Ухвала від 28.11.2013 по справі 2а-406/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/27278/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року прокурор Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2008-2010 роки.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2010 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та зобов'язано відповідача зарахувати і виплатити в користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, встановлених статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2009, 2010 роки із урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення і ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником війни та відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Позивач отримала щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2008, 2009 та 2010 роках у розмірі значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом.

Статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" втратили чинність з 22 травня 2008 року.

Разова грошова допомога до 5 травня у 2009 році повинна була виплачуватися відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не була скасована та не зупинялась.

Отже, оскільки у 2009 році Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була чинною, то щорічна разова грошова допомога учасникам війни до 5 травня повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених статтею 14 Закону у редакції від 09 липня 2007 року.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Враховуючи викладене, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік ОСОБА_2 неправомірно виплачено в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році».

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, і приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, які стосуються виплати допомоги за 2008 рік.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2008 році управлінням праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області допомога як учаснику війни, передбачена статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивачу виплачена в період дії Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а отже її розмір повністю узгоджений з вимогами, чинного на момент здійснення виплати законодавства.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог за 2009-2010 роки, оскільки щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня за цей період була нарахована та виплачена відповідачем в розмірах, менших, ніж це встановлено статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора Надвірнянського району в інтересах ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній

Попередній документ
36041729
Наступний документ
36041732
Інформація про рішення:
№ рішення: 36041731
№ справи: 2а-406/10
Дата рішення: 28.11.2013
Дата публікації: 17.12.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо: