02 грудня 2013 р.Справа № 816/5531/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 816/5531/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла"
до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
16.09.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукла» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 000732200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 10 248 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2013 року № 000732200.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації на знаходиться на податковому обліку.
Працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпроторгкомцентр» за період з 01.04.2010 року по 31.07.2010 року, про що був складений акт від 30.05.2013 року №750/22/31614742.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.7.4 ст.7 та ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість в сумі 10 951,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника в сумі 9545,00 грн.
За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення відповідача, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 10 248,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
На підставі ст. 8-1 згаданого вище Закону передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від'ємного значення податку на додану вартість суми податку на додану вартість у розмірі 10 951,00 грн. по скороченій декларації, в тому числі за липень 2010 року в сумі 10 951,00 грн. , та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по скороченій декларації в сумі 9 545 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 6 058 грн., травень 2010 року в сумі 3 487 грн., позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Дніпрогторгкомцентр».
Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Дніпроторгкомцентр», з яким був укладений договори поставки товарно-матеріальних цінностей від 07.04.2010 року №Д1304/2 про придбання акумуляторів, від 13.04.2010 року №Д1304//1 про придбання автошин, від 06.07.2010 року №Д 0607/2/68 про придбання автошин, від 07.07.2010 року №Д0507/1 про придбання автошин.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: расходна накладна від 23.04.2010 року; расходні накладні від 07.07.2010 року, расходна накладна від 14.05.2010 року; платіжні доручення від 11.05.2010 року, від 17.05.2010 року, від 19.07.2010 року, від 27.07.2010 року, податкові накладні від 23.04.2010 року, від 07.07.2010 року, від 07.07.2010 року, від 14.05.2010 року, подорожні листи вантажного автомобіля; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; трудові книжки водіїв, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про наявність акту Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 18.03.2013 року №299/222/2-2-1835 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 816/5531/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2013 р.