регулює гарантії соціального захисту суддів є Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно п. 1 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно (з урахуванням ст. 12 ЗУ "Про державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 4282- VI.
Відповідно до частини 5 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України від 08.07.2011 р. N 3668-VI передбачалось, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року встановлено, що підлягають застосуванню частини 1, 2 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина 3 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"‚ та четверте речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, зокрема, зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Зміст ст. 138 Закону № 2453 в редакції, яка діє внаслідок прийняття рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, чітко та однозначно встановлює співвідношення та залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Існуюче формулювання змісту статті зазначеної закону є цілком достатнім для того, щоб зробити висновок, що зміна розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, є достатньою підставою для зміни розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з обґрунтуваннями касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області, стосовно того, що наявність прямо передбаченого порядку перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці тільки для суддів Конституційного Суду України, вказує на неможливість здійснення перерахунку суддям інших рівнів.
Також суд не погоджується з позицією Управління щодо неможливості проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням усіх складових суддівської винагороди.
Забезпечення суддів регулюється розділом IX закону № 2453.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Закону №2453 суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 129 Закону № 2453 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином поняття суддівської винагороди, визначене ч.2 ст. 129 Закону №2453, є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 129 закону №2453, слід зробити висновок, що іншого визначення поняття грошового забезпечення суддів діюче законодавство не передбачає.
При цьому Закон №2453 не містить жодних обмежень щодо включення будь-якого з вищезазначених елементів суддівської винагороди до складу довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи вищевикладену позицію суду, щодо співвідношення та залежності розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, слід зробити висновок щодо необхідності проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з усіх складових суддівської винагороди, передбаченої ст.. 129 закону №2453.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо обов'язку відповідача нараховувати та виплатити на користь ОСОБА_4 недоотримані суми довічного грошового утримання в розмірах, передбачених ст.. ст.. 129, 138 Закону № 2453-VI, з виплатою передбачених законодавством доплат та надбавок, починаючи з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Проте апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції в частині щодо можливості зобов'язання відповідача нараховувати щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці у майбутньому.
Такий висновок базується на наступному. Згідно змісту ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин. При цьому ч. 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Тобто, в розумінні КАСУ порушення прав свобод та інтересів учасників публічно-правових віднесин може бути допущено з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді будь-яких прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності. Відповідно під час розгляду спору суд може надати оцінку тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вже були прийняті, вчинені чи допущені на момент виникнення спору. Таким чином, КАСУ не передбачає можливості зобов'язати відповідача вчиняти у майбутньому певні дії, виходячи тільки з теоретичної можливості допущення ним в подальшому порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Проте слід враховувати, що в даному випадку, судом касаційної інстанції вже в повному обсязі було надано оцінку діям відповідача, щодо здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. За умови сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, надана правова оцінка є обов'язковою для врахування відповідачем при виконанні ним своїх повноважень по відношенню до Позивача. Відповідно, такий перерахунок має здійснюватись на постійній основі, за умови виникнення обставин, що його зумовлять та сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, без обмеження терміну або строку його проведення.
До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним судом в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 в №21-53а13, які згідно ст.. 244-2 КАСУ є обов'язковими для інших судів. В цих постановах зазначено, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Таким чином, з урахування вищезазначеної позиції Верховного суду України, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного грошового утримання з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції зі скасуванням ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року скасувати.
Постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 серпня 2013 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Мар'їнському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Управління Пенсійного фонду в Мар'їнському районі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 відповідно до розміру заробітної плати працюючого судді починаючи з 3.06.2013 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: К.С. Винокуров
В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко