"11" грудня 2013 р. м. Київ К-34797/10
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П.,
секретар судового засідання Василенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа - Командування сил підтримки Збройних Сил України про оскарження незаконного рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року,
26 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив службу на посаді начальника управління штабу Командування сил підтримки Збройних Сил України. У липні 2006 року та на початку 2007 року за наказом командувача сил підтримки Збройних Сил України був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою начальника управління живучості арсеналів, баз та складів озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Згідно пункту 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України «Про результати проведення службового розслідування» від 30 травня 2007 року №94 за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до надання недостовірних відомостей на затвердження начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України позивача попереджено про неповну службову відповідність. Вважає зазначений пункт наказу незаконним та таким, що виданий з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Просив визнати незаконним рішення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність; скасувати пункт 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України «Про результати проведення службового розслідування» від 30 травня 2007 року №94; зобов'язати начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України дати доручення: командувачу сил підтримки Збройних Сил України внести зміни до своїх наказів щодо встановлення позивачу виплати надбавки за безперервну службу у розмірі 90 відсотків, премій у повному розмірі та винагороди за підтримання бойової готовності, що не встановлювались йому внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення; начальнику фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України провести позивачу розрахунок та виплату компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів його виплати на підставі відповідного витягу з наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України по день фактичної виплати.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генерального штабу Збройних Сил України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України «Про результати проведення службового розслідування» від 30 травня 2007 року № 94 за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до надання недостовірних відомостей на затвердження начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальника відділу пунктів управління штабу командування сил підтримки Збройних Сил України, який на той час тимчасово виконував обов'язки за посадою начальника управління живучості арсеналів, баз і складів озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України, ОСОБА_1 було попереджено про неповну службову відповідність.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вважав, що позивачем був пропущений річний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суд зазначив, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду (стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України), а позивач не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
Апеляційний суд, який погодився з висновком суду першої інстанції, зазначив, що позивач без поважних причин пропустив встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом. Оскільки позивачем не було надано доказів поважності причини пропуску строку для звернення до суду, тому в задоволенні позовних вимог йому необхідно відмовити з підстав пропуску строку для звернення до суду.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся 26 травня 2008 року, тобто в межах річного строку з дати накладення дисциплінарного стягнення - 30 травня 2007 року.
Апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень законодавства про працю, зокрема, щодо строків звернення до суду, встановлених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Спірні правовідносини регулюються Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, а тому норми трудового законодавства можуть бути застосовані лише при умові, якщо це передбачено законодавством, яке регулює порядок проходження служби в Збройних Силах України (наприклад, пункт 56 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України передбачає, що творчі відпустки надаються офіцерам, крім тих, які навчаються в ад'юнктурі або проходять підготовку у докторантурі, для завершення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством).
Статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Тобто строк звернення до суду щодо оскарження дисциплінарних стягнень цим законом не встановлено, тому для оскарження дисциплінарних стягнень повинні застосовуватись строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то згідно з положеннями частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 2, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Стародуб О.П.