"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/55638/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Малиніна В.В. (доповідач),
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-1121/107 від 19.06.2013 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець Вишгородською РДА Київської області 12.11.1999 року, перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі та здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Позивач є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
19 червня 2013 року УПФУ у Вишгородському районі Київської області винесено вимогу №Ф-1121/107 про сплату недоїмки з Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5 766,45 грн., передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивачем оскаржено вказану вимогу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Частиною 7 статті 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011р. статтю 4 Закону № 2464 доповнено ч.4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані зміни набули чинності з 06.08.2011 року, тому нарахування позивачу сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року до грудня 2011 року - є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону, оскільки позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суди дійшли про обґрунтованість позовних вимог та про відсутність з січня 2012 року по грудень 2013 року у позивачки обов'язку здійснювати нарахування та сплату єдиного соціального внеску.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Малинін
В.І.Бутенко
Т.Ф.Весельська