"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47079/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії,
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії. Зокрема, позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача стосовно виплати йому з 01 листопада 2000 року по 28 січня 2010 року надбавки до пенсії, як інваліду війни 2 групи, в розмірі меншому ніж це було встановлено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок надбавки до пенсії, як інваліду війни 2 групи, з 01 листопада 2000 року по 28 січня 2010 року, згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», в розмірі 350% мінімальної пенсії по віку, з проведенням доплати недоотриманих сум та проводити такі виплати в майбутньому.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська стосовно виплати ОСОБА_2 з 01 листопада 2000 року по 31 грудня 2005 року пенсії, як інваліду війни 2 групи в розмірі меншому ніж це встановлено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити ОСОБА_2 здійснити перерахунок пенсії, як інваліду війни 2 групи, з 01 листопада 2000 року по 31 грудня 2005 року, згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», в розмірі 350% мінімальних пенсій по віку, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на положеннях зазначеної норми, оскільки прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, на час звернення позивача до суду з даним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в позовній заяві не просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Між тим, розглядаючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, не з'ясувавши коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Поряд з цим в запереченнях на адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська вказувало про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2000 року з огляду на пропуск ним строку звернення до суду з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції також не давав належної оцінки причинам пропуску позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи спір, судами достовірно не з'ясовано, які були перешкоди у позивача, що позбавили його своєчасно звернутися до суду в межах строків, встановлених процесуальним законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки зазначені порушення щодо строків звернення до суду та причин їх пропущення пов'язані з необхідністю встановлення обставин у справі, вони не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 березня 2012 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній