"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/6860/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
при секретарі -Рудик Т.О.
за участю представника:Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України - Аксьонов І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргоюКомунального підприємства «Макіївський міськводоканал»
напостанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року
у справі№ 2а-25388/10/0570
за позовомКомунального підприємства «Макіївський міськводоканал»
доДержавної інспекції з енергозбереження (правонаступник - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України)
провизнання постанови недійсною
У листопаді 2010 року Комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» звернулось із позовом до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови від 20.07.2010р. № 15-6/10-22-038 КП-008 ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) в розмірі 44770,68 грн.
Позовні вимоги КП «Макіївський міськводоканал» обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є безпідставною, оскільки економічні санкції застосовано Державною інспекцією з енергозбереження за понаднормові витрати питної води, а не за перевитрати електроенергії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року позовні вимоги КП «Макіївський міськводоканал» задоволено. Скасовано постанову відповідача від 20.07.2010р. № 15-6/10-22-038 КП-008 ЕС.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції прийшов до того висновку, що визначаючи обсяг перевитрат на підприємстві, відповідач фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води, порядок розрахунку яких встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами. Факт перевищення встановлених нормативів використання питної води позивачем не заперечується, що є підставою для сплати ним збору за спеціальне водокористування відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог КП «Макіївський міськводоканал» відмовлено.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції вказував на те, що спірні правовідносини у адміністративній справі виникли між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом господарювання у сфері енергозбереження, а не раціонального водокористування. Перевитрати електричної енергії внаслідок понадлімітного забору водних ресурсів є підставою для стягнення підвищеної плати.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП «Макіївський міськводоканал» звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2010р. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області здійснена планова перевірка стану використання КП «Макіївський міськводоканал» паливно-енергетичних ресурсів, за результатами якої складено акт від 16.07.2010р. № 15-6/10-17-038 КП.
Внаслідок перевірки виявлено перевитрати теплопостачальним підприємством електроенергії внаслідок перевищення фактичних витрат води над затвердженими поточними індивідуальними технологічними нормативами використання питної води, чим порушено, зокрема, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008р. № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) раціональним використанням паливно-енергетичних ресурсів», якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів, постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 786 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», наказу Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002р. № 112, яким затверджено Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.
На підставі акту перевірки від 16.07.2010р. № 15-6/10-17-038 КП Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області 20.07.2010р. прийнято постанову № 15-6/10-22-038 КП - 008 ЕС про застосування до КП «Макіївський міськводоканал» економічних санкцій в розмірі 44770,68 грн. за перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам; в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів. За перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.
Так, поняття нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів визначено Законом України «Про енергозбереження», як прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.
В свою чергу, прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів - це втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).
А марнотратним витрачанням паливно-енергетичних ресурсів є систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).
Під час здійснення перевірки виявлено, що через зношеність трубопроводів, недостатній рівень оснащення приладами обліку, витрати води на технологічні потреби - втрати води становлять 50,26 % від загального надходження (при затверджених індивідуальних технологічних нормативах використання питної води 49,81 %), що не заперечується комунальним підприємством.
Відповідно до пункту 1.6. Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємства водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.10.2006р. № 335, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, нормуванню підлягають усі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування конкретного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі - ПВКГ), які включають неминучі витрати енергії, на: забір з водних об'єктів, очищення і постачання споживачам 1000 м 3 питної води; збір, транспортування, очищення і скид у водні об'єкти 1000 м 3 стічної води.
Таким чином, при перевитратах встановлених для комунального підприємства нормативів питної води відповідно спричиняються також перевитрати електричної енергії, яка необхідна для забору з водних об'єктів, очищення і постачання споживачам питної води, збір, транспортування, очищення і скид у водні об'єкти стічної води.
Отже, комунальним підприємством допущено марнотратне витрачання електроенергії внаслідок перевитрат питної води через зношеність трубопроводів.
В оскаржуваній постанові від 20.07.2010р. визначено, що підставою для застосування відповідачем підвищеної плати, зокрема, є п., п. е) та є) ст. 11 Закону України «Про енергозбереження».
Так, відповідно до ст. 11 Закону «Про енергозбереження» економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають:
е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;
є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» передбачено, що за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.
Приймаючи до уваги зазначене, оскаржувана постанова Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 20.07.2010р. № 15-6/10-22-038 КП - 008 ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) в розмірі 44770,68 грн. є обґрунтованою та підлягає виконанню комунальним підприємством.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: