28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/21925/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суд у від 13.01.2011
у справі № 2а-3886/10/1670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 позовні вимоги задоволені.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд у від 13.01.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 20.02.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_1.
З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2010 року комісією Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за НОМЕР_2.
Згідно зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в якості платника податку на додану вартість слугував висновок сектору оподаткування фізичних осіб Кременчуцької ОДПІ від 22 липня 2010 року № 6, яким встановлено відсутність фізичної особи-підприємця за її місцезнаходженням.
Податковий орган приймаю дане рішення виходив з того, що передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені підпунктом "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Пунктом 9.8 ст. 9 Закону встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість.
Посилання відповідача на пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону зводяться до помилкового тлумачення законодавства, оскільки відповідно до вказаного підпункту, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Згадані у наведеній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість.
Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п. 9.8 ст. 9 Закону. Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Законом не передбачено для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість такої підстави, як встановлення органами державної податкової служби факту розбіжностей. при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суд у від 13.01.2011 у справі № 2а-3886/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суд у від 13.01.2011 у справі № 2а-3886/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко